"Війна триває, тому саперам треба ще більше знань і зосередженості", — жінка-вибухотехнік із Житомира Ілона Куликівська

Ілона Куликівська працює в поліції 15 років, має звання капітана. У 2024 році разом з колегами жінка розміновувала землі в Ізюмському районі Харківщини в складі зведеного загону вибухотехніків, у підрозділі опинилася ще до початку повномасштабного вторгнення росіян.

Про свій досвід та як опанувала фах сапера Ілона розповіла кореспондентам Суспільного.

Зі слів Ілони, робота вибухотехніків цікава.

Прийшла на допомогу, упорядкувати документообіг. Паралельно дивилась чим займаються хлопці — мені було дуже цікаво, це зовсім інша робота. Згодом мене почали залучати до слідчих дій, огляди місця подій — ми також залучаємося на експертизи та знищення вибухових матеріалів, які були вилучені на оглядах. Мені сподобалось, я зрозуміла, що це дуже відповідальна робота, яка потребує великих знань і зосередженості.

Ілона пригадує свій перший досвід, здобутий під час навчань.

На мене одягли бронежилет, каску, ми робили малі заряди. І коли вперше тримаєш в руках підривну машинку, натискаєш "пуск", відчуваєш прилив адреналіну. В мене були нормальні емоції, тобто не було страшно, хоча це й не вітається в нашій роботі. І все, після того вирішила, що буду тут працювати, мені дуже подобається.

Після звільнення Київщини частина колег Ілони працювала в різних населених пунктах області, зокрема в Гостомелі.

Складалися такі групи з двох-трьох людей, а ті, хто лишився тут, виїжджали на "прильоти" від шахедів, авіабомб. Наприклад, Богунія наша (мікрорайон у Житомирі, — ред.), там де були "прильоти" ракет, де були знищені будинки. Це потребувало великих знань. І тоді я вирішила здобувати професію — сапер розмінування.

У 2024 році Ілона у складі зведеного загону вибухотехніків два місяці перебувала на Харківщині, де розміновувала поля, польові дороги та виїжджала на оперативні виклики.

Майже вся територія Харківської області засмічена вибухонебезпечним металом. Майже всі поля мають характерні ознаки "прильотів" авіабомб, ракет, касетних боєприпасів. Воно розлітається по великій території, і наше завдання ­— виявлення таких предметів і їх знешкодження.

За словами жінки, на Харківщині росіяни мінували все: від полів до річкових переправ. Один із викликів їй запамʼятався найбільше.

Місцеві жителі повідомили про виявлення міни біля річки. По приїзду туди ми виявили міну ОЗМ-72. Вона небезпечна тим, що встановлюється на розтяжку, і коли людина її зриває, міна підстрибує десь на метр і має великий радіус ураження. В ній знаходиться майже 2400 осколків. Вона має круговий радіус ураження і ці осколки розлітаються на 25 метрів по периметру. Після такої міни я не чула про випадки, щоб хтось вижив. Ми почали робити підхід до цієї міни, в кожного були міношукачі, щупи, з якими ми працюємо, і десь за метр від неї ми виявили ще дві, закопані в ґрунт. Це такі небезпечні міни ПМН-4. Вони російського виробництва, нові. В книжках наших, які ще з радянського союзу, їх ще немає взагалі. Ми виявляли ще дитячі іграшки, тобто там діти відпочивали з батьками. Уявіть собі, що б трапилось, якби ці міни, не дай Боже, хтось зачепив.

Про роботу рідним Ілона розповідає не все.

Родина моя до останнього не знала, що я планую у відрядження, я їх оберігала від цього. У мене дві доньки дорослих, мама, чоловік, і зрозуміло, що це паніка була б, шок, мовляв, куди мама їде. Взагалі, паніка у рідних була вже тоді, коли я обрала наш відділ. Вони не могли одразу змиритися з тим, що я працюю з вибухонебезпечними предметами і що з кожним кроком очікує якась небезпека. Але пройшов певний час і вони з цим змирились. Чоловік і родина, якщо сказати, що хвилюються — це нічого не сказати. В нас була така домовленість, що коли я виїжджаю навіть по місту на виклик, маю телефонувати, щоб він не переживав, так само і діти.

Однак жінка не бачить себе в іншій професії. З її слів, роботи саперам вистачить на багато років.

Війна продовжується, і все більше наша земля засмічується вибухонебезпечними предметами. Тому кому як не нам проводити цю роботу. Ми маємо досвід у виявленні та розмінуванні цих предметів. Тому, авжеж я поїду ще.

Раніше Суспільне повідомляло, що інспектори-вибухотехніки роти поліції особливого призначення з Житомирської області вже понад місяць очищували деокуповані території Харківщини від небезпечних предметів.

Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:

Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube