Вікторія Литвиненко — сержантка медичної служби Збройних сил України, медсестра військового госпіталю в Запорізькій області. До повномасштабної війни жінка працювала в дитячій лікарні, а після — стала на порятунок життів поранених бійців.
Анестезіологи та реаніматологи — одні з перших, хто надає допомогу пораненим бійцям у госпіталі. Серед них — Вікторія, медсестра-анестезист військового шпиталю. Часто під час роботи у жінки немає часу випити води чи перекусити — на кону життя захисників:
"Коли йде загострення на фронті, коли йде наступ, ми можемо приходити на роботу і навіть не попивши кави бігти в операційну, міняти других медсестер на палатах. Наша робота заключається в тому, що ми доглядаємо за пораненим, своєчасно вводимо ліки. Є монітори, ми фіксуємо їхні показники", — пояснила Вікторія.
До 2022 року Вікторія працювала медсестрою в дитячому відділені, та з початком повномасштабної війни перейшла до військового госпіталю. Жінка поділилася: мріяла пов'язати своє життя з медициною ще з дитинства:
"Я в дитинстві грала в "лікарню". Ну і наполягла мама. Дякую їй, вона, можливо, побачила, що це моє. Я просто взнавала, що треба були співробітники до військового госпіталю. Чому б і ні? У цей момент я не жалкую про те, що я зробила. Я не жалкую, я, можна сказати, пишаюсь собою, що я витримала і витримаю далі", — поділилася Вікторія.
Разом з Вікторією на зміні ще три медичні сестри, між якими підтримка та взаємоповага:
"Ускладнюється тим, що ми можемо тут бути і дві, і три доби, але якщо, приміром, сьогодні захворів один, завтра я можу захворіти. У нас є взаємовиручка. Іноді навіть, часто завідуючий та старша сестра теж залишаються і на добу, і заміняють тих людей, які захворіли. Я ще ні разу не брала з 2022 року лікарняний".
Працює Вікторія, як і її колеги, у ненормованому графіку — викликати в операційну, аби врятувати життя захисників, можуть посеред ночі:
"Ми намагаємось, приходячи додому, відволікатись емоційно, але це дуже важко. Мене підтримує чоловік. Ми можемо відпочивати вночі, але при будь-якому виклику, ми біжимо в операційну. Організм уже звик до цього, до безсонних ночей. Так, такого адреналіну, скажемо так, що без нього я вже не можу".
Від роботи жінка намагається відпочивати вдома — у розмовах з чоловіком чи доглядом за двома собаками й рослинами:
"Ми намагаємось, приходячи додому, відволікатись емоційно, але це дуже важко. Ой, вирощуємо ми капусту, і помідори, і огірки, і картоплю. Я люблю поратись у землі. Тварини мені дають ту позитивну енергію. У мене все негативне йде і у мене з'являються сили", — поділилася Вікторія.
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube