"Це відображення моєї душі": історія жительки Запорізької області, яка створила сад у пам’ять про загиблих рідних

Вікторія Терентьєва. Фото: Суспільне Запоріжжя

Жителька одного з сіл Запорізької області Вікторія Терентьєва створила сад у пам’ять про загиблих найрідніших людей — чоловіка Максима і батька Сергія. Спочатку на фронті загинув її коханий, а через три місяці від хвороби помер і батько. Аби оговтатися від втрати рідних, жінка почала займатися садівництвом.

У саду Вікторії є ягідний тис, клумба з квітами, де більше 10 видів тюльпанів, гіацинтів, троянд та у центрі магнолія. Жінка розповідає: тис для неї дуже важлива рослина, адже саджав його її батько:

"Перше, що зустрічається у моєму саду — це тис ягідний. В центрі клумби магнолія, висаджена саме в пам’ять про мого чоловіка, тому що він любив такі ніжні квіти. Також у мене тюльпани, нарциси, гіацинти — це такі весняні квіти, більше 10 сортів тюльпанів, троянди, також є “кам’яні троянди”.
Сад Вікторії Терентьєвої. Фото: Суспільне Запоріжжя

Вікторія зізнається, що для неї садівництво — це процес відновлення:

"Для саду це процес розквіту, якогось життя і ось саме це мене надихнуло. Сад — це відображення моєї душі".
Вікторія Терентьєва з батьком і чоловіком. Фото: особистий архів Вікторії Терентьєвої

Вікторія розповідає, з Максимом їх познайомили друзі 11 років тому. У 2015 році вони одружилися:

"Взагалі він був дуже чуйною людиною, дуже відповідальним, завжди підтримував, завжди допомагав мені у всьому, всі питання він намагався вирішувати більше сам. Взагалі стосунки в нас були гарні і дуже такі теплі, як в сім’ї".

Коли почалася повномасштабна війна подружжя мешкало у Запоріжжі. Вікторія каже, коли пролунали перші вибухи, чоловік її заспокоював і казав, що все буде добре. Втім, жінці довелося залишити місто і поїхати в село до батьків, аби доглядати за хворим татом.

Сад Вікторії Терентьєвої. Фото: Суспільне Запоріжжя
"3 березня він пішов у військкомат. Він сказав “Віка, вибач, я в військкоматі, я їду на війну". Реакція у мене була дуже важкою, я дуже нервувала почала плакати, просити що не треба, але вже було запізно, тому що він вже був у дорозі на Маріуполь".

За словами Вікторії, служив Максим в 503 окремому батальйоні морської піхоти.

"Я дуже сумувала за ним. Я молилась постійно. І вірші писала, і був один такий вірш в підтримку з вірою в нього, що він з усім впорається і відправила йому, на що він мені, теж там прокоментував: “з такими словами я буду впевнений, що все буде добре”.
Сад Вікторії Терентьєвої. Фото: Суспільне Запоріжжя

Через два місяці служби Максима перевели на Авдіївський напрямок. Вікторія згадує, востаннє говорила з ним у день річниці весілля — 27 червня 2022 року. А 30 червня її коханий загинув від мінно-вибухової травми голови:

"Період проживання горя був дуже важкий і він ще був посилений тим, що через три місяці після смерті Максима в мене помирає батько. Два тижні після смерті батька я взагалі просто лежала, я не могла нічого і було враження, що сенс було втрачено взагалі".
Квіти в саду Вікторії Терентьєвої. Фото: Суспільне Запоріжжя

Вікторія каже, до вторгнення займалася фотографією, втім після пережитого горя, почала шукати для себе нові види діяльності і торік у квітні вирішила привести до ладу батьківський сад. Каже, процес догляду та висаджування рослин надавало сили пережити горе.

Вікторія Терентьєва в своєму саду. Фото: Суспільне Запоріжжя

Вікторія каже, відтепер мріє створити лавандове поле, аби відпочивати там та влаштовувати фотосесії.

"Для мене лавандове поле — це про ось той відпочинок та насолода життям, ароматом, цим кольором. Я все таки вірю, що все буде добре, я створюю цей сад, не зупиняюсь".
Сад Вікторії Терентьєвої. Фото: Суспільне Запоріжжя

Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber