"Починайте з одного слова, хай це буде "Дякую": історія вивчення української мови екскурсоводки з Запоріжжя

Валентина Вініченко, екскурсоводка. Фото: Суспільне Запоріжжя

Валентина Вініченко — екскурсоводка, яка переїхала до України з Мордовії ще в дитинстві. Чотири роки тому жінка вивчила українську з нуля і тепер користується нею і на роботі й в побуті. Всі свої авторські екскурсії Запоріжжям нині влаштовує виключно українською, а російські слова взагалі почала забувати.

Все життя Валентина Вініченко розмовляла російською, але зараз деякі слова цією мовою навіть не може згадати. Згадує: вперше українську почула саме на батьківщині:

"Навколо нашого містечка були табори. На цвинтарях ми бачили прізвища українські. І вперше я почула українську мову в третьому класі. Приїхала дівчинка. Вчителька сказала: оця дівчинка може прочитати український вірш. І вона читала "Заповіт". І потім на святах там чули ми українські пісні".

Валентина каже: попри те, що чула українську змалечку, вирішила вивчати її чотири роки тому:

Валентина Вініченко, екскурсоводка. Фото: Суспільне Запоріжжя
"У голові вже склалося: треба українською. Ну, я хотіла. Був вже запит на екскурсії українською мовою. І я розуміла, що я не перейду. Мені треба якийсь, знаєте, поштовх, сильний такий. І тут були курси української мови. Це перші курси, на які я пішла".

Жінка зізнається: навчання далося нелегко. Бракувало Валентині у перший час переходу на українську і підтримки:

Валентини Вініченко, екскурсоводка. Фото: Суспільне Запоріжжя
"І зараз іноді, в фейсбуці, я перейшла на українську. Мені дуже часто так пишуть: "Тут неправильно, тут неправильно". Оце було так, некомфортно. Я не знала, як себе поводити, і стала писати "Дякую-дякую-дякую. Ви мені допомогли". Після третього разу — перестали".

Опанувати солов'їну з нуля жінці допомогли мовні курси. Втім, зізнається, заговорити українською перший час боялася. Подолати страх вдалося на тренувальній екскурсії, яку провела для одногрупників з мовних курсів:

Екскурсія Валентини Вініченко. Фото: особистий архів Валентини Вініченко
"Я думаю, Шевченко, Хортиця, українською я так повільно щось зможу зробити. І там було не страшно, бо всі свої, з курсів. І оце було головне. Треба було, як кажуть, перейти оцей рубікон, перейти оцей момент. І потім — все. Сам язик став розмовляти українською мовою".

Зараз Валентина всі свої екскурсії влаштовує українською, і нею ж спілкується в побуті. Вивчення ж солов’їної продовжує. Каже: своїм прикладом вже надихнула чимало знайомих, які також переходять на українську.

"Починайте з одного слова, хай це буде "Дякую"
Валентина Вініченко

Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber