Армія РФ щодня сотні разів обстрілює територію Запорізької області. Під численними обстрілами з авіації, артилерії та РСЗВ опинилися міста та села. Війна знищує екосистеми, руйнує будинки, ламає людські долі. У потрощених оселях невивезеними залишаються безліч фотографій, які можуть розказати неймовірні сімейні історії. Втім, через швидку евакуацію їхніх власників, так і лишаються непочутими та забутими.
Аби зберегти історичну спадщину Запорізького краю та надійно сховати від небуття, історики Сергій Звілінський та Сергій Білівненко неодноразово приїздили до прифронтових територій та евакуйовували з-під обстрілів родинні фотоальбоми, документи, музейні експонати та старовинні предмети побуту.
Про їхню роботу дізнавалися кореспонденти Суспільного.
Евакуація старожитностей Запорізького краю
Історики Сергій Білівненко та Сергій Звілінський евакуювати старожитності почали влітку 2022 року. Вони шукали в соцмережах музеї, які перебувають на території бойових дій, аби вивезти експонати. Чоловіки переконані: ці пам'ятки мають неабияку цінність у контексті місцевої історії:
"Ми почали дивитися в соцмережах, де писали про стан музеїв, які в зоні бойових дій. Ми дивилися школи, де знали, що точно знаходяться місцеві краєзнавчі, етнографічні музеї, і почали телефонувати місцевим представникам громад, пропонуючи врятувати пам'ятки, якщо вони знаходилися в стані загрози", — розповів Сергій Білівненко.
За два роки своєї роботи науковці евакуювали понад 600 експонатів. Зберігають їх у сховищі Запорізького національного університету, де підтримують необхідний режим температури та вологи, щоб вберегти від природного руйнування.
Відновлення врятованої спадщини
Серед врятованої спадщини — сімейні фотоархіви, документи, картини місцевих художників, старовинний посуд та меблі. Частина з них потребує реставрації — тому саме для цього в Запоріжжі історики створили спеціальну лабораторію. Серед обладнання є станки, деревообробні верстати, столярні інструменти — усе, щоб відновити вироби з дерева, металу та кераміки, розповів Сергій Звілінський:
"Ідея нашого проєкту була, аби запустити реставраційну дослідну лабораторію, бо наша діяльність загалом пов'язана в часи війни з евакуацією, вивезенням речей і культурної спадщини. Це меблі, музейні зібрання, які пошкоджені в результаті обстрілів російських військ".
У лабораторії є обладнання і для сканування документів та родинних фотоархівів, які детально відображають історію Запорізького краю в різні періоди, переконані історики. Оцифровують світлини та документи безконтактним сканером. Один із них беруть із собою в поїздки, бо не завжди власники фото дозволяють забрати оригінали:
"Зараз люди, які виїжджають, на тимчасове зберігання нам віддають якісь матеріали. Ми з ними контактували, ми вивезли ті матеріали, ми оцифрували, ми їм даємо електронну копію. Якщо людина повертається в Гуляйполе, то людина може це забрати з собою, тобто такий варіант теж можливий", — розповів Сергій Звілінський.
Серед світлин — архів жительки Гуляйпільщини Катерини Горпинич, де зібрані документи, листи та фотографії часів, коли вона була гастарбайтеркою в Німеччині під час Другої світової війни:
"Це документи, матеріали, фото, які безпосередньо були дорогі людині, які вона зберігала, тобто через них найбільш зберігаються якісь побутові речі, які ми не можемо прослідити за рахунок архівів обласних, проглядаються якісь ментальні штуки, переживання, стосунки між людьми", — пояснив Сергій Звілінський.
Навесні 2024 року науковці відкрили виставку "Німецька окупація та Голокост у Гуляйполі та селах Новозлатопільського єврейського національного району". На ній всі охочі могли побачити відскановані сімейні фотоархіви, де закарбовані події Другої світової війни. Також історики планують експонувати реставровані, відновлені та оцифровані старожитності, які вдалося вивезти з-під обстрілів, у різних музеях.
Нині Сергій Звілінський та Сергій Білівненко продовжують свою роботу з евакуації історичної спадщини. Після перемоги науковці планують повернути вивезене — аби відновити історичну тяглість:
"Найбільша наша мрія — це повернути назад. Те що ми зараз робимо, це не для того, щоб воно тут залишилося назавжди, запаковане в ящиках і лежало. Основна наша мета — зберегти, оцифрувати, сфотографувати, викласти в мережу, щоб люди могли користуватися", — поділився Сергій Білівненко.
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber