Жителька Малокатеринівки Запорізької області, що нині за 13 км від лінії фронту, Валентина Шерстюк, прожила все життя у рідному селищі. Проте змушена була покинути домівку, коли 31 березня російська армія вдарила по Малокатеринівці п’ятьма КАБами та вже втретє її оселя зазнала пошкоджень. Жінка евакуювалася до Запоріжжя, де нині живе у шелтері "Артак".
Свою історію — розповіла кореспондентам Суспільного.
Валентина Шерстюк розповідає: майже 50 років прожила в Малокатеринівці, яку називає найживописнішим селищем. Тут вона народилася, виросла, народила та виховала доньку. Та останні місяці там — не може згадувати без сліз.
"Дрони літають до вечора. Десь з пів на шосту — починаються КАБи. Потім в нас йдуть “Гради”реактивна система залпового вогню 122 мм і "Смерчіреактивна система залпового вогню калібру 300 мм”. Вночі — "Шахеди”. Нас просто стирають з лиця землі. Зранку носа не висунеш. Я на милицях, оце вийду до порога, собакам їсти винесу, і вже чую — летить".
31 березня російські війська вкотре обстріляли населений пункт КАБами. І вже втретє пошкодили оселю Валентини Шерстюк:
"Вперше "Градами" по нашому селищу били. В мене вже тоді вилетіли вікна. Другий раз — ганок знесло, і дах, і вікна. А третій раз, як оце… Ну це вже просто страшне було. Я ото вуха ватою закривала, подушки-ковдри на вікна, отак лягала, трусилася і молилася".
Жінка каже: все своє життя вмістила у дві валізи і врешті наважилася на виїзд.
"З одежі я, як ото кажуть, бігла коза через місточок — вхопила кленовий листочок. Що на шляху було — те і схопила. Вже потім розбирала, дивлюся — шапка, рукавиці… Для чого воно мені? Просто хапала отак".
Виїжджаючи, жінка не мала змоги забрати з собою свою “пухнасту підтримку”, котів Рамзеса та Кейсі. Та і покинути їх напризволяще — теж не змогла, тож попросила волонтерів, аби хвостатих евакуювали. Рамзеса так і не знайшли, а для Кейсі, яка за три дні до обстрілу стала мамою — зараз шукають нову родину.
"У мене ж дві киці. Рамзес, рік йому. І старушка Кейсі, 10 років. Народила ж вона оце трьох кошенят. Вона в мене настільки безобідна, так хочеться, щоб вона у добрі руки потрапила. Для неї ж це теж шок…".
Волонтерка Катерина Волкова каже: зараз для кішки з кошенятами шукають перетримку.
"Їй треба час, щоб вона оговталась. Стан — ну такий. Вона не їсть, тому що вона в шоці. З кошенятами все гаразд, вони їдять, вони спокійні. Це каже про те, що молока в неї достатньо. Але питання в тому, на скільки вистачить її резерву".
Отримати інформацію про Кейсі з кошенятами можна на сторінці волонтерки у Facebook.
Сама ж Валентина зараз залишається у шелтері "Артак". Жінка каже: в майбутньому, ймовірніше, буде виїжджати за кордон. А поки намагається оговтатися від пережитого.
"Я тут трошки заспокоїлась. Я перший день вночі не могла звикнути, що тут просто тиша. Я вже прислухаюся і чекаю, що щось буде… В порівнянні з Малокатеринівкою тут — тиша. Я знаю, тут тривоги. Це для мене острівець відносної такої безпеки".
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube