Цьогоріч, 25 грудня, українці вдруге відзначатимуть Різдво за новоюліанським календарем разом з переважною частиною християнського світу. Традиційно напередодні збиратимуться на Святвечір.
Якими були різдвяні традиції на Запоріжжі — розповіли Суспільному кураторка культурних проєктів Льона Радченко та старший науковий співробітник екскурсійно-просвітницького відділу Національного заповідника "Хортиця" Олександр Сурченко.
Культурологиня пояснила, що зайва тарілка чи тарілки ставлять тим, хто з рідних не дожив до цього Різдва.
Святковий стіл особливо не відрізняється. Як і всюди були поширені свічники-трійці:
"Дідухи теж були розповсюджені всюди, просто не в останній час. У мене в дитинстві, наприклад, не було дідуха".
Як розповів Суспільному майстер з виготовлення дідухів Світовит Пашник, дідух — це символ багатства українського народу та землі. Особливо такі солом'яні вироби були поширені у степовій Україні:
"У степу, де хвойних дерев, як правило, не було, то використовували обов'язково дідух. Ну а поступово він заполонив всю Україну".
За спогадами дитинства Льони Радченко, на столі у Святвечір також обов'язково був часник:
"Всюди на столи розкладали часник, на кутах столу. Для того, щоб відлякувати злих духів".
З традиційних страв на запорізькому столі культурологиня називає квасолю, рибні страви, вареники та голубці та наголошує, що на Святвечір вони обов'язково мали бути пісними:
"Квасолю смажили з цибулею. Коропи, вареники, звісно. Вареники готували з різними начинками. Голубці, але пісні: з грибами, овочами, ще з чимось, просто з піджарочкою. Галушки, але без сметани. Квашена капуста, тушена капуста. Все, що можна розкласти порційно — все було на святковому столі".
Окрім цього, культорологиня обов'язково ставить кутю на підвіконня:
"Кутю ритуальну я ставлю ще й на підвіконня. Я причиняю хвіртку, щоб "духи могли прийти й поживитися". І взагалі вважається, що вони живляться не самою їжею, а паром, який іде від страви. Тобто це має бути щось тепле".
Також Льона Радченко підкреслює, що найстарша людина в родині має прочитати молитву, адже саме з неї починається вечеря:
"Хоча б "Отче наш" читають за столом, а всі уважно слухають, щось уявляють, згадують своїх близьких, і тільки після цього беруться до їжі".
За словами старшого наукового співробітника екскурсійно-просвітницького відділу Національного заповідника "Хортиця" Олександра Сурченка, згідно зі свідченням очевидця, що перебував у середині XVIII ст. на Січі, на свято Різдва Христового, з’їжджалося близько п'яти тисяч козаків, що перебували в степах та на рибальстві.
"На Січі не святкували родинами, бо сім'ями на Січі не жили. 25 грудня збиралися козаки та купували лисячі шкури та великі калачі та йшли до кошового. Цей дарунок називали "ралець". Кошовий же мав гостей частувати напоями. За таким же принципом на другий день йшли до судді, на третій – до писаря, а на четвертий – до осавула. Окрім того, кошовий отаман та військовий старшина мали пригощати всіх козаків, що були на Січі".
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube