За рік повномасштабної війни на рахунки БО "Фонд громади Житомира" надійшло більше 18 мільйонів гривень. Сам Фонд було засновано у 2012 році, функціонувати він почав після початку повномасштабної війни. Про початок збору грошей, про співпрацю з міською владою, про закупівлі та про відновлення волонтерського ресурсу голова правління "Фонду громади Житомира" Жанна Соловйова розповіла в інтерв'ю Суспільному.
Жанно, у вас сьогодні день великого звіту. Часто загалом за цей рік вам доводилося звітувати?
Так, ми намагалися періодично звітувати про надходження і про витрати. Спершу взагалі кожного дня звітували про те, скільки надійшло коштів і на що спрямували. А потім робили такими періодами, там, за три місяці прозвітували, потім за пів року, а це вже у нас фактично звіт за рік повномасштабної війни з лютого 2022 по лютий 2023 року.
Наскільки змінилися за цей рік, враховуючи перші три місяці, надходження Фонду?
Станом на березень нам вдалося зібрати на рахунки "Фонду громади Житомира" понад 18 мільйонів гривень. Це надходження в різних валютах і звідусіль. Це заслуга фактично всіх житомирян, друзів Житомира, партнерів, донорів. Кошти надходили з різних куточків світу і продовжують надходити, а це дає змогу нам фактично копійка до копійки акумулювати і робити такі потрібні закупки, зокрема, для Збройних сил України. Динаміка надходжень, звичайно, змінилася, оскільки в перші дні і тижні війни, коли бойові дії точилися буквально за декілька десятків кілометрів від Житомира, і, зрозуміло, що людям було дуже страшно, то всі намагалися закумулювати ресурси для того, щоб захистити, оборонити рідне місто, – тоді динаміка і надходження були значно вищими. Були платіжки, які надходили сумою навіть у півтора мільйона гривень. Ось так було. Але зараз з'явилося багато інших благодійних організацій, волонтерські ініціативи почали інституціоналізуватися, волонтерські благодійні організації почали вже офіційно збирати кошти, а не на картки банківські. Це дає змогу професійніше вести і волонтерську роботу, і звітувати, оскільки війна війною, але треба все робити максимально правильно, відповідно до законодавства України.
Щодо долі "Фонду громади Житомира". Він взагалі ж з'явився на світ у 2012 році, але його чекала доля стати воєнним фондом.
Ваша правда, тому що ось в перший день повномасштабної війни 24 лютого я зрозуміла, що саме Фонд громади може стати платформою для збору коштів і я вголос проговорила: "Фонд громади Житомира", настав твій час!". Я дуже рада, що спрацювало. Якби повернути час назад, то я б так само зробила і так само б запропонувала перетворити "Фонд громади Житомира" на платформу зі збору коштів. Фонди громад є таким місточком чи платформою для збору, акумулювання ресурсів для того, щоб вирішувати глобальніші і важливіші потреби громад.
25 лютого 2022 року вже було оголошено збір. Ви вирішили це робити у співпраці з міською радою. Для чого потрібна була ця взаємодія?
24 лютого о 12 годині дня у мене ось така от ідея, що я нічого більше не вмію, я знаю, що таке фандрейзинг, я знаю, як робити проєкти, я знаю, що таке публічне звітування, як управляти коштами, тобто цільово спрямовувати кошти, і я зателефонувала заступниці міського голови Світлані Ольшанській і кажу: "Світлано Григорівно, я пропоную, що ми беремо "Фонд громади Житомира" і будемо збирати кошти, таку фандрейзингову кампанію робити. Беремо пусті рахунки на різні валюти і будемо робити збір. Просто ми це будемо робити 100%. Але – війна, я просто не знаю потреб. Кудись же ця інформація має стікатися? Я не знаю потреб, що треба купити". Я була на 100% впевнена, що ми кошти зберемо, тому що у нас багато друзів, партнерів і ми знаємо, як організувати кампанію, але на той час я чітко усвідомлювала, що інформація стікається в одне джерело. І таким джерелом у нас в Житомирі була Житомирська міська рада. І я от Світлані Ольшанській запропонувала, кажу, що ми будемо це робити, але я пропоную робити це разом. Вона сказала: "Я тебе зрозуміла, у нас зараз буде нарада, я тебе наберу". І 25 лютого о 14:00 годині ми розпочали кампанію. Світлана Григорівна подзвонила і сказала: "Жанно, якщо твоя пропозиція ще в силі – ми разом". Все.
Десь, здається, в травні вже була інформація про дев'ять мільйонів на рахунках. Ресурсно і емоційно ви були готові до такої потужної підтримки?
Ви знаєте, я про це не задумувалася, тому що кошти приходили і ми ж їх не складували, а кошти приходили і треба було щось купувати. Звернення від військових частин… Спершу на всі блокпости у Житомирі закупили мішки за кошти "Фонду громади Житомира". Також допомагали із коштами на ремонт техніки, відправляли кошти на полк "Азов", на Миколаїв установку фільтрації води відправляли. Вона коштує – на хвилиночку – пів мільйона гривень, 472 000 гривень. Просто, це дуже добре, що кошти зібрані на одному рахунку і їх не треба збирати: є потреба – і потреба одразу закривалася. Для цього Фонд і працює, що ми накопичуємо кошти, накопичуємо, і є щось таке важливе, що люди самостійно не можуть купити, то ми долучаємося. Наша команда старалася дуже помірковано спрямовувати кошти.
Відразу після того, як трохи у нас в Житомирі стало спокійніше і з'явилися перші цифри, звіти по "Фонду громади Житомира", то з'явилася і хвиля запитань і критики. Це вас якось внутрішньо ображало? Чи ви розуміли, що коли є залучений фінансовий ресурс – то потім люди запитають і їм потрібно буде більше інформації.
Ви знаєте, я би не сказала, що це була така от критика, це більше були емоційні вислови людей. Наприклад, якщо під постом "Фонду громади Житомира" дружина когось із військових пише, що ось мій чоловік на такому-то напрямку і в нього там немає шолома чи бронежилета. Але це не задача "Фонду громади Житомира" купити шолом чи бронежилет. Шоломи – це спеціалізований товар. Ми, до речі, такий товар не купували. Це можуть робити лише компанії, які мають спеціальну ліцензію чи спеціальний дозвіл на придбання таких товарів. Я би не назвала це критикою, оскільки це не про роботу фонду, а це більше про те, що у людей на душі. Наприклад, у мене у самої брат рідний на війні і я теж за нього хвилююся, теж хочеться, щоб у нього все було добре. Так само я дуже розумію тих мам і дружин, у кого на війні перебувають рідні.
Ви вже працюєте за визначеними напрямками, але, я так розумію, відгукуєтеся і на потреби. Чи багато потреб?
Потреб дуже багато. Якщо запитати і проаналізувати, що вже було куплено за кошти "Фонду громади Житомира", то, напевно, простіше дати відповідь, що ми ще не купували за кошти Фонду. Наприклад, шини на трал купували. Трал – це щоб танки перевозити. Ми автомобілі ремонтували. Ось зараз пожежне обладнання купили для однієї з військових частин. Сьогодні автомобіль передали на військову частину, яка боронить кордони України на півночі. Чернігівська область і зверху вже наш ворог, Росія. Тому стараємося максимально на потреби, які є, робити закупки. Стараємося максимально знаходити можливості. Долучаються люди, яких раніше не знали, волонтери, якісь люди з-за кордону з'являються. У нас був випадок, коли телефонний дзвінок, восьма година вечора, дивлюся – польський номер. Кажуть польською, що їдуть до нас із допомогою гуманітарною. Це був Мачей Шух, він із Гдині, він просто подивився по телебаченню, що міський голова Гдині і міський голова Житомира вели перемовини про місто-побратимство, і він вибрав саме "Фонд громади Житомира". Він кілька разів і гуманітарну допомогу привозив, і плюс іще, дякуючи такому візиту, ми ось організували у вересні благодійний забіг міжнародний "Back to school" ("Назад до школи"), який проводили біля 25 ліцею.
Чи не розпорошуються тоді сили, тому що у вас і людей у "Фонді громади Житомира" працює на постійній основі небагато. І коли визначені напрямки, тоді краще, якісніше спрацьовуєте, а коли є потреби і треба закривати ще й визначені напрямки?
Енергетично, звичайно, й емоційно це непросто. І ще дуже важливо, що у нас всі у "Фонді громади Житомира" на волонтерських засадах працюють. Люди працюють на інших напрямках і там отримують свої зарплати, а те, що стосується "Фонду громади Житомира", то це наша благодійна робота, волонтерська. Просто треба придумувати, звідки брати сили. І Ви добре сказали, що це, дійсно, у нас команда. І з такою командою, як у нас, в "Фонді громади Житомира", дійсно, нічого не страшно. Хоч у нас більше дівчат в колективі, але є багато волонтерів-чоловіків. Якщо проаналізувати нашу роботу за рік, то багато хто не знає, що це все вдалося зробити такою невеличкою командою, але дуже вмотивованих, дуже хороших людей із цінностями.
Невеличка – це скільки зараз вас?
Шестеро постійних членкинь команди. І ще наша команда поповнилася, бо до нас приєдналася пані, яка є переселенкою. Вона прийшла до нас у "Фонд громади Житомира" і попросилася нам допомагати. Ось уже з березня вона офіційно працює в нашій команді. Ось цей банер, на фоні якого ми сидимо, до речі, зробила Надя з Каховки.
Контролюєте допомогу, яку надали? Тому що були різні історії впродовж цього року, різна інформація з'являлася і вам, окрім того, що ви допомогли, потрібно розуміти, що ця допомога працює, а не використовується.
Такого особливого моніторингу ми не проводимо, але на етапі, коли ми передаємо допомогу то, зрозуміло, ми стараємося вивчити, наскільки вона, дійсно, потрібна. Поки я, наприклад, не знаю таких випадків, щоб там щось пішло не так. У нас же всі кошти на рахунку акумульовані. І коли ми робимо закупівлю, то у нас є для цього лист-запит. Відповідно до листа ми робимо закупівлю, а відповідно до акту прийому-передачі по тій сумі, на яку ми закупили ті чи інші матеріальні цінності чи обладнання, ми вже далі передаємо. І військова частина відповідно чи спецпідрозділ ставлять це собі на баланс. Якщо вони вже поставили це на баланс, то вони самі вже це контролюють. І це ж не те, що ми комусь там нищечком передали, ні, ми купуємо і безпосередньо офіційно все передаємо.
Маючи вже ім'я і репутацію надійного фонду, коли до вас звертаються навіть просто, щоб на щось зібрати кошти і в співавторстві, в партнерах є "Фонд громади Житомира"– це вже викликає певну довіру. Це відповідальність і ризики. Як не помилитися?
Ну так, це хороше питання. Тому що "партнеритися" будеш не зі всіма. Дуже важливо, щоб партнерами були теж люди з цінностями. Слава богу, нам поки це вдавалося, тому що хороші люди зустрічаються. Насамперед спрацьовують рекомендації: якщо тобі щось треба – звернись у "Фонд громади Житомира", вони можуть допомогти. А потім – комунікація, підписуємо договір про співпрацю чи усно домовляємося. Поки, слава Богу, все, про що домовилися, кому що там пообіцяли – все складалося.
За рік роботи бачите потребу в переформатуванні фонду чи вас все влаштовує і будете рухатися далі в цьому ж форматі?
Я би не сказала переформатування, але я би сказала, що ми зараз на етапі формування стратегії. Зрозуміло, що зараз дуже складно напрацьовувати стратегію на довготривалий період. Взагалі навіть всі бізнеси скорочують термін стратегування. Але в будь-якому разі дуже важливо, щоб командою проговорити основний фокус, основні напрямки, в яких точно працюємо, і ті напрямки, які, можливо, будуть другорядними. Також плануємо більше акцентувати роботу на співпраці з донорськими організаціями, тому що оці всі 18 мільйонів гривень, які ми зібрали, із них 90% – це просто донати, це не гранти. Це все – гроші людей, бізнесу. Мені здається, що це дуже цінно. І взагалі є таке відчуття, що от пишаєшся житомирянами, що ось так всі спрацювали і, звичайно, що треба віддати належне, що ми правильно побудували кампанію разом із міською радою. І велика доля витрат, що пішли теж на військових і на допомогу – ми робили також спільно з Житомирською міською радою. Тобто, чи заступник, чи міський голова також говорили, що ось, є в цьому потреба, і тоді ми робили закупки.
Спілкуємося з військовими, спілкуємося з внутрішньо переміщеними особами – потреби не зникають і не зменшуються. Чи є ресурс у волонтерів продовжувати закривати ці потреби?
Я думаю, що ресурс у волонтерів точно є, тому що коли ми думаємо про військових, які зараз живуть в окопах, які там в цих бліндажах, які кожен день відчувають на собі артобстріли – вони там не живуть в комфортних умовах. Ми – вдома перебуваємо, в більш-менш спокійній обстановці, і, зрозуміло, що мусимо зі свого боку теж не залишатися байдужими, а робити те, що ми вміємо для того, щоб підтримувати їх. У нас є такий принцип, якого ми дотримуємося в роботі команди, що, якщо хочеш іти швидко – іди один, хочеш іти далеко – треба йти разом. Ось. Тому недарма у нас слоган у "Фонді громади Житомира": "Наша сила – в єдності!". І через те, що є єдність і взаєморозуміння – ми зі свого боку стараємося постійно комунікувати: що ми купили, кому передали. Іноді на старті, в перші дні, тижні повномасштабної війни ми не писали, на яку частину військову ми що передали, тому що військові сказали, що не можна. Але навіть самим вже цікаво, скільки військових частин отримали від нас підтримку, тому що з кожним разом кількість збільшується. Навіть сьогодні на зустрічі підійшов військовий із однієї з військових частин – ми ще з ними не працювали – і також попросив про допомогу. Ми вже домовилися в робочому порядку, що вони напишуть звернення і будемо розглядати.
Більше інтерв'ю на YouTube-каналі Суспільного Житомир:
- "Відчувається, що зараз військовий – це поважна частина суспільства" – офіцер-психолог з Житомира Сергій Твардовський.
- Що робити, коли доля військового невідома – розповіла військова психологиня з Житомира Олена Сек.
- Акторка Ірма Вітовська: "Після "Іловайська" я припинила будь-яку роботу з російськомовним контентом".
- "Стійкі фізично та психологічно", – інструктор ЗСУ про підготовку українських військових в Британії.
- "У нас – велика черга, потрібні руки" – Анастасія Нестерова вісім років плете сітки для ЗСУ.
- "Ми стаємо сильнішими, але, на жаль, і втрачаємо найкрутіших" – офіцер ЗСУ з Житомира Леонід Мацієвський.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах: