44-річний військовослужбовець Юрій Микитенчук із Новоборівської громади перебував у російському полоні 20 місяців і 24 дні. До полону Юрій служив у Збройних силах України на сході країни. Його звільнили 12 червня 2025 року в межах обміну. Вдома на нього чекали дружина та двоє дітей.
Про це Суспільному розповіла дружина військовослужбовця Юрія Микитенчука Тетяна.
За її словами, Юрій — родом із селища Нова Борова. Навчався у місцевій школі, потім закінчив університет, працював на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті, одружився, разом з Тетяною виховує доньку і сина.
"23 жовтня 2022 року Юрі принесли повістку. Наступного дня він пройшов медогляд, а вже 25-го його відправили до навчального центру в Житомир. Через місяць, 24 листопада, його розподілили до 79-ї десантно-штурмової бригади. І вже 25-го він був на Донецькому напрямку. Дуже багато разів виходив на позиції, пережив не одну контузію. Лише раз за весь цей час приїздив у відпустку — у березні 2023-го, на десять днів", — пригадала Тетяна.
Після відпустки Юрія направили в село Новомихайлівка Донецької області. З 1 квітня 2023 року він перебував на лінії фронту. 18 вересня зателефонував дружині — сказав, що їх перевозять на нову позицію.
"Він попередив, що два дні не буде на зв’язку. А 21-го, якщо не подзвонить — треба бити на сполох. Так і сказав. Юра не подзвонив. Я телефонувала командиру, він говорив — усе добре, просто Юра на позиції, може і десять днів не виходити на зв'язок. Говорив, щоб я не набридала і не телефонувала. Дав мені номер замполіта і далі я телефонувала йому. Я не зупинилася. Попросила, щоб по рації з чоловіком зв'язалися і хоча б кодове слово мені передали — яке у нас з Юрою сімейне було. Щоб я розуміла: він живий. Але вже наступного дня, у суботу, мені принесли повідомлення, що чоловік зник безвісти 19 вересня під Новомихайлівкою", — розповіла Тетяна.
Зі слів Тетяни, вона одразу звернулася до всіх можливих установ — поліції, військкомату, Національного інформаційного бюро, Червоного Хреста, координаційного штабу. Дочка моніторила російські телеграм-канали, шукаючи там інформацію про тата.
"Вона мені дзвонить: "Мамо, я тата знайшла!" Знайшла фото — Юра з торбою на голові, виглядає дуже виснаженим, але живий. Потім ще російська журналістка подзвонила, представилася Анжелікою. Каже: "Ваш чоловік живий, передає привіт, любить вас і дітей". І надіслала фото: Юра сидить на стільчику в сірій тюремній формі, на нього світять прожектори, ззаду — герб РФ. Це інтерв’ю показали вже в 2024-му, видно щось довго монтували", — сказала жінка.
Тетяна Микитенчук розповіла, що вела щоденник обмінів. Занотовувала кожен — скільки людей звільнили, шукала чи є Юра серед них. Зі слів звільнених військовополонених, Тетяна знала, в яких колоніях перебуває її чоловік — спершу Горлівка, потім Торез, пізніше — Алтайський край, місто Бійськ.
"Під час полону зв’язку з ним не було. Юра казав, що написав два листи, але я їх не отримала. Я теж писала, але він мого листа не отримав. Після одного з обмінів — це був 65-й обмін 23 травня 2025 року, до мене зателефонував військовополонений Сергій, який сидів з Юрою в одній камері: "Доброго вечора, це дружина Юрія Микитенчука? Так. Я хочу передати вам привіт. Я сидів з ним у камері. Зараз він перебуває в Алтайському краї. Ми були разом у Горлівці, потім Юру перевели до Тореза. Пів року ми не бачилися. Його раніше вивезли до Алтайського краю. Коли я туди приїхав і зайшов у камеру, там сидів такий худенький, маленький дідок із бородою. Я кажу: "Юр, це ти?" А він: "Серього, це ти? Так". Розповів, що "Юра був дуже змучений, але тримався". Ми підтримували з Сергієм зв’язок. Він мене підбадьорював: чекайте, наступного разу точно його обміняють", — пригадала Тетяна.
За словами Тетяни Микитенчук, після того, як її чоловік зник, вона зверталася в усі можливі інстанції.
"Після того, як Юра зник, я одразу звернулася в усі можливі інстанції. Потрібна була офіційна звістка, що він зник безвісти. Далі — Національне інформаційне бюро, поліція, координаційний штаб, Червоний Хрест. Завела особистий кабінет і постійно додавала нову інформацію. Все фіксувала: переміщення, прикмети, дані від звільнених. Постійно зверталася і нагадувала", — розказала Тетяна.
12 червня 2025 року Юрій Микитенчук подзвонив дружині.
"Я сиділа вдома, і тут дзвінок: "Таню, мене обміняли". Це відео всі вже бачили. А ще він сказав: "Обов’язково сходи до церкви і на кладовище, бо завтра день народження моєї мами". Вона вже померла, але він пам’ятає", — поділилася дружина військового.
Тетяна розповіла, що зараз Юрій Микитенчук перебуває на карантині. Після майже двох років полону вона сподівається, що, якщо дозволять, зможе зустрітися з чоловіком після 22 червня.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
