Ірина разом із двома дітьми приїхала до Житомира з Іванкова Київської області, де перебувала з початку вторгнення Росії на територію України. Більше трьох тижнів сім'я Ірини жила без зв'язку з зовнішнім світом, засинала та прокидалася під звуки вибухів. Родину прихистили в одній із шкіл Житомира, де з початку бойових дій приймають переселенців. Про це Суспільному розповіла директорка школи Лариса Білоконь.
За її словами, переселенців одягнули та нагодували.
"Є гуманітарна допомога у вигляді одягу, взуття, гігієнічних засобів, – каже Лариса Білоконь. – Тут колектив школи своїми силами готує їсти для переселенців. Продукти підвозять волонтери і також допомагає департамент освіти. Цим ми забезпечені".
Про початок війни переселенка Ірина дізналася 24 лютого о шостій ранку. За кілька годин вона з родиною зібралася та поїхала у село, що неподалік, до батьків чоловіка. За кілька днів у населеному пункті зникло світло та мобільний зв'язок, а звуки вибухів лунали кожен день. Жінка не стримує сліз, каже, що перші кілька днів взагалі не виходили з погреба.
"П'ятого березня у нас вже не було світла та зв'язку, кожен день були вибухи, – розповідає Ірина. – Хліб почали привозити вже десь на третій тиждень. Якось лісами підвозили цей хліб з Житомирщини".
За кілька тижнів жінка з дітьми вирішила повернутися до тоді вже окупованого Іванкова – там залишався її батько. До районного центру діставалися на човні через річку, а потім йшли кілька кілометрів пішки через поля.
"Коли ми перебиралися, то нас везли човном через річку, потім ми йшли полем дуже довго – страшно було, але дуже хотілося побачити рідних, – розповідає Ірина. – Тоді Іванків ще був під окупацією, але російських військових вже не було, не їздили вони містом. А потім батько поїхав чи по рибу, чи по хліб і дізнався, що нас вже звільнили – аж не вірилося".
З Житомира Ірина планує їхати до Європи. Каже, що таке рішення прийняла спонтанно. Після пережитого хвилюється за безпеку свого сина та доньки.
Читайте головні новини Житомирщини у нашому Telegram, Instagram та Viber