Як говорити про "це" та навіщо потрібна сексуальна просвіта – інтерв'ю з житомирською сексологинею Мариною Ігнатюк

Житомирська сексологиня Марина Ігнатюк. Фото: Суспільне Житомир

До чого призводить табуювання теми сексу, чому говорити про секс на часі навіть під час повномасштабної війни і чим шкодить заборона самому собі жити повноцінним життям — про це і не тільки читайте в інтерв'ю сексологині Марини Ігнатюк Суспільному Житомир.

Чому на часі говорити про секс навіть в такі складні часи?

Секс – одна з головних складових людської природи. Це потреба в енергетичному обміні, розмноженні, задоволенні. Якщо взяти піраміду ієрархічної системи потреб людини Маслоу, то секс знаходиться на одному рівні з диханням, споживанням води, їжі, сном. Хочемо ми чи не хочемо, необхідно зважати на це і не робити цю тему табуйованою. Чим більше у нас буде інформації, тим краще ми будемо розуміти себе, тим більше зможемо задовольнити власні потреби та допомогти як собі, так і партнеру.

Фото: Суспільне Житомир

Чому тоді ми взагалі табуюємо тему сексу, якщо це один з наших природних інстинктів і які наслідки таких табуювань? Чому важлива сексуальна освіта?

У наших батьків не було належного сексуального виховання, тому, щоб вберегти своїх дітей від наслідків статевого життя, вони залякували. Інформація несла здебільшого негативне забарвлення і формувала почуття провини, відрази до сексу. Тож, не дивно, що це могло відображатися на стосунках у подальшому та проявлятися як закритість, неможливість отримувати задоволення, заборона на прояв емоцій, сором говорити про свої бажання тощо. Зараз ми розуміємо, як важливо застерігати дітей про наслідки, але формувати позитивне ставлення до сексу, пояснювати про почуття, стосунки, задоволення, близькість, повагу, пристрасть. Про те, що секс – це приємно.

Головною проблемою і наслідком табуювань є те, що ми переносимо свої страхи та заборони на своє оточення і тим самим шкодимо тим, кого любимо.

Також табуювання призводить до того, що дорослі користуються незнанням дітей і вчиняють сексуальні злочини. А діти, коли вони вже в цій халепі, не розуміють, що їм робити, і вони залишаються сам на сам з цим горем, бояться до когось піти чи попросити про допомогу. Щоб не травмувати власних дітей, потрібна сексуальна просвіта. Важливо, щоб діти отримали усі знання, звісно, враховуючи вік дитини. Знання та розуміння наслідків своїх вчинків, а не заборони убезпечать їх надалі від небажаних стосунків, проблем та травм.

Задача секс-просвіти сформувати розуміння, що секс має бути за обопільною згодою, у дорослому віці, коли людина психологічно до цього готова. Навчити розуміти, що ні – значить, ні, що на все має бути згода, що ніхто не має права порушувати твої особисті кордони. Неповнолітня дитина не може дати згоду, людина в алкогольному чи наркотичному сп'янінні також не може дати згоду. Цьому теж треба вчити. Вчити відповідальності за наслідки своїх вчинків.

Фото: Суспільне Житомир

Коли починати говорити з дітьми про секс?

Найчастіше, коли батьки вже наважуються поговорити про “це” з дітьми, буває пізно і діти вже отримали інформацію, яка їх цікавила, десь “на вулиці”, в мережі тощо. А достовірна та об’єктивна вона чи навпаки — сповнена нав’язаних комплексів, міфів, страхів, залякувань – це вже як пощастить.

Проблемою стає, коли підлітки, не маючи довірливих стосунків з батьками, не маючи доступу до достовірної інформації, починають самі шукати відповіді в мережі. І повірте, що там дуже багато недостовірної та небезпечної інформації. Як наслідок — виникають ситуації, що дівчата, щоб запобігти вагітності, можуть сісти в таз з окропом або зробити спринцювання оцтом.

Тому краще говорити про секс одразу, як дитина запитує вперше. Говорити доступною й зрозумілою мовою, уникаючи байок про лелек та капусту, без фантазій. Так, як ми розповідаємо, для чого нам очі, чи ніс. Це все такі ж наші органи і природні процеси, які з нами відбуваються. Їх не потрібно боятися. На жаль, ми можемо користуватися ІТ-технологіями, мати останні версії сучасних телефонів, але при тому всьому не розумітися на таких необхідних життєвих потребах і фізіології, як дорослішають люди, що відбувається з тілом, що таке менструальний цикл, полюції тощо. Окрім того, що ця інформація вбереже дітей від багатьох проблем, то ще й допоможе у спілкуванні в соціумі – якщо у дівчини у школі несподівано почнеться цикл, то її не засміють однолітки, а підтримають – прикриють одяг, допоможуть знайти засіб гігієни тощо. Так само і у хлопців може статися несподівана ерекція, і є велика різниця, коли весь клас сміятиметься чи коли весь клас не зверне на це увагу, бо розуміє, що це може статися з кожним і це нормальний фізіологічний процес статевого дозрівання.

Якщо батькам самостійно складно дати такі знання своїм дітям, тоді я рекомендую придбати книжки, разом почитати та обговорити за потреби. Якщо ви досі сумніваєтеся у необхідності статевої освіти, раджу пошукати дослідження на цю тему. Вже доведено, що хлопці та дівчата, які мали уроки сексуальної просвіти, вступали в інтимні стосунки набагато пізніше.

Книжки, які можна читати разом з дітьми, запропоновані Мариною Ігнатюк. Фото: Суспільне Житомир

Ми розібралися, як ми можемо зробити наше наступне покоління психологічно здоровішим і зрілішим. А якщо говорити про нас? Про людей, які вже виросли в середовищі табуювання й іноді вже і в дорослому віці не мають розуміння, як влаштоване їхнє тіло?

Якщо у людей є певні заборони чи проблеми в інтимній сфері, то згадка про секс у них може викликати ніяковість, сміх або агресію. Це сигнал задуматися, що саме викликає ці почуття та звернутися за допомогою до спеціаліста.

Дуже важливо, щоб у сексуальних взаємостосунках був простір для відкритого та чесного спілкування, включно з обговоренням бажань та потреб кожного партнера. Відкритість і взаємоповага допоможуть обом партнерам почуватися задоволеними, що сприяє гармонійним сексуальним стосункам.

Фото: Суспільне Житомир

У ліжку зазвичай приділяється більше уваги фізичному контакту та чуттєвим відчуттям, аніж розмовам. Партнери можуть мовчати про свої справжні бажання, потреби та відчуття під час сексу. Дається взнаки відсутність статевого виховання, необізнаність у фізіологічних процесах тощо. Наприклад, жінки можуть мовчати, якщо статевий акт починається зарано, коли жінка ще недостатньо збуджена.

Ще одна важлива тема, про яку жінки можуть мовчати – відсутність оргазму чи задоволення. Вони можуть вдавати, що все гаразд, щоб не образити партнера, тоді як насправді вони не відчувають задоволення. Багато хто також може мовчки терпіти болісні відчуття чи дискомфорт під час сексу через страх розчарувати свого партнера.

У чоловіків також можуть виникати певні психологічні бар’єри. Наприклад, вони можуть порівнювати себе з порноакторами, які “завжди готові”. Деякі люди не розуміють, що порнофільми – це змонтована постановка і так не може бути у реальному житті. Вони розчаровуються, знецінюють себе, впадають в апатію.

Аби розібратися у таких проблемах в індивідуальному порядку, раджу записатися на консультацію до психолога-сексолога. Отримавши професійну допомогу, можна знайти причини та пропрацювати їх.

Під час війни, на жаль, скоюють і статеві злочини. Це стосується як жінок, так і чоловіків. Як поводитися суспільству, коли ми потенційно знаємо, що людина поруч може бути жертвою сексуальних злочинів?

Ми маємо зрозуміти, що люди навколо нас можуть мати травми різного характеру, і у будь-якому разі ми маємо ставитися до оточуючих екологічно, поважати їхні кордони. Це аксіома.

Часто, коли стаються злочини сексуального характеру, люди хочуть покінчити життя самогубством і тому їх треба вберегти від цього кроку. Необхідно пам’ятати, що постраждалі найчастіше не хочуть говорити про травматичний досвід. Спровокувати ретравматизацію здатні навіть спогади, до яких людина повертається усвідомлено або мимоволі, тому не запитуйте нічого про цю подію. Просто будьте поруч, запропонуйте звернутися до спеціаліста або зателефонувати на гарячу лінію психологічної підтримки.

Війна розділила пари. Жінки і чоловіки служать, живуть в різних містах і навіть країнах. Чи є нормальною формою стосунків інтимні стосунки на відстані?

Так, якщо для обох партнерів це нормально і обоє цього хочуть. Коли пара може до цього прийти, вони зрозуміють, що це дає їм багато сил, енергії, і вони почуваються щасливими. І якщо це добре впливає на стосунки, то чому б ні? Хтось застосовує іграшки. Є навіть такі іграшки, якими можна керувати на відстані.

Фото: Суспільне Житомир

Вже два роки люди пишуть у соцмережах або озвучують у розмовах про відчуття провини за те, що вони п'ють каву, ходять у театр, кохаються тощо. До чого призводить ситуація, коли людина сама себе цензурує і переконує в тому, що це не на часі?

До виснаження, вигорання. В таких думках проглядається заборона на задоволення, в цілому. По типу: “Як я можу тут взагалі радіти, отримувати задоволення – пити каву, їсти смачне, — якщо там наші захисники та захисниці гинуть?”.

Війна забирає занадто багато. Тому найважливіше завдання навіть під час війни – мати повноцінне життя. Немає іншого часу жити та бути щасливим. Відмова від задоволення, позитивних емоцій не наближає перемогу, а негативно впливає на самопочуття, здоров’я, працездатність.

Коли ти маєш спектр різних заборон, ти не можеш сам про себе подбати, надати допомогу. Ти не тільки собі не дозволяєш, а ще й всіх інших засуджуєш за те, що вони дозволяють собі посміхатися, будувати стосунки, пити каву, відвідувати театр. Психіка повинна відновлюватися, будь-які види задоволення якраз і є тією підтримкою себе, завдяки якій ти можеш жити у ці складні часи, залишатися ефективним на роботі, виконувати свої обов'язки, волонтерити, донатити, допомагати та підтримувати близьких.

Важливо навчитися розуміти свої потреби, визнати їх. Зрозуміти, що саме може полегшити твій стан, що допоможе зняти напругу. Можливо, просто виспатись, послухати музику, зайнятися спортом, коханням, поговорити з кимось близьким, отримати підтримку.

Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:

Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube