Світлана Рахно із Запоріжжя майже три роки чекає з полону молодшого сина Данила – оборонця Маріуполя, військового бригади Нацгвардії України "Кара-Даг". Жінка каже, що росіяни його утримували в шести колоніях, та в якому нині він стані – невідомо, адже можливості листуватися немає. Відганяти сумні думки та триматися психологічно Світлані допомагають вірші, які вона присвячує синові. У них передає свій біль та вкладає надію на його повернення.
Про сина, роки очікування та вірші Світлана Рахно розповіла Суспільному.
Світлана Рахно має двох синів: молодший Данило став на захист країни з перших днів повномасштабного вторгнення. Жінка каже, що саме від нього дізналася про початок великої війни:
“Він подзвонив мені на початку шостої години ранку й сказав: “Мамо, почалася повномасштабна війна”. Потім ще деякий час був зв`язок, а потім зник".
29 березня 2022 року Данило потрапив до російського полону із заводу Ілліча, де військові бригади Нацгвардії “Кара-Даг” з бійцями Азову та морськими піхотинцями тримали оборону:
"Йому було 20 років, як він потрапив у полон. Йому зараз вже 23", – каже Світлана.
Перший рік полону Світлана листувалася із сином, але в червні 2023 зв'язок обірвався:
"У мене була можливість з ним листуватися, але з червня 2023-го року я про сина знаю тільки від звільнених".
У листах захисник часто писав, як сумує за домом і мріє якнайшвидше повернутися, каже Світлана:
У кінці кожного листа він писав: "Мама, хай тебе Бог оберігає. Амінь". Він, мабуть, шукає якусь віру, в яку можна повірити. Така глибока віра і мій Данило – несумісні речі".
Старший син Світлани теж військовий – пішов на фронт одразу після звістки про полон молодшого брата. Тож мати хвилюється про обох. Поки старший воює, а молодший у неволі, вона бере участь в акціях на підтримку українських бранців, чекає на черговий обмін і стукає у всі двері:
"Ми писали звернення до президента України, ми писали звернення до Ердогана турецькою мовою... Ми писали... та де ми тільки не писали. І у Ватикан, і стояли під посольством Росії в Стокгольмі, і під посольством Росії у Польщі, і була в нас акція в Чехії".
Триматись психологічно матері допомагають вірші, які вона пише майже щодня:
“Не можу поспілкуватись особисто, то пишу йому. Я розуміла, що я кожного дня з ним розмовляла або телефоном, або він приходив на ротацію. Я знала, що він в безпеці. А тут ти знаєш, що він є, а поговорити з ним не можеш. Щоб не з'їхати з глузду, я просто свої вечірні розмови з сином приносила у вірші”,– каже Світлана.
За три роки полону у Світлани зібралося чимало віршів, то ж вона видала збірку “Не виходить без тебе ніяк” – гроші з її продажу передадуть військовим:
"Уже донатять люди, і всі коштивід цієї книги передамо на бригаду "Кара-Даг", в якій служить мій син, це полк імені Богдана Завади, 15-та бригада".
Світлана каже, коли син повернеться з полону, його чекатиме сюрприз – футболки, в яких зустрічатимуть рідні та друзі, а також вона подарує йому свою збірку віршів:
"Знаєте, дітям залишають у спадок якусь нерухомість, машини, а я залишу цю книжку. Прийде час, коли мене не стане, син відкриє, і хай це буде його розмова зі мною".
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube