Матвій та Олександра Ракашевич-Водяницькі побралися за два тижні до великої війни. Новоспеченій родині довелося евакуюватися з рідного Оріхова, який опинився впритул до лінії фронту. Подаровані на весілля гроші вирішили вкласти у власний бізнес. Що з цього вийшло — читайте у нашому матеріалі.
Чоловік і дружина — студенти. Матвій вчиться на агронома, Олександра — на лікарку. Обоє не мали ані підприємницького, ані кухарського досвіду.
Про свій задум, підприємництво переселенців, труднощі та особисті перемоги вони і розповіли в інтерв'ю Суспільному.
Чому саме кафе?
— Коли в Запоріжжі ми морально відійшли від пережитого стресу, ми побачили, що місто живе. У травні люди почали повертатися до Запоріжжя, стало більше людей, і ми вирішили, що треба щось робити. Ми хотіли дарувати позитивні емоції, бо людям і так важко, особливо тим, хто все втратив. А в кафе вони отримують емоції. Це можливість поспілкуватися.
Звідки гроші на власну справу?
— 11 лютого 2022 року в нас було весілля, нам подарували гроші. І, аби не втратити їх через повномасштабну війну, ми вирішили інвестувати.
Ви готуєте панкейки, а також десерти. Чому обрали таке меню?
— Дружина мені дала відео з YouTube, японське відео, там був не дуже хороший перекладач. Я подзвонив своєму другові Максу, він шеф-кухар, мій однокласник, також з Оріхова, і сказав: "Давай робити". Ми спробували багато разів — 500 чи 1000, передивилися разів 50 ті відео, і потім щось вийшло. Ми винайшли власний рецепт і почали за ним готувати. А оскільки ні в Запоріжжі, ні в Україні японських панкейків не було, то ми зараз подали документи, аби запатентувати рецепт на цю страву, на японський панкейк.
Нам дуже подобається Японія, ми хочемо її колись відвідати. І це ж ми навіть ще там не були! То уявіть, як побуваємо і що потім будемо впроваджувати в Україні.
Працюють у вас також переважно переселенці?
— Здебільшого вимушені переселенці, але є і місцеві жителі. Ми шукали переселенців в штат, бо хотіли допомогти, адже маємо спільну біду. З пошуком персоналу в нас проблем не було, складніше було з технікою, бо через обстріли по Україні, логістичні шляхи були порушені.
А чи допомагаєте військовим, волонтерите?
— Так, звичайно, ми передаємо військовим наші панкейки, десерти. Мій дуже близький друг захищає Україну, я завжди з ним на зв'язку, що треба — передаємо.
Хочемо, щоб Україна швидше перемогла й ми могли повернутися до Оріхова. У нас там залишився будинок, він пошкоджений, але стоїть.
Ви афішували, що ви переселенці, щоби, можливо, більше людей до вас завітали?
— Ні, ми не казали. Хіба, коли перший пост про наш заклад робили в соціальній мережі, вказали, що ми з Оріхова... А так не кажемо. Ми вважаємо, що люди нас підтримують тим, що приходять до нас.
Плануєте розбудовувати мережу?
— Ми працюємо з грудня і ще неприбуткові, але вже працюємо “в нуль”. Хочемо відкрити нові заклади в Запоріжжі, Оріхові, Києві, Харкові, Дніпрі, Кривому Розі. І хочемо додавати нові рецепти.
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber