"Головне — законектитись і бути нестандартним вчителем, треба ламати стереотипи", — освітянин із Житомира Микола Тарасюк

Ексклюзивно
Вчитель житомирського ліцею Микола Тарасюк ламає стереотипи. Микола Тарасюк/Facebook

Фіналіст національної премії Global Teacher Prize, переможець Всеукраїнського конкурсу "Зірковий вчитель — 2024", вчитель інформатики житомирського ліцею №17 Микола Тарасюк розповів в інтерв'ю Суспільному про те, як зацікавлює учнів вивченням інформатики, як виховує переможців міжнародних конкурсів, які успіхи за навчальний рік має та чому його стали називати "crazy teacher".

Яким має бути сучасний урок інформатики, аби зацікавити учнів?

Гарне запитання. Раніше дітей вигнати з класу не можна було, а тепер затягнути на урок. Для вчителя це стало викликом, і я його прийняв та почав відпрацьовувати різні методики, щоб бути цікавим для дітей. Доступ до технічних засобів майже кожна дитина має, а тому треба постійно щось вигадувати. Я далеко не ходив і використовую найціннішу річ для дитини — смартфон. Багато завдань ми виконуємо на власному смартфоні або планшеті, але створюю багато ситуацій, де без комп'ютера не обійтись. Таким чином вдається охопити роботою всіх учнів, а також надати можливість працювати з різними пристроями та програмами. Приходиться йти на хитрощі, робити різноманітні розіграші, акції для заробітку додаткових балів через соціальні мережі і дітям це дуже заходить.

Головне — законектитись і бути нестандартним вчителем, треба ламати стереотипи. Так народився мій власний бренд "Mitrich crazy teacher". За допомогою власного мерчу можу робити розіграші браслетів, картки три десятки і вже завершили розіграш брендованої футболки серед сьомих класів. Ідея полягала в тому, що треба було виконати всі 9 практичних завдань за 9 уроків і оцінки повинні були бути не менше 10 балів. Далі вираховувалася середня оцінка і по ній визначався переможець або переможниця. Я підготував спеціальний принт і замовив футболку для вручення.

Діти люблять змагатися, і на кожному уроці ми розігруємо "Чупіки". Три перших переможця або переможниці отримують по "Чупіку". Всім це дуже заходить і навіть цілі батли в класах проводяться серед команд. Тому вчителю треба бути завжди на хвилі і бути готовим до будь-яких змін.

Микола Тарасюк/Facebook

Коли і чому Вас стали називати "crazy teacher"?

Все сталося під час дистанційного навчання. Ми розробляли таблиці в Excel і завдання стосувалися фінансів. Діти почали цікавитися заробітною платою вчителів, молодих вчителів. Ну і коли ми почали діалог, учні ставили додаткові запитання, чи не хотілось би щось змінити, чи не хотілося перейти у більш престижний заклад з кращою заробітною платою. В ході розмови діти написали в чаті, що наш Дмитрович "crazyУ перекладі з англійської — навіжений, божевільний, несамовитий teacher".

Микола Тарасюк/Facebook

Тому коли постало питання, як змотивувати дітей до кращої роботи і покращити результати, то виникла ідея створити браслети з персональним логотипом. І тут я придумав напис "Mitrich crazy teacher from Ukraine". Цей напис в подальшому став формувати основний логотип мого вчительського бренду не тільки в Україні, а й за її межами. Прикольні браслети зайшли школярам, і я почав думати над цілою лінією свого мерча. Дітям подобаються дрібнички, які вони можуть отримати за свою роботу. Філософія "crazy teacher" є взірцем того, що вчитель не ставить перед собою мету заробити, а його основна задача — діти, їхній розвиток.

Микола Тарасюк/Facebook

Ви є тренером збірної України з комп'ютерних технологій, також готуєте і своїх учнів, і ліцеїстів інших шкіл до участі у міжнародних конкурсах. У чому секрет успіху ваших вихованців?

Дітям треба показувати, що у них є професійне зростання, що вони набувають багато корисних знань, навичок і їх треба втілювати. Не можна стояти на одному місці, треба рухатися далі, бо навколишній світ швидко змінюється. Я пропоную своїм вихованцям, і не тільки, пробувати свої сили в різноманітних конкурсах і пояснюю, що це — набуття професійного досвіду. Чим вище ранг конкурсу, тим складнішою є підготовка, тим більше доводиться працювати, але найціннішим в цій діяльності є спілкування з однодумцями, науковцями, представниками бізнесу, у яких можна швидко і багато чому навчитися. Також і я власним прикладом доводжу, що участь в конкурсах розвиває не тільки в професійному плані, а й дає можливість "зробити власне ім'я", яке потім буде працювати на вас. Тому для школярів є важливим бачити взірець руху вперед, дослідження нових горизонтів та знати, що гарний результат без важкої праці не з'явиться.

Після кожного великого старту, після закінчення навчального року ми проводимо рефлексію і аналізуємо, як попрацювали цього року. Не роблю акцент на Малій академії наук і на олімпіадах, оскільки це більше науковий рівень, а от робота в творчих конкурсах дає можливість в довільній формі виступити і продати свій проєкт якнайдорожче, а тому більшість моїх вихованців одразу забирали в ІТ або діти самі створювали власний бізнес, коли відчували, що подолали певну межу.

Тому успіх полягає в постійній роботі над собою, вдосконаленні і покращенні самого або самої себе через розробку власних проєктів та демонстрацію їх для людей.

Микола Тарасюк/Facebook

Які здобутки у міжнародних конкурсах ваші учні мали протягом цього навчального року?

Я завжди моніторю результати виступів дітей наприкінці року. І якщо кількість результатів менше десяти, то я попрацював погано. Цей рік врожайний, адже окрім свого рідного ліцею №17, я працював в проєкті "School To Go", де мав можливість також працювати з великою кількістю дітей, які перебувають далеко за межами нашої країни. Вдалось організувати гурток і погнали. Цього року ми представили серію робіт в Болгарії на міжнародному конкурсі з комп'ютерної графіки, і там мої вихованці здобули три перших місця та одне третє. На жаль, цей конкурс проводився онлайн і наші роботи були саме так оцінені, але наступного року ми вирішили їх відіслати, щоб вони мали змогу бути представленими на виставці для Євросоюзу.

Дуже гарно виступили на міжнародному конкурсі "CreDiCo". Взяли три перших місця та одне третє.

Микола Тарасюк/Facebook

В національному відборі Всеукраїнського конкурсу "Інфоматрикс-2024" та "Екософт-2024" взяли п'ять перших місць, три других, одне третє. А вже в суперфіналі для відбору в збірну у нас потрапили з другого місця два проєкти, але діти відмовилися від участі в світовому фіналі і вирішили краще задонатити гроші на ЗСУ.

Микола Тарасюк/Facebook

Ви ділилися своїм досвідом по роботі з дітьми з вчителями Житомира в рамках освітнього туру Global Teacher Prize. Які власні кейси маєте щодо запровадження нових підходів у навчальний процес?

Мені було дуже приємно виступати вперше в своєму місті перед вчителями. Здебільшого запрошують на онлайн кемпи, конференції, різні заходи в інші міста, перед чужими вчителями, а тут такий привід — і я в своєму місті. Суть моєї майстерки — показати колегам, наскільки національна премія може вплинути на вчителя та дати старт трансформації в майбутньому. Говорили не тільки про премію, а також про самі підходи, на що реагують сьогоднішні діти і як треба себе з ними поводити, щоб законектитись. Всім дуже зайшов інтерактивчик по роботі з легодеталями, де треба було скласти якогось персонажа на свій розсуд. Потім з цих же деталей треба було скласти героя, але вже за наведеною схемою. Так через інтерактив я ввожу поняття "Алгоритм" на уроці. Звичайну писанину ми заміняємо грою.

Микола Тарасюк/Facebook

Ви створили вебсайт для закладу освіти та налагодили співпрацю з різними IT-компаніями. Як результат — уже з десятого класу ваші учні починають брати невеликі проєкти на фрилансі, а більшість згодом ідуть навчатися до університетів саме за цим напрямом. Розкажіть про це.

Взагалі це цікавий кейс, але кожного року є приємна історія. Якщо раніше затягнути на навчання дитину було простіше, то сьогодні це майже нереально, але це при тому, що дитина вже отримала смак перших грошей і у неї це стало стабільно. Як і всі батьки років 10 тому я вважав, що закінчити вищий навчальний заклад — це дуже круто, але зараз я так не вважаю.

У 2012 році мої перші вихованці почали брати собі замовлення і отримувати за це нормальні гроші на той час, проте інтерес до навчання значно спадав і виникали ситуації, що хоч школу треба було закінчити. Мій авторитет робив свою справу, і учні йшли вчитись у ВНЗ та закінчувати його.

Я маю одну особливість і дуже часто знайомлю талановитих дітей з моїми випускниками, які розказують свою історію в ІТ та про що вони шкодують. Найбільша проблема була в тому, що наші виші не були готові до того, яких фахівців вимагає ринок ІТ, і тому в школі все доводилося опановувати самим. Відповідно за навчанням уходили великі гроші. Цей часовий ресурс зараз особливо цінується дітьми, коли можна заробити і навіть більше за їхніх батьків разом взятих, а подати документи у вищий навчальний заклад можна будь-якого року.

Микола Тарасюк/Facebook

Розкажу історію Павла — переселенця з Донеччини. Я на нього "полював" два роки і лише в 9-му класі він "вистрілив". Перша конференція, перший конкурс і одразу збірна та бронза світового фіналу. Тут же перша пропозиція від фірми по розробці сайтів, але, як менеджер, я попросив відтермінувати цю пропозицію, оскільки треба було закінчити 9-ий клас. Через пару місяців це вже було неактуально, але малий не зупинявся і штампував проєкт за проєктом і в цей же час опановував багато нових технологій, розвивався дуже стрімко. В 10-му класі після конкурсу знову декілька пропозицій і тут все почалося. Проєкт за проєктом, замовлення за замовленням, заробіток для школяра був неймовірно високий. Все відбувалося до 11-го класу. Закінчив школу, а далі я і батьки настояли вступити до університету, де він за рік з'явився всього два рази і був відрахований. На момент відрахування його заробітня плата становила 40000 — 60000 гривень + сплата податків, як ФОП. При наших зустрічах я його запитував, чи не шкодує він за тим, що його відрахували з університету. Відповідь: "НІ! Там не навчають тому, що треба для цього бізнесу, а я зі 100 доларів через рік мав 500, а ще через рік я вже був мідлом, а потім тімлідом. Роботодавцю або замовнику треба мої знання і вміння, а не мій диплом університету. Люди, які не заробили в цій сфері 100 баксів з проєкта, не можуть мене чомусь навчити, а особливо заробити гроші цим". Наразі людиною зацікавилися за межами нашої країни і тепер працюємо на благо інших.

Зараз зацікавити когось вступом до університету складніше, ніж років 10 тому, але і ринок переповнений крутими фахівцями. Тому побачимо, як розумні і талановиті будуть нас дивувати своїми проєктами в подальшому.

Микола Тарасюк/Facebook

Яким є ваше професійне кредо? Що б порадили колегам? І Ваші поради школярам.

Кожного року якісь нові тренди з'являються, так і з моїм професійним кредо. Спочатку це було: "Рухайся вперед і не обертайся", потім — "Не підрізайте мої крила, дайте мені і моїм пташенятам злетіти", а тепер — "Вчитель стане успішним тоді, коли МАЙСТРА ПЕРЕРОСТЕ ЙОГО ВИХОВАНЕЦЬ".

Колегам хочу побажати гарного відпочинку влітку, натхнення і ніколи не опускати рук, бо наша місія безцінна і ми працюємо над нашим майбутнім, над майбутнім України. Саме від нас залежить, якими будуть лікарі, вчителі, політики та всі інші професії і як відповідально вони будуть ставитися до своєї роботи.

Своїм випускникам завжди наводжу 10 порад від Білла Гейтса, але всім, хто навчається, хочу побажати одного: щоб ваше навчання було для вас складним, щоб наука давалася вам тяжко, але потім ваші знання перетворилися в ваш дохід. Жоден роботодавець не буде платити за гарні очі, а платитиме за роботу і знання.

Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:

Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube