Перейти до основного змісту

"Другий рік я не можу знайти батька": історія родини Плачкових із тимчасово окупованого Мелітополя

Тетяна та Олег Плачкови з донькою Людмилою Мельниковою. Особистий архів Людмили Мельникової

Торік у вересні в тимчасово захопленому Мелітополі Запорізької області окупанти викрали подружжя місцевих підприємців – Тетяну та Олега Плачкових. Жінку обвинувачували в нібито шпигунстві, чоловікові нічого не висували. У травні Тетяна померла в лікарні через “кому невідомого походження”, про Олега не було жодної інформації. Росіяни стверджують, що начебто його не утримують, та донька Плачкових переконана, що батько в полоні. Вона зверталась до українських і міжнародних органів та організацій, щоб ті допомогли, однак поки все безрезультатно.

Кореспонденти Суспільного поспілкувалися з Людмилою Мельниковою, донькою Тетяни та Олега Плачкових, та дізналися подробиці затримання батьків, смерть матері та що відомо про тата.

Тетяна та Олег Плачкови. Особистий архів Людмили Мельникової

До повномасштабної війни РФ проти України Тетяна й Олег Плачкови жили в Мелітополі, працювали підприємцями – мали два кафе, розповіла Людмила Мельникова:

"Мама кухарем була за спеціальністю, створювала в колективі дружні відносини. Її у місті всі знали. Вона брала участь у подіях міських, намагалася розвивати наше місто. Її поважали. Вона дуже комунікабельна була. І родина дуже дружня була. Ніколи-ніколи не було конфліктів. Ми працювали, любили один одного".
Олег та Тетяна Плачкови. Особистий архів Людмили Мельникової

У ніч з 25 на 26 вересня 2023 року окупанти увірвалися до будинку Плачкових, провели обшук, Олега та Тетяну забрали, а бабусю закрили в кімнаті, каже Людмила Мельникова:

"Це було вночі: до них прийшли, надягли кайданки й вивезли. І все. Жодної аргументації, звичайно, не було. Двоє увезли батьків, а двоє залишилися. Вони там сиділи, щось обшукували. Я так розумію, вони нічого не знайшли. Що вони шукали – я не знаю. І з того моменту ми нічого не знали. Тобто пішли, написали заяву до місцевої міліції, що забрали. Вони довго не хотіли брати заяву".
Олег та Тетяна Плачкових. Особистий архів Людмили Мельникової

Повернути батьків обіцяли після з’ясування обставин, однак цього так і не сталося, каже донька:

"Мої батьки любили Україну. І мамина помилка, що вона цього не приховувала. Вона не приймала те, що прийшла Росія, і вона обурювалася дуже цим. Я дуже намагалася вивезти маму з татом, але їхні батьки там залишалися, потрібен був догляд. А ще мама була на оптимізмі, що це все скоро закінчиться...".

Майже пів року Людмила не знала, де перебувають батьки. Зверталася до українських правоохоронців та до окупантів, однак жодної інформації не вдалося з'ясувати.

Олег та Тетяна Плачкови. Особистий архів Людмили Мельникової

Про Тетяну Плачкову

У лютому 2024 року Людмила дізналася, що її мати перебуває в стані "коми невідомого походження" та з COVID в одній з лікарень Мелітополя. Лікарі зазначили, що росіяни не одразу привезли жінку до медзакладу, до того ж в неї були великі пролежні:

"Маму привезли, за висновком лікарів, у важкому стані, під апаратом ШВЛ. Вона була у комі. Її привезли й, так розумію, одразу направили до інфекційної, тому що виявили ще COVID. Тобто коли вона лежала в інфекційній лікарні, то бабуся через скло побачила матусю. Її туди не пускали, бо це інфекційна. Їй сказали, що так, її привезли військові, без одягу, під ШВЛ. Залишили й все".
Тетяна Плачкова. Особистий архів Людмили Мельникової

Після того як Тетяну вилікували від COVID, її перевели до реанімації, але бабусю до неї не пропускали, каже Людмила Мельникова:

"Мама була у реанімації, вона була непритомна, тобто "кома невідомого генезису". Це стан, як бабуся мені описувала, вона могла бути з відкритими очима, але не оцінювала, що відбувається навкруги. Потім бабуся зустрілася з ФСБ-шним слідчим і тільки після зустрічі з ним їй дозволили навідувати маму один раз на тиждень, потім ми попросили двічі на тиждень".
Тетяна Плачкова. Особистий архів Людмили Мельникової

Донька Тетяни звернулася до Міжнародного Комітету Червоного Хреста,  щоб його представники простежили за наданням медичної допомоги матері, однак їй не допомогли, аргументуючи тим, що вони не мають доступу до тимчасово окупованих територій.

"Ми зверталися в українські, міжнародні організації, тобто я не сиділа там. Чоловіка сестра в Україні одразу пішла до поліції, подала заяву, ми до Червоного Хреста, до Омбудсмена, до СБУ. Тобто в усі організації. Але ніхто не допомагає, ніхто не може нічого зробити".
Тетяна Плачкова. Особистий архів Людмили Мельникової

Також Людмила Мельникова просила ФСБ дозволити перевезти матір до медзакладу на підконтрольну українському уряду територію, але поки чекала на відповідь, 23 травня 51-річна Тетяна Плачкова померла:

"Вона ж була на ШВЛ, а потім 2-3 місяці потроху почала дихати сама. Тобто якесь покращення було однозначно. А потім нам сказали, що різко піднявся тиск і зупинилося серце. Це було 23 травня цьогоріч. Бабусі зателефонували об 11-00 і сказали, що о 7 ранку її не стало. У діагнозі – "кома невідомого генезису". Потім вони сказали, що там набряк легенів і потім ще додали, що там набряк мозку. Але це вже коли її не стало, то вони вже такий висновок написали. Мами не стало, їй 51 рік був".
Лікарський висновок із діагнозами матері. Особистий архів Людмили Мельникової

Після цього росіяни закрили інкриміноване загиблій провадження щодо "шпигунства", каже Людмила:

"Одразу втратили інтерес. Там якось, знаєте, був такий момент, коли її привезли до лікарні, слідчий понаставляв у палату камери. Тобто бабуся, коли до неї приходила, постійно була під наглядом. Сиділа або медсестра якась, тобто дивилися, щоб там нічого не було. А потім, мабуть, через 2 місяці, бабуся каже: "Я бачу, камер немає". Тобто їх прибрали. Я не знаю чого, але не було такого супер контролю вже".
Тетяна Плачкова. Особистий архів Людмили Мельникової

Людмила не змогла попрощатися з матір'ю, ховала її бабуся, яка залишилась у Мелітополі.

Олег та Тетяна Плачкови. Особистий архів Людмили Мельникової

Про Олега Плачкова

Де зараз перебуває тато, Людмила не знає, окупанти стверджують, що не утримують його, та донька каже: дізналася, що батьків вивозили до Ростова-на-Дону в Росії:

"На батька не відкрита справа. Йому нічого не приписують. І тому, чому батька тримають і де його тримають, намагаємося якось дізнатися. І тобто питання: "Ви його не пустили по цій справі, нащо ви його тримаєте? Відпустіть". Зі слідчого комітету сказали: "Ну ви ж розумієте, де він? Але ми нічого зробити не можемо. Можливо, його вже немає, а можливо…"

Людмила Мельникова зверталася до українських і міжнародних органів та організацій, щоб ті допомогли знайти тата, але поки жодної інформації не вдалося з'ясувати:

"Ми шукаємо, шукаємо, пишемо та сподіваємося… Хтось казав, що він однозначно живий, просто його там десь утримують у Ростові, у них там купа таборів, де вони утримують цивільних".
Донька Людмила з батьками. Особистий архів Людмили Мельникової

"До сьогодні я не знаю, де мій батько. Скільки ми скарг не писали, скільки ми не зверталися до Омбудсмена, до всіх Червоних Хрестів. Вже другий рік я не можу знайти свого батька".
Людмила Мельниковадонька подружжя Плачкових

Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:

Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube

Топ дня
Вибір редакції