"Побратимам я зараз більше потрібний, ніж у лікарні". Історія лікаря із Запоріжжя, який рятує захисників на передовій

Леоніл Поляков, лікар-доброволець із Запоріжжя. Фото: Суспільне Запоріжжя

Леонід Поляков до початку повномасштабного вторгнення працював анестезіологом та реаніматологом у 9-ій лікарні міста Запоріжжя. Але війна змінила все. І тепер Леонід допомагає боронити незалежність України в лавах ЗСУ.

Як і всі містяни, говорить Леонід Поляков, 24 лютого 2022 року прокинувся від звуків вибухів. Два дні потому чоловік намагався потрапити до війська. Зазначає, з першого разу потрапити до лав Збройних сил України не вийшло:

"Мені сказали: "Поки чекайте, сидіть на місці". А потім я вже 17 березня прийшов і почав цей процес, так би мовити, пробивати. Так я опинився в 60, на той момент, окремій піхотній бригаді. Зараз це 60 окрема механізована Інгулецька бригада".

Леонід Поляков. Фото з особистого архіву Леоніда Полякова

Перші 8 місяців служби Леонід був на Херсонському напрямку, ще понад місяць — на Донецькому. Рятував військовослужбовців з Бахмута і Торецька:

"Якщо брати Херсонщину, це найчастіше травми нижніх кінцівок, травми грудної клітини і найважче черепно-мозкові осколкові травми. А якщо Бахмут? Там теж були тяжкі поранення, теж нижні кінцівки, грудна клітина”.

Евакуація пораненого. 2022 рік. Фото з особистого архіву Леоніда Полякова

Торік, 26 червня, на Херсонському напрямку під час евакуації група, в якій був Леонід, потрапила під обстріл, внаслідок якого чоловік отримав контузію:

"Коли всі завантажилися, тільки водій рушив, снаряд влучив десь в 20 м від машини. Я відчув вібрацію по тілу і трохи мене оглушило, приблизно секунди на 3, але я цьому не надав значення".

Стабілізація пораненого Леонідом Поляковим та групою медиків в одному з польових госпіталів, 2022р. Фото з особистого архіву Леоніда Полякова

До позицій окупантів було близько трьох кілометрів, розповідає військовий лікар. Російські військові вели обстріл з танку:

"Я пам'ятаю, що я довіз, всі живі, але я сам почав дезорієнтуватися в просторі, відчув перші симптоми струсу мозку, бо контузія і струс мозку приблизно однакові”.

Леонід Поляков під час тренувальних зборів 26 грудня 2021 року. Фото із особистого архіву Леоніда Полякова

Під час війни лише медичних навичок замало, зауважує Леонід Поляков, — необхідно вміти володіти і зброєю, оскільки окупанти не дотримуються правил та звичаїв війни, і мішенню стає також і медперсонал.

Та, за словами лікаря, він жодного разу не пожалкував, що вирішив допомагати побратимам в зоні бойових дій:

"Я по-іншому вчинити і не міг, і коли я попрацював і за моєї допомоги, тому що це командна робота, було врятовано не одне життя, то я вважаю, що моя робота була корисною".

До своєї роботи в лікарні Леонід планує повернутися, втім, вже після перемоги.

Читайте також

"Я хочу захищати Україну, та через вік мене не беруть до ЗСУ ". Історія добровольця з Білорусі

Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber