П'ять сіл Народицької громади на Житомирщині російські війська зайняли ще в перший день вторгнення. Жителі сіл Грезля, Давидки, Радча, Нова Радча та Стара Радча опинилися в окупації. Нині в цих селах перебувають українські військові та працюють вибухотехніки. Про це розповів кореспондент Суспільного Дмитро Клименко.
За його словами, по дорозі до сіл Народицької громади підірвані мости, а на обочинах ще є міни.
Село Грезля розташоване перед перехрестям доріг Овруч – Київ та Радча – Народичі. Росіяни там облаштували свої позиції.
"На околиці села російські війська облаштовували свої бойові позиції, – каже Дмитро Клименко. – Там була військова техніка і досі є залишки їхніх особистих речей".
Радча – найпівнічніше село біля кордону з Білоруссю. Там видно сліди від боїв, деякі будинки знищені повністю, залишилися тільки фундамент і частини стін.
В селі лишилося всього декілька жителів. Дві Тетяни розповіли про 24 лютого:
"Одразу о четвертій годині ранку тут почали горіти гаражі, лісгосп був у вогні, "Гради" тут були", – каже жителька села Радча Тетяна.
"Я тут стояла і чую, що там щось свистить, і не знаю, куди мені дітися. Я під сарай впала і все, тільки встигла впасти", – розповіла інша Тетяна.
У перший день війни, коли росіяни вже зайшли в навколишні села, Тетяна з чоловіком встигли з'їздити до Народичів, купити пального та зняти готівку.
"Ми на перехрестя приїхали, бачимо – дві машини горять, третя міліцейська, все розкидане, бусік стоїть, на Овруцькій трасі машини горять, а ми їдемо…", – згадує Тетяна.
Російські військові погрожували жителям сіл та вимагали, аби ті не ховалися у підвалах.
"До людей заходили і казали, щоб в погребах не були, бо кинуть гранату. По хатах, казали, стріляти не будуть. Кажуть: "Прийдуть ваші і всіх вас знищать, а ми не будемо", – розповіла Тетяна.
Люди протрималися до шостого березня, а потім вирішили йти в Народичі.
"Галоші взули і одягнули куфайки, взяли сокиру і пішли, – каже Тетяна. – Баби почали вмирати по дорозі. Ми дві доби йшли 12 кілометрів, ночували в лісі, я двостороннім запаленням легень захворіла там".
І вже до звільнення сіл жінки перебували у Народицькій лікарні. Коли повернулися, довелося поховати всіх домашніх тварин. Для чого стільки руйнувань та смертей, Тетяна не розуміє.
"За коровою плакали, за свинями плакали, а вони убивають дітей, це нелюди…", – сказала Тетяна.
Читайте також
- У Малинській громаді на Житомирщині обстежують всі пошкоджені будівлі внаслідок обстрілів.
- Скинули дві бомби на будинок – житель одного з сіл Житомирщини втратив всю свою родину.
Читайте головні новини Житомирщини у нашому Telegram, Instagram та Viber