Жителі прифронтових громад Донеччини під звуки вибухів від російських снарядів виїжджають з рідних домівок. Евакуюватись їм допомагає запорізький благодійний фонд "З Україною в серці". Водій одного з евакуаційних мікроавтобусів Дмитро здійснює по кілька виїздів на тиждень, аби врятувати як можна більше людей.
Як жителі Донеччини рятуються від війни, що вже в 10 кілометрів від них — дізнавалися кореспонденти Суспільного.
Ще до світанку, розпочинається евакуація населення з прифронтових громад Донеччини. Звідти вивозять людей, що живуть під щоденними обстрілами, за кілька кілометрів від лінії фронту.
Водій Дмитро каже, щоразу на виїзди прокидається о 02:30, проте за рік вже звик до такого навантаження:
"Треба допомагати людям. Все ж таки ми єдині українці. Нещодавно перевозив людей з Мирнограду. Крайнє селище, вже під самим обстрілами. Вони сіли, а я дивлюся, що люди в стресовій ситуації. А я якось навпаки, підтримати їх: “все буде добре”. І, коли я приїхав, мені сказали “ти не просто хороший водій, а ще й хороший психолог”.
Сергій, переселенець з Костянтинівки, вже вдруге переїжджає з родиною. Каже, знову все його життя вмістилось в мікроавтобус. Разом з котом та собакою, їдуть до родичів у Дніпропетровську область:
"З Бахмута вигнали окупанти, з-під Часового Яру теж вигнали. Лінія фронту тут недалече від нас. Два дня тому було взагалі… Я їду, син і донька їдуть".
Жителька Мирнограда Людмила виїжджає під звуки вибухів від російських артснарядів, що влучають в поле прямо поруч з її домом. Розповідає: у Мирнограді прожила все життя. Тому кілька місяців не могла наважитися залишити рідне місто:
"Поки я чекала машину, я вже кілька разів: це викидаю, це кладу. Літнє викидаю, намагаюсь зимове покласти. На пам’ять я взяла світлину доньки. Вона в мене півтора роки тому померла. Через хворобу".
Людмила покидає рідний дім з однією сумкою та вірить, що всеодно вдасться повернутися.
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber