"Коли ми обідаємо, наш синочок ставить тобі тарілку...": непрочитані повідомлення від коханих

Ексклюзивно
Жінки з Запоріжжя, що втратили коханих на війні. Фото: Суспільне Запоріжжя

Втрата на війні — це не лише трагедія окремих сімей, це трагедія для всього українського суспільства. Війна назавжди лишає слід у серцях тих, кого вона торкнулася. Ми зібрали спогади чотирьох жінок із Запоріжжя, які втратили на війні своїх коханих, щоб нагадати, якою ціною здобувається перемога.

Світлана Шикалова

Світлана та Костянтин познайомилися в 2006 році, офіційно оформили стосунки в 2013-му.

Фото: З особистого архіву Світлани Шикалової
"Я його покохала за його настирливість. На четвертий день знайомства він прийшов до мене додому, до нас з моїми дівчатками, у гуртожиток і сказав: “Я буду з вами жити”. Тобто цим все було сказано"
Світлана ШикаловаПро початок стосунків із Костянтином

Костянтин Шикалов — командир відділення 110-ї бригади територіальної оборони. Воював у 2014 — 2016 роках. З 24 лютого 2022 року добровільно вступив до лав Збройних сил. Загинув п'ятого грудня 2022 року. Під час бойового виїзду автівка, в якій він перебував, підірвалася на російській міні.

"Шостого грудня — це був день ЗСУ— я йому відправляла вітання, картинки всілякі. І в цей день я про це дізналася... Та я продовжувала писати, бо я не вірила в це! Писала, дзвонила в надії, що мені хтось відповість"
Світлана Шикалова

Світлана та Костянтин Шикалови. Фото: З особистого архіву Світлани Шикалової

Тоді, шостого грудня, Світлана писала та сподівалася побачити відповідь...

Непрочитане повідомлення, що надіслала Світлана Шикалова. Фото: іллюстрація Суспільне Запоріжжя

Жінка каже: згодом писати перестала. Проте подумки продовжує спілкуватися з коханим:

Я хочу, щоб про них пам'ятали. Одразу після загибелі казала: “Я хочу кричати на весь світ. Я хочу кричати про ці події! Я хочу, щоб всі про це знали!" Бо так не мало статися. Тому я хочу це доносити до людей, аби знали, як це тяжко...
Світлана Шикаловапро те, чому погодилася на інтерв'ю

Катерина Ілюхіна

Катерина Ілюхіна та Віталій Плаксін вісім років були найкращими друзями, а вже потім почали разом жити. Їхнє щастя тривало п'ять років.

Фото: особистий архів Катерини Ілюхіної
Покохала за надійність, принциповість. За те, що ця людина сприймала мене такою, якою я є. Мені не потрібно було щось із себе вдавати. Я не знаю жодної людини, навіть своїх батьків, щоб так вірили в когось, як він в мене...
Катерина Ілюхіна

Віталій Хардкор Плаксін — військовий 503 батальйону морської піхоти. З березня 2022 року боронив Донецький напрямок. Загинув 20 серпня 2022 року внаслідок влучення російського снаряда в бліндаж.

До його загибелі ми не бачилися з березня. Не було ні відпустки, ні ротації, нічого. Те, що ми могли по відеозв’язку якось спілкуватися — це одне. Ми постійно спілкувалися... Перед загибеллю він казав: "Треба переходити на українську мову..."
Катерина Ілюхіна

Катерина Ілюхіна та Віталій Плаксін. Фото: з особистого архіву Катерини Ілюхіної

Фото: Суспільне Запоріжжя
"Я просто б хотіла, напевно, сказати, щоб я... Ну, я й так з ним розмовляю, він і так знає. Я завжди йому дуже вдячна, у мене завжди в житті якось…якісь такі речі трапляються, навіть про які я не мріяла, я завжди думаю, що це він..."
Катерина Ілюхіна

Катерина каже, що дуже пишається чоловіком, проте хотіла б не написати, а саме б сказати йому слова підтримки:

"Якби він був живим і мені дали 30 секунд щось йому сказати, я б сказала, що ми продовжуємо боротися. Що його справа продовжена. І що і я, і його дитина будемо робити все, щоб продовжувати цю справу, і до останнього виганяти їх. Його земля буде рідна, і ми зайдемо на його рідну землю, і він попаде додому. Він буде вдома. Це єдине, що я хочу йому сказати й він буде нами пишатися, йому за нас не буде соромно ніколи".

Я вважаю, що він зробив правильний вчинок. Як би воно не звучало від мене, як вдови. Він його зробив, комусь потрібно це робити
Катерина Ілюхінапро загиблого чоловіка

Ярина Геращенко

Ярина та Ростислав були разом менше року.

"Познайомилися ми з ним на курсах дронів. Він мені розповів, що коли він мене вперше побачив, то одразу зрозумів, що я буду його жінкою".
Фото: з особистого архіву Ярини Геращенко
Ми приховували наші стосунки. І взагалі не знали, що у мене хтось є, і тим паче, що це кохання всього мого життя. Адже, з огляду на професію снайпера, він мав дуже приховувати особисте. Щоб не зашкодити йому, ми не розповідали про наші стосунки.
Ярина Геращенко

Ростислав Джері Терещенко — снайпер 3 полку ССО ім. Святослава Хороброго. На фронті — з 19 років. Загинув 28 грудня 2023 року в Авдіївці під час виконання бойового завдання.

“Прощатися з тобою було найбільшою мукою, та я гордо трималася, як жінка справжнього лицаря. І я хотіла, щоб ті, хто вперше побачив нас разом, не відводили погляди від побаченого болю, а дивилися та бачили нашу спільну силу, нашу спільну міць"
Ярина Геращенко

Ярина Геращенко та Ростислав Терещенко. Фото: з особистого архіву Ярини Геращенко

Ярина каже, що для неї дуже важливо, аби про коханого пам'ятали:

"У мене таке враження, що якщо я не буду про нього казати й взагалі про нашу ситуацію, про ситуацію тисячі жінок, то просто це може не мати ніякого сенсу. Тому для мене важливо говорити про це: за що він загинув, навіщо загинули інші хлопці. Для того, щоб, по-перше, ми несли пам’ять про них. По-друге, щоб ми боролися далі й виборювали те, заради чого вони загинули — заради нашої незалежності, нашої свободи й нашої України”.

пост Ярини Геращенко в соцмережі. Фото: з особистого архіву Ярини Геращенко

Оксана Медвідь

Оксана і Роман прожили в шлюбі майже 20 років, одружилися сьомого березня 2003 року. Обоє уродженці села Охрімівка, що неподалік від Кирилівки, ходили в одну школу, а в старших класах звернули увагу один на одного.

Фото: з особистого архіву Оксани Медвідь
"Ми розуміли одне одного по погляду, що треба робити. Тобто, я глянула, він хоп і поняв, що треба робити. Або він на мене подивився, я розумію, що треба десь закритися, трошки помовчати. Виростили дітей...."
Оксана Медвідь

Роман Медвідь — командир підрозділу 128 бригади ТРО. У серпні 2022 року став на захист країни. Загинув 8 січня 2023 року на бойових позиціях. Під час російського обстрілу військовий врятував двох побратимів, прийнявши вогонь на себе.

Оксана Медвідь разом з чоловіком Романом. Фото: з особистого архіву Оксани Медвідь

“Після втрати було дуже важко. Особливо перші 2-3 місяці, взагалі дихати було просто важко. Перший нотаток я написала 27 січня — ще місяця не було після загибелі"
Оксана Медвідьпро повідомлення загиблому коханому

Повідомлення від Оксани загиблому чоловіку. Фото: з особистого архіву Оксани Медвідь

Оксана писала листи коханому майже пів року після його загибелі, та першого липня 2023 року написала останній:

Ненадіслане повідомлення загиблому коханому. Фото: з особистого архіву Оксани Медвідь

"Ще стільки всього не сталося, може, наступного разу вийде. Кохаю тебе нескінченно...”
Оксана Медвідьостаннє повідомлення загиблому чоловіку

Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber