"Це частинка того, що було у мирному житті": у Запоріжжі переселенець з Бердянська відновлює втрачену колекцію монет

Переселенець з тимчасово окупованого села Азовське Бердянського району Дмитро Кириленко втратив дім, а разом з ним свою колекцію монет у понад 430 екземплярів. Чоловік збирав їх близько 20 років. З початком повномасштабного вторгнення вимушений був залишити надбання в окупації. Нині ж вирішив відродити хобі у Запоріжжі.

Дмитро Кириленко розповідає, що це вже друга спроба створити свою нумізматичну збірку. Адже першу він вимушений був залишити вдома, в окупації:

"Навіть не хобі, а свого роду віддушина. Було 438 монет. Років 20 останні… Не пам'ятаю, коли точно почав збирати монетки. Якось я знайшов одну монету, царську, 1872, 1 копійка. І потім до цієї однієї монети почали прилипати інші".
Дмитро Кириленко, власник колекції монет. Фото: Суспільне Запоріжжя

В колекції Дмитро мав монети Римської імперії та часів Чингісхана. Зізнається: хоча займався нумізматикою на любительському рівні, ця справа була однією з найулюбленіших у житті. Коли ж рідне село окупували російські військові — життя там для його родини перетворилося на пекло:

Колекція монет Дмитра Кириленка. Фото: Суспільне Запоріжжя
"Там справді життя ставало нестерпним. Доходило до того, щоб купити буханець хліба — давали один на руки, нам потрібно було півдня в черзі простояти. І щоб пройти в магазин, мені потрібно було пройти два блокпости".

В травні 2022 року родина наважилася на виїзд. Дмитро каже: покидаючи окупацію забирали з собою найнеобхідніше. Тож справу 20 років свого життя — вимушений був залишити вдома. У Запоріжжі Дмитро вирішив відновити колекцію. Вже зібрав 91 монету:

Дмитро Кириленко, власник колекції монет. Фото: Суспільне Запоріжжя
"Це один зі спогадів, це частинка. Частка того, що було раніше. У минулому, мирному нормальному житті. Альбома ще немає, монети тримаю в коробочці. Сподіваємось, що приїдемо додому, і в старий альбом їх вкладемо".
Колекція монет Дмитра Кириленка. Фото: Суспільне Запоріжжя

Нині ж про мирне життя Дмитро не тільки пам’ятає, а й намагається наближати його власними руками. Розповідає: з дружиною активно волонтерять, плетуть маскувальні сітки. І готуються до того дня, коли зможуть повернутися додому.

Підписуйтесь на Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber