У лютому 2022 року, коли російські війська увійшли до Запорізької області, тисячі місцевих жителів стали на захист рідної землі та героїчно стримували наступ окупантів.
Як зупиняли російську техніку в Мелітополі, Енергодарі та Пологах, об'єднувалися заради спільної мети в Кирилівці та Бердянську та як Василівка стала "дорогою життя" — у матеріалі Суспільного.
Мелітополь — окупований з 26 лютого 2022 року
Олександр Богомаз, екснастоятель церкви УГКЦ у Мелітополі, котрий дев'ять місяців проводив у місті богослужіння, пережив російські допити та обшуки, розповів, що 24 лютого 2022 року Мелітополь, як і вся Україна, здригнувся від звуків вибухів, а вже за декілька днів до міста увійшли колони російських військових:
"Місто спочатку, як завмерло... А потім люди просто вийшли дивитися, що відбувається. Потім відбулися перші зібрання людей молитися за Україну. Ця молитва переросла в мітинг, де люди масово виходили на вулицю та проявляли свою позицію: що вони вдома, в Україні, що нам не потрібно, щоб хтось приходив і наводив лад".
"Ми не хотіли втратити Україну, свій дім. Ніхто не боявся. Була ейфорія, страх десь взагалі подівся. Ми вірили в те, що від нашої позиції залежить, що Україна — Мелітополь", – згадує Олександр.
На мітинги спротиву мелітопольці виходили до кінця серпня 2022 року, допоки окупанти не почали їх розганяти, згадує Олександр:
"Коли мітингів не було, ми продовжували кожного дня збиратися о 12:00 на молитву. Молилися українською мовою. А після того, як мене 1 грудня 2022 року депортували, то наші парафіяни, які проходили повз церкву, питали: "А церква вже не працює?". Вони були в шоці. Казали, що це була їхня єдина надія, що тут, у Мелітополі, є Україна".
Бердянськ — окупований з 27 лютого 2022 року
Колони військових РФ увійшли в Бердянськ 27 лютого 2022 року, згадує волонтерка Ксенія Буханова:
"Ми ще ввечері 26 лютого, чесно кажучи, думали, що вони вночі зайдуть: вони стояли, де аеропорт. А десь близько 14:30 почали заходити в місто. Вони рухалися колонами. І це було страшно... Це було страшно дивитись... І близько 16:00 нам доповіли, що вони наближаються до виконкому".
Ксенія разом з іншими жителями створили в місті штаб допомоги. Каже, що тоді згуртувалися всі:
"Дівчата відповідали на телефони, я відповідала як лікар, бо температура в когось, де памперси взяти... Люди боялися виходити з дому. Потім ми відкрили штаб. Люди туди приносили ліки, памперси, дитяче харчування, одяг, їжу – що тільки не несли. Це було щось неймовірне. Це дуже надихає, коли люди об’єднуються".
На початку березня до Бердянська почали приїжджати перші переселенці з Маріуполя – допомагали, чим могли, каже Ксенія:
"У штабі на ніч залишалися люди чергувати, працювала гаряча лінія, окремо була лінія для маріупольців. Вони ж їхали весь час: і вночі, і вдень, і зранку. Їх треба було десь розмістити. Але ми не відчували втоми, бо поруч люди".
Василівка — у тимчасовій окупації з 2 березня 2022 року
У березні 2022 року Василівка була єдиним пунктом виїзду з окупованого Півдня на підконтрольну Україні території та кордоном між неволею і свободою. Люди вирушали в "дорогу життя" на власний страх і ризик, згадує начальник Василівської МВА Сергій Каліман:
"Російські військові скористалися географічним положенням Василівки. Для того, щоб проїхати до Запоріжжя, треба було з Бердянського, Маріупольського, Мелітопольського, Енергодарського, Херсонського напрямку проїхати саме через Василівку".
Тоді через Василівку намагалися виїхати тисячі охочих, але росіяни штучно створювали черги на блокпостах і люди були змушені чекати до кількох діб. Сергій Каліман каже: місцеві жителі розуміли, що переселенці були виснажені та потребували допомоги, то ж оперативно відкрили хаби:
"І ми робили все можливе та неможливе, коли збиралися колони. Тоді були залучені всі освітні заклади. Кожна школа була готова прийняти людей, яких не пропускали. Ми збирали жінок з дітьми, розміщали їх у ліцеї, в дитячих садочках, у школах, у бомбосховищах".
Попри те, що в місті зберігалася гуманітарна криза, місцеві жителі ділилися своїми продуктами:
"Гуманітарна допомога до нас майже не доїжджала. Мешканці приносили консерви, салати, цукор, сіль... Місцеві фермери допомагали", каже Сергій Каліман.
Енергодар — окупований з 3 березня 2022 року
Мирними акціями та чергами у військкоматі чинили спротив російським окупантам і в Енергодарі. Серед тих, хто став на захист рідного міста у перші дні повномасштабної війни, була й військова на псевдо "Мед":
"Я сходила у військкомат, мене в чергу не пустили. Сказали, що вистачає і чоловіків. Я брала участь у громадських патрулюваннях вночі. Саме після зміни, коли вже спала, мама розбудила, каже: "Збирайся, пішли собою місто від танків закривати". Вийшло дуже багато людей. Я була приємно здивована".
Мирні акції російські військові розганяли зброєю, згадує "Мед":
"На всіх мітингах були з матір’ю. Потім обстрілювати почали. Вже коли розходилися, вони нам у спину світло-шумові, газові гранати кидали. Потім ще в черги по ногах людям. Перший час під час окупації ми продовжували патрулювання".
16 квітня 2022 року "Мед" виїхала з окупації. Дорога до Запоріжжя була складною: їхали 11 годин та минули 21 російський блокпост. Спочатку жінка займалася волонтерством, а з березня 2024 долучилася до армії:
"Доволі емоційна розмова була. Кажу: "Я не можу вже. Мені треба в армію. Волонтерства мені вже не вистачало. Відправили на БЗВПБазова загальна військова підготовка, потім на навчання на БпЛАБезпілотний літальний апарат, а потім у частину. 19 березня буде рік, як я тут".
Пологи — окуповані з 3 березня 2022 року
Тримали оборону рідного міста й жителі міста Пологи. Серед них – учасник руху спротиву на псевдо "Мічман":
"Коли наступило повномасштабне вторгнення, ми вирішили піти з побратимами зустрічати ворога. Черги в ТрО дуже великі були. Коли 3 березня ворог зайшов у Пологи, так вийшло, що ми вже опинилися відрізані. Вирішили давати бій у самих Пологах. Ми робили засідки, вуличні бої були. Ми в себе вдома, то знали де, як і що".
Допомагали учасникам руху спротиву місцеві жителі. Вони приносили їжу, одяг та протитанкові "їжі", згадує "Мічман":
"Підпільна діяльність була і є. Людей дуже багато приходило. Хто не міг воювати, то приносив продукти, одяг. Є місцеві, які робили й розливали рідину запальну".
Кирилівка — окупована навесні 2022 року
У перший день повномасштабного вторгнення курортна Кирилівка опинилася в тилу російських військових, втім вони не заходили в селище, згадує начальник військової адміністрації Іван Малєєв:
"Кирилівка була їм не цікава, оскільки вона знаходилася в стороні. Вперше російські військові в нас з’явилися десь через тиждень-півтора – була так звана розвідка. Побалакали з ними, вони зрозуміли, що розмови не буде, і поїхали. Буквально через 5-10 хвилин нам прийшла інформація, що заїхала колона", — розповів Іван Малєєв.
У перші дні окупації у селищі почалися гуманітарні проблеми, каже Іван Малєєв:
"Коли вже росіяни просунулись під Василівку, почались бої, то у нас були відсутні електроенергія, вода, також не вистачало продуктів. Практично з перших днів була задача – запустити Якимівський хлібзавод, адже в них не було солі та дріжджів. Тому ми пів тонни солі попросили в дельфінарію".
Місцеві жителі демонстрували російським окупантам непокору, зокрема намалювали патріотичний стінопис, каже Іван Малєєв:
"Люди самі купили краску та самі розмальовали: "Кирилівка — це Україна".
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube