Вчора, 17 січня, у Запоріжжі попрощалися із полеглим військовослужбовцем Юрієм Бровком. Чоловік став на захист країни у 2022 році, коли в день його народження РФ розпочала повномасштабне вторгнення. На фронті завозив побратимів на позиції та евакуював поранених із Запорізької, Харківської та Сумської областей. Загинув під час виконання бойового завдання від вонепального поранення.
Спогадами про загиблого захисника поділилися з кореспондентами Суспільного його рідні.
Полеглий солдат Юрій Бровко — батько чотирьох дітей, завжди був активним та любив життя. Його донька Ірина каже: досі не вірить, що найважливішої для неї людини — більше немає:
"Я папина донька. Я завжди з татом, я засипала тільки у нього в машині. Досі чекаю, як він подзвонить, скаже: “Доч, ну шо? Шо там?” … Сестру старшу заміж видали, а мене… Я завжди обирала пісню, під яку з татом буду танцювати. Я не вірю. В мене просто відірвало пів життя".
Юрій Бровко був компанійською та завзятою людиною, каже його старша донька Владислава. Дівчина згадує: батько підкорював усі можливи види спорту, від хокею до аквалангістики. І долучав до цього всю родину:
"В 59 років він любив життя не менше, ніж у 20. В нього завжди була енергія. Навіть з мініском розірваним, в нього була така, досить серйозна травма, деколи дуже боліла нога. Але він приїжджав, навіщав, і ми могли цілий день гуляти. І він з нами на рівні. Ми тоді по Львову находили 26 кілометрів за один день".
В цивільному житті Юрій Бровко був підприємецем. Долучився до ЗСУ у 2022 році, коли в його день народження РФ розпочала повномасштабне вторгнення, згадує його молодший брат Андрій:
"І я хотів ідти, він мене відмовив, сказав “піду я, одного вистачить". Хтось щоб тут залишився. Він мене виховував. Він мені був і за папу, і за маму. Все, що у мені є хороше, дав мені мій брат".
У війську Юрій був водієм, завозив-вивозив побратимів на позиції, займався евакуацією поранених і загиблих з гарячих точок у Запорізькій, Харківській та Сумській областях. Та після двох з половиною років служби, загинув під час виконання бойового завдання:
"Наскрізне вогнепальне поранення. Він подзвонив мені 8 серпня ввечері, о 10 годині. Сказав, щоб помолилися за них, зараз будуть виїжджати на завдання і кинув трубку. На наступний день я дзвонив — зв’язку немає. Вже почав я бити тривогу, шукати".
Попрощатися з загиблим бійцем прийшли рідні та близькі. І в цей день, він востаннє зібрав біля себе більше сотні людей, яких, як кажуть побратими, не бачив 100 років.
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube