Вероніка Метлицька разом із чоловіком 9 років тому переїхала із Києва до Малина, що на Житомирщині. Згодом у громаді заснувала спортивно-хореографічну школу pole dance "ВМ". Наразі в ній займається пів сотні учениць віком від 6 до 50 років. Тренуються за різними напрямками. Деякі із них беруть участь та перемагають у всеукраїнських чемпіонатах із цього виду спорту.
Про те, як все починалося, які міфи та стереотипи довелося подолати на шляху до становлення, що мотивує жительок громади — і юних, і дорослих — тренуватися та як готуються до участі у змаганнях, — Вікторія Метлицька розповіла в інтерв'ю журналістці з Малина Антоніні Глущенко у рамках проєкту Суспільного з розширення мережі гіперлокальних кореспондентів "Стань голосом громади".
Вероніко, розкажіть власну історію: чому із Києва приїхали до Малина?
У Малин ми з чоловіком переїхали після одруження. До цього я навчалася у Столичному університеті імені Бориса Грінченка і паралельно працювала — спочатку консультанткою в одній із торговельних мереж, яка спеціалізується на продажах косметики та догляду за собою, а згодом — керуючою магазинів іншої компанії. Хоча за фахом я соціальна психологиня. Пригадую, коли вперше я приїхала до Малина, — це місто мені дуже сподобалося. Проте я тут нікого не знала, бо у мене в цій громаді не було ані рідних, ані друзів, ані знайомих. Спершу я не знала, чим маю займатися. І розпочала з торгівлі.
Напевно, тому що був досвід та практика?
Так, досвід був. І практика також. Окрім цього, в резюме зазначала, що маю навички адміністраторки, вмію працювати з людьми, а ще — розуміюся на декоруванні. Роботу мені запропонували тільки через пів року. Після відбору я стала керуючою одного із магазинів мережі торговельної компанія "Єва". Але потім народила дитину, почала займатися організацією власної мережі з продажу косметики та знову шукала роботу та себе.
А як прийшли до спорту?
Якось на очі мені випадково потрапило оголошення про набір охочих у місцеву фітнес-студію. Оскільки я з дитинства більше 10 років займалася спортивно-бальною хореографією, і це приносило мені неабияке задоволення, то вирішила туди записатися. Спочатку винятково для того, аби позайматися. Але далі загорілася, бо заняття у цій студії мене дуже захопили. В один прекрасний для мене день вирішила, що маю створити власну спортивну секцію.
Чому обрали саме pole dance?
Надихнув мене на це рішення один із епізодів телепрограми "Україна має талант". Зокрема, гімнастично-акробатичний виступ на пілоні. Пригадую, я тоді довго була під приємними враженнями. Це було так гарно, вишукано і гармонійно. Подумала, а чому мені б так не спробувати, якщо є можливість. Так я почала активно займатися pole dance. А через декілька місяців вирішила піти далі — вчитися, щоб самій стати професійною тренеркою із цього виду спорту та отримати сертифікат.
А де ви опановували фах тренерки?
В Україні є достатньо спеціальних шкіл, які спеціалізуються на навчанні тренерів, спортсменів із повітряних дисциплін, до яких належить pole dance. Окрім цього, є онлайн-курси, де є все — від "А" до "Я": теорія, повна біомеханіка людського тіла, база, страхування, багато практики, повноцінні екзамени і тестування, а також можливість перейняти досвід у найкращих спортсменів, викладачів та навіть чемпіонів України. Я вчилася багато, нерідко ночами. У той період для своєї маленької дитини на певні години навіть винаймала няню, бо чоловік працював далекобійником.
У підсумку отримала декілька сертифікатів-підтверджень набутих професійних знань. Останній сертифікат я отримала про проходження суддівсько-організаційних курсів (напрямок: пілон, повітряні полотна та кільця). Тому я не лише тренерка, а ще й суддя.
Власне, поки навчалася та здобувала сертифікати, я працювала тренеркою у фітнес-студії: проводила заняття із дитячої зумби, степу, аеробіки, стрейчингу (розтяжки). І весь час мріяла створити власну спортивну школу-студію.
І ваша мрія здійснилася?
Так, зараз я маю орендоване приміщення з чотирма пілонами та роздягальнею. Усі групи — і дорослі, і дитячі — повністю укомплектовані. Є навіть черга із охочих потрапити на заняття нашої спортивно-хореографічної школи. Наразі школа відкрита для всіх: і дітей, і дорослих. Із 52 нинішніх моїх учениць 36 — це діти та 16 — учениці 30+. Думаю, тут проводять час із користю: займаються удосконаленням власного тіла та фігури і ще й здобувають нагороди за свою працю. Загалом за ці роки у різний час у школі займалися понад пів сотні дівчат та жінок.
Як професійна тренерка скажіть: займатися на пілоні можуть всі чи для когось є обмеження?
Однозначно для всіх. Проте, на жаль, досі існують певні стереотипи щодо цього виду спортивних занять. Перший: багато хто сприймає pole dance як винятково еротичний танець. Але це не так. Це серйозний вид спорту. І надзвичайно складний, до речі. Другий стереотип: пілон тільки для струнких, гнучких, молодих і дуже спортивних. Це теж неправда. Заняття на пілоні підходять усім. Головне — бажання вчитися, удосконалюватися та отримувати задоволення від тренувань і власних перемог. Тому я завжди кажу: не бійтеся, руйнуйте міфи та стереотипи і пробуйте.
Які напрямки pole dance є у школі?
Це пол-спорт: акробатика та силові вправи на пілоні; pole dance: акробатика на пілоні з елементами танцю; пол-хорео: хореографія біля пілону; пол-арт: акробатика, силові, художня хореографія біля пілону з елементами артистизму. До речі, це один із моїх улюблених видів пілону, бо це творчість, фантазія, можливість розкрити свій внутрішній світ.
Як ви займаєтеся?
Починаємо, зазвичай, із розминки. Далі починаємо "прокачку", збільшуючи навантаження. Потім працюємо із самим пілоном і на завершення — тренування, розтяжка або акробатика. Ми не працюємо на швидкий результат, а рухаємося до нього маленькими кроками. Інакше і не вийде, адже заняття на пілоні — це часто боляче, а інколи страшно. Без синців не обійтися. Проте я налаштовую своїх учениць сприймати власні синці як нагороду. Це спрацьовує. Щодо страху, то боятися це — нормально. Адже висіти вниз головою і триматися лише руками — це нелегко психологічно. Але ми проходимо через це разом, незважаючи на різну вагу моїх учениць, їхній вік та сприйняття Всесвіту.
З якого віку діти займаються у вашій школі?
Із 6 років. Пілонний спорт має свої правила, закони, порядок, як і будь-який інший вид спорту. Спочатку ми пропонуємо дітям пробне заняття, під час якого і сама дитина, і тренер мають визначитися, чи підходить дитині цей вид спортивно-хореографічних занять.
А як щодо дорослих?
Для мене мої дорослі учениці — це просто героїні. Я маю учениць від 30 до 50 років, і вони всі неймовірні. Я завжди кажу, що не важливо, скільки вам років, яка у вас вага, параметри та зріст. Якщо жінка хоче, то вона зможе все.
Чи були у вас учениці, чиї життєві історії та мотивації займатися pole dance вам запам'яталися?
Звісно. Кожна моя учениця особлива, і кожну з них життя приводило до тренувань на пілоні, мабуть, у свій потрібний для неї момент. Пам’ятаю, одну із учениць Лілію Пінчук, яка прийшла до мене на тренування у 37 років. Розповіла, що заняття на пілоні для неї були мрією майже із дитинства, і цю мрію вона тривалий час не наважувалася здійснити. Бо боялася займатися через проблеми зі здоров'ям. У 33 роки у неї був мікроінсульт, у 21 — переломи ключиці. Але за майже 3 роки постійних та регулярних тренувань, праці над собою її мрія не просто стала реальністю, — за цей час покращився її фізичний та психоемоційний стан. Більше того, у 39 років вона стала учасницею всеукраїнського чемпіонату з пілонного спорту "EVOPOUL" у 2023 році і здобула там "срібло"в категорії "Pole Art, amator 35+".
Як ваші учениці готуються до змагань?
Наша школа працює лише неповні 3 роки — із жовтня 2022 року. Але ми дуже активно беремо участь у багатьох чемпіонатах. Готуємося до них дуже наполегливо і цілеспрямовано. Один номер ми можемо відпрацьовувати по декілька місяців. Ми ніколи не вирушаємо на змагання фізично або психологічно не підготовленими. Плюс кожна поїздка це костюми, мейкап, зачіски.
Образ для кожної учасниці, яка бере участь у змаганнях, я придумую сама. Просто дивлюся на свою ученицю і розумію, якою вона буде яку родь виконає цього разу. Образ підбираю не за її навичками, а винятково — за особистістю, характером, темпераментом, манерою поведінки та, звісно, все підбираєю під її ритм і фізичну підготовку. Так з’являється справжній повноцінний Арт.
Якщо ваші учениці не перемагають, вам не образливо?
У жодному разі ні. Найважливіше для них це — участь. Це змагання, і переможцями всі бути не можуть. Стати фіналістками на всеукраїнських чемпіонатах, бути в лізі найсильніших пілонщиць України — це вже досягнення, це вже круто. Я так вважаю. Тому кожного разу налаштовую своїх учениць на класний виступ, який принесе їм персональний кайф, неймовірні відчуття та емоції.
У яких чемпіонатах із цього виду артспорту ви брали участь?
Мої учениці отримали чимало нагород за ці неповні 3 роки. Зокрема, у нашій спільній командній скарбничці є 5 золотих медалей у різних вікових категоріях, 2 срібні та 4 бронзові. І це, я гадаю, велике досягнення. Ми неодноразово брали участь у всеукраїнських змаганнях у Києві та інших містах України. Цього року вперше відвідали Рівне. Привезли звідти золоті кубки в категорії Pole Art amator діти та Pole Art amator юніори (14-17 років) .
1 червня 2025 року наші найменші учениці також брали участь у всеукраїнських змаганнях у столиці.
Наразі ми готуємося до районного чемпіонату з пілонного спорту. Відібрали учасників та затвердили суддів.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
