Медикиня Яна Коломоєць з Оріхова, Запорізької області, що за вісім кілометрів від лінії фронту, обслуговує щонайменше 600 людей, які залишаються жити під обстрілами. Її пацієнти — переважно люди похилого віку. Частина з них приходить в облаштований кабінет, в укритті. До інших жінка виїжджає на велосипеді.
Як працює медикиня у прифронтовому місті — дізнавалися кореспонденти Суспільного.
Яна Коломоєць — жителька Оріхова, котра працює медичною працівницею. Жінка каже: за майже три роки повномасштабного вторгнення ще жодного разу не виїжджала з рідного міста:
"Я живу в Оріхові, я залишаюся тут. Я не виїжджала ні на один день, була тут. Але коли почала допомагати людям, і люди почали казати “Та куди? Та що ж ти нас, покинеш?”. І знаєте, ще й внутрішній позов медробітника. Що ти повинен надати допомогу будь-де, будь-коли".
На початку повномасштабного вторгнення Яна була лікарем-волонтером, а згодом влаштувалася офіційно. Жінка розповідає: за день приймає понад 20 пацієнтів:
"З 14 лютого того року я офіційно влаштувалася. В день я приймаю по 20-23 людини. Щодня в такому режимі, окрім суботи і неділі. Але в суботу і неділю — я відкрита для людей. І якщо кому треба — будь-ласка, приїжджайте. Всі знають, де я живу".
Пацієнти — переважно люди похилого віку, каже Яна:
"Старички, звісно, страждають. В них завжди тиск повишений. Бо обстріли. І люди стресують. Навіть у тих, у кого не було тиску, вони зараз з тиском. Ну, травми зараз уже, слава Богу, рідше. Але ще трапляються".
До тих пацієнтів, які не можуть дійти до кабінету, Яна виїжджає на велосипеді.
"Їхать на чому — немає. То на велосипеді, якщо десь якась підручна машина — то їдемо на машині. Бо вже побиті машини всі взагалі. Ну, якось так. Але людей же не залишиш, треба допомагати. Тому збираємося і їдемо".
Під час роботи у прифронтовому Оріхові жінка неодноразово потрапляла під обстріли. Каже: навіть тоді не залишала людей, яким потрібна її допомога:
"В зоні бойових дій жодного разу не потрапити під обстріл, мені здається, що такого навіть не буває. Це були артилерійські обстріли. Виход я чула, сразу впала, і наді мною просвистіло. Просто впала на руль, і наді мною уламки, і піді мною, а навіть руль поранило".
Медикиня згадує свій найскладніший виклик під час повномасштабного вторгнення, коли під час обстрілів довелося рятувати жінку:
"Це відірвані кінцівки. Людина в такому стані... стогне, кричить. Пам'ятаю, що до бабусі до однієї… Тут її відкачую, лежить на полу, штучне дихання роблю, а тут обстріл. І що робити? Ну, я розумію, що в такій обстановці я повинна її бросить. Своя ж небезпека, бо там можу і я лягти. Але не бросила".
Попри постійні обстріли Яна всеодно залишається працювати у прифронтовому місті. Каже: страху вже не відчуває і робить це заради людей:
"Вже ні, не страшно. Надихають і мотивують — мої люди. Які приходять і дякують мені за те, що їм хоч в чомусь, але допомогла. Мене це дуже… Я навіть зараз кажу — і в мене мурашки по тілу. Бо дійсно вдячні люди приходять, кажуть дякую. А це для мене — найвища похвала".
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube