"Хочу, щоб моя країна стала безбар'єрною" — 23-річний чемпіон з паракарате Данило Зелінський з Житомира

Данило Зелінський. Фото: Суспільне Житомир

Житомирянину Данилу Зелінському 23 роки. Він професійно займається карате, вивчає юриспруденцію, пише наукові роботи, цікавиться політикою, працює вчителем у школі та хоче зробити свою країну доступною для всіх людей.

Про те, як повірити в себе та самореалізуватися Данило розповів в інтерв'ю Суспільному.

Як ти вважаєш, чи здійснюються мрії?

Якщо докладати зусилля до здійснення мрії, то звичайно здійснюються. Якщо нічого не робити, то вони і не здійснюються.

А твої мрії здійснилися?

Не на всі сто відсотків. Моя найбільша мрія – це самореалізуватися. Я докладаю до цього зусилля. Але є певні фактори, які не дозволяють мені цього зробити. У мене ДЦП. Мені доводиться підлаштовуватися під свої функціональні можливості і шукати те, чим я можу ефективно займатися.

Сторінка Facebook Данила Зелінського

Що стало “відправною точкою” до здійснення мрій і допомогло зрозуміти, що все залежить від тебе?

Заняття спортом стали переломним моментом в моєму житті. Вони значно покращили мій фізичний і моральний стан. Мої тренери – одні з перших, хто почав ставитись до мене так, як до рівного собі. Не робили ніяких поблажок на інвалідність. Тому тепер я чотириразовий чемпіон України, учасник Міжнародних змагань за версією World Karate Federation та переможець Міжнародних змагань чемпіонату світу та Європи за версією Inclusive Karate Federation у своїй нозології.

Чому навчило тебе карате, які якості ти в собі розвинув з його допомогою?

Карате – це філософія, яка змінила мене. Воно багато чого дало мені в житті, виробило в мені багато якостей, яких раніше в мені не було. Самодисципліна, зосередженість, самостійність. Навчило досягати своєї мети. Зараз я продовжую тренування, проводжу мотиваційні виступи для дітей, готуюся до чемпіонату Європи, який відбудеться в Хорватії. Я реалізував себе у спорті, але мені б хотілося ще більшого досягти. Я відчуваю, що можу більше.

Яка твоя мрія у спорті зараз?

Найближчим часом в осяжній перспективі цього не відбудеться. Мрію взяти участь у Паралімпійських іграх. На жаль, зараз паракарате не входить у паралімпійські види спорту.

Сторінка Facebook Данила Зелінського

Знаю, що ти закінчив Поліський університет і зараз продовжуєш навчатися у магістратурі Національної академії внутрішніх справ на правника. Коли ти вирішив, що хочеш стати юристом?

Не можу точно сказати, мені завжди були цікаві теми, пов'язані з юриспруденцією. Вважаю, що освіта правника згодиться в будь-якій професії — від власника дрібного бізнесу до президента. Професію я обирав, виходячи з моїх функціональних можливостей.

Зараз ти працюєш вчителем, чи було це твоєю мрією?

Мені б дуже хотілося працювати юристом, але так складається, що у нас більшість закладів, де я міг би працювати за фахом, недоступні для людей з інвалідністю. Загалом, більшість інфраструктури взагалі недоступна для людей з інвалідністю.

Шукаючи роботу, я подумав, що на викладацькій ниві я міг би бути корисний, міг би не лише навчати, а й мотивувати дітей на віру в себе, на думки, що інвалідність – це не вирок, і можна бути самодостатньою людиною. У мене вся сім'я педагоги, тож, я з дитинства був у цій сфері. Я сам навчався у школі “Всесвіт”, знав, що вона доступна для людей з інвалідністю, тож, звернувся у “Всесвіт” і запропонував викладати тут. Вони з радістю відгукнулись і прийняли мене у свій колектив.

Вже майже більш ніж пів навчального року роботи у школі минуло. Чи не шкодуєш, що пішов працювати вчителем? Чи все вдається?

Ні, я не шкодую. Це цікавий досвід спілкування в іншому колі. Уроки у мене тільки в одному класі поки, але емоцій вистачає мені іноді на місяць. Справа не в інвалідності. Коли я тільки прийшов, я не міг перелаштуватися, що це вже навіть у порівнянні зі мною нове покоління. І, можливо, для когось я вже інший, старий (сміється, – авт.).

Поки що все вдається. Зрозуміло, що є певні труднощі, пов'язані з тим, в який час ми живемо. Нескінченні повітряні тривоги, часто вони бувають саме під час мого уроку. Але виходимо з того, що маємо. На своїх уроках намагаюся дати учням максимум, щоб їм було цікаво. Сподіваюся, що те, чому я їх навчаю, допоможе їм в подальшому житті.

Фото: Суспільне Житомир

Окрім карате та права, що ще входить в коло твоїх інтересів і в чому ти плануєш самореалізуватися?

Я цікавлюся політикою і мрію у подальшому стати дотичним до політики або навіть піти в політику. Є загальноприйняте твердження, що всі політики погані, всі політики крадуть і так далі. А я вважаю, що всі ми люди і в будь-якій професії є хороші люди, є погані люди, тому політика це для мене інструмент допомогти змінити ставлення до людей з інвалідністю, забезпечити їм інфраструктуру і доступність. Вся моя наукова діяльність на це спрямована. Я пишу статті про виборчі права людей з інвалідністю, про охорону праці людей з інвалідністю.

А яка твоя глобальна мрія, до якої ти прагнеш у своєму житті?

Мати можливість спокійно, без сторонньої допомоги добратися туди, куди мені потрібно. Часто у Житомирі відбуваються заходи, на які я не можу потрапити через повну архітектурну бар'єрність, недоступність. Я не можу потрапити на концерт, який би я хотів, чи на інші заходи, виставки, зустрічі з відомими людьми тощо. Ми, люди з інвалідністю, можемо створювати купу петицій, але деякі власники бізнесів, соціальної інфраструктури просто не хочуть щось змінювати. Тому я мрію зробити своє місто, свою країну доступною для всіх. Хочу побудувати нову правову країну без дискримінації.

Фото: Суспільне Житомир

Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:

Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube