14 жовтня, в День захисника України, на Смолянському військовому кладовищі висадили 28 дубів в пам'ять про військових, які загинули в зоні АТО/ООС.
Дуби висадили додатково до тих, що були посаджені у минулому році, розповів житомирський міський голова Сергій Сухомлин:
"У нас зараз є 83 сім’ї, які втратили найдорожче, що у них було. Сьогодні (14 жовтня – ред.) ми висаджуємо 28 дубів – додатково до тих, які висаджувалися у минулому році. Це живе дерево – це свого роду пам'ять: воно буде нагадувати батькам про їхнього сина, а всім іншим – про полеглого воїна. Напевне, десь на рівні підсвідомості ми цими деревами займаємо місце для того, щоб тут не з’явилися нові могили".
Одне із дерев висадили батьки військовослужбовця Андрія Стахівського.
"Синок наш Стахівський Андрій Володимирович помер. Мені важко говорити, – каже мама Андрія Надія. – Він був чудовим сином, гарним батьком, люблячою дитиною, він любив життя. Загинув, захищаючи свою країну, але помер він від поранення, яке настигло його у мирному житті. Це вічна пам'ять – для нас, для дітей, онуків, правнуків, для всіх людей, я думаю".
Дана Шпачук зав’язує стрічку на дубі, який сьогодні висадили у пам'ять про її батька:
"Це на честь мого батька Шпачука Бориса Миколайовича, який нещодавно загинув у зоні АТО. Це буде дуже велика пам'ять про нього, тому що мій батько похований у Луцьку, а я живу в Житомирі, і тому у мене буде тут місце, куди я зможу приходити, щоб згадати свого батька, бо він був найкращий у світі".
Ще одним деревом на цій алеї є дуб Олексія Зайця.
"Він служив у 95 бригаді, прослужив 16 років, – розповідає мама Олексія Олена Заєць. – Першого жовтня 2015 року його не стало. Він був як дуб – 120 кілограмів і 192 сантиметри зросту. Зараз іде війна, і ситуація складається так, що одні плачуть, а інші скачуть, і це правда. Тому треба пам'ять, треба дітям розказувати про те, що війна все одно триває і завдає людям горя. Про це повинні знати. Звісно, радість повинна бути, але є і горе. Горе матерів – могили дітей, які знаходяться не в Житомирі, тому таке місце дійсно треба. Вони дійсно наші захисники, і я думаю, що вони десь у небесному легіоні. Я завжди кажу: "Небесний легіоне, бережіть тих, хто на землі".
Автор: Сергій Косюченко