Російське вторгнення спровокувало багато реакцій у суспільстві, зокрема і творчих. Серед них відеоролики записані від імені "нармальної рускої женщіни" Тамари, які розійшлися по соцмережах, як з роз'ясненням іронічного контексту, так і під виглядом реального потоку свідомості російської обивательки.
Суспільне поспілкувалося з творцями проєкту — актрисою Дашею Білоцерковець та сценаристом Славою Юшковим. Обидва вони мешкали у Запоріжжі, де познайомилися, грали в КВК, а згодом підтримували дружбу та творчий зв'язок. Тому, за їхніми словами, проєкт "Нармальная руская женщіна" виник стихійно, але у нього був певний фундамент.
"Виявилося, що до цього нас життя готувало"
Розкажіть про те, як народився проєкт.
Даша: Я щось їхала волонтерити, і мені було дуже сумно від того, чи зможу я ще десь грати, чи я зможу робити щось по своїй професії, бо вона за останні два роки стала моїм життям. І тут зранку невимовне бажання щось грати, щось пов’язане з оцими тупими “нормальними руськими”, які переживають, що у них санкції, що життя у них рушиться. Ти бачиш, що тут у нас бомблять, а вони через "МакДональдз" за серце хапаються.
І у мене була така злість неймовірна, і тому з’явилася жага це висміяти, і тим самим проробити цю травму. Така терапія. Тут я зрозуміла, що мене зрозуміє тільки Слава. І я йому записала “голосовуху”: “Може давай спробуймо”. І він каже: “Та давай”. Вже ввечері він написав текст, я це вдома відтворила.
Слава: У мене, як і у Даші був такий ком емоцій, який нахлинув, тому що я бачив всіх цих тупих російських блогерів. Людей, які не помічають ті злочини, які роблять, а просто дивуються, чому весь світ проти них. У всіх них або якась тупа жорстокість, або сліпа інфантильність. Хотілося це все якось висміяти. І таке враження, що зійшлися ці дві лінії емоцій, яки зійшлися в голосовому Дашки, і я їй за хвилину вже скинув відповідь з ідеєю, яка стала основою.
Бо коли вона сказала “давай щось знімати”, я написав, що поки не знаю, як це має виглядати, але вона має називати себе “нормальная руская женщіна”. І от воно стало таким, типу, тегом. Таке враження, що воно просто все зрослось як треба: вся "хімія" нашого знайомства, все те, що ми з Дашею робили в житті самі, воно насправді дуже схоже на те, що є в Тамарі. Стиль комедії, стиль акторської гри. Виявилося, що до цього нас життя готувало.
Як виник образ Тамари?
Даша: Треба було якось назвати персонажа, бо я не хотіла, щоб це було моє ім’я. Перше, що мені в голову прийшло це “Тамара”.
Слава: Я записав голосове, що все одно, яке буде ім’я, але якби ти спитала в мене — то в мене чомусь Тамара. І Даша відповідає: "А я також думала про Тамару". Ну й от воно — "бінго". Але немає жодної такої знайомої людини чи родича, просто інтуїтивно ми чомусь зійшлись.
Даша: Я просто стала біля дзеркала, як мене несло, так і несло. Я нічого не підбирала, просто прочитала текст.
Слава: Ми обговорювали певні задачі внутрішні, акторські щодо персонажа, хто вона. У нас точно не було референсну. Можливо щось схоже на це, така жінка, десь живе скоріше за все, але в нас не було часу це шукати.
Даша: Це збірна солянка.
Слава: Із тих задач, які ми собі ставили, і як ми проговорювали, ми встигли в перші дні багато поговорити про цю Тамару. І вона так органічно досить живе, судячи з того, що люди навіть на сторінці Даші пишуть, що вони думають, що це справжня жінка. Значить ми досить непогано проговорили її життя. Тамара живе поза цими роликами, ми знаємо як вона живе, що вона робить.
"Тамара — це смітник, який ми три хвилини трясемо, і з нього вилітає все інфосміття російської пропаганди"
Чому глядачам легко повірити у справжність цієї людини, цього персонажа?
Слава: По-перше, якщо розкласти Тамару, кожну її репліку на окремі частини, то кожну з цих окремих частин можна зустріти в мережі в тій чи іншій формі. Може і неможливо знайти реальну людину, у якої все це сміття в голові вмістилося, але Тамара — це просто такий смітник, який ми три хвилини трясемо, і з неї вилітає все це інфосміття російської пропаганди.
По-друге, в цей нервовий час війни, коли всіх так об’єднала злість та зневага до цих інфантильних росіян, в якийсь момент просто не хочеться розбиратися, хочеться вірити, що вони настільки кінчені. Плюс, об’єктивно, не всі люди мають високий рівень сприйняття іронії. Це треба все ж таки зчитувати всі ці натяки, яких, як на мене, там багато, але це не всіма зчитується. Та і пабліки, які це порозносили — вони ж подавали її як реальну жінку. Ну і насправді харизма Даші, я вважаю, що те як вона відтворює — воно робить її справжньою.
Сюжет будується за сценарієм, чи це імпровізація?
Слава: Деякі речі прописані прям слово в слово, ті які важливі, або ті, які впливають на структуру ролі. Ролики, якщо аналізувати, вони не є потоком свідомості, вони імітують потік свідомості. Але Даша класно може імпровізувати. Наприклад, коли вона розганяє про Європу і гей-паради — цей текст не був прописаним, і не було сенсу його прописувати — був прописаний напрямок “клята, гейська Європа”, і кожен дубль в цьому ролику по-різному звучав. Це є робота Даші, як акторки.
Даша: Є місця, в яких, якщо ти поміняєш слова, то воно не буде працювати. Але якщо у мене прописано, що тут ти можеш розганяти — то тут я просто себе відпускаю і не думаю. Коли я імпровізую, я даю собі максимальну волю. В імпровізації ти повністю вивільняєш все підсвідоме, там вже щось накопичилося, якась інфа.
Слава: Ми ретельно працюємо на рівні тексту, гри. Ми якраз направлені на реалістичність. Якщо ми забуваємо сказати якийсь жарт, але нам подобається дубль — ми не будемо перезнімати. Наша задача, щоб це був живий персонаж, а не просто скетч. Ми намагаємося робити щось живе, театральне.
Ті хто не зрозумів іронії, сприймають Тамару, як реальну людину, продукують хейт під відео. Цей хейт деструктивний, він демотивує?
Даша: На моїй сторінці, ми порахували, один процент зі ста цього хейту, якщо не менше. Хейт, що це таке — хто ці люди, які мене хейтять? Я їх не знаю, він не може ніяк деструктивно на мене впливати.
Слава: Я бачив пост у Фейсбуці, який дуже сильно розносився репостами, і там був суцільний хейт, але він весь був направлений до Тамари, нема хейту направленого на нас. І ми усвідомлюємо, що це хейт цього персонажа, ми тут ні до чого. Я по собі помітив, що навіть цікаво спостерігати, це певний феномен, з точки зору митця: ти спостерігаєш, як це відео розрізає суспільство, і аналізуєш його, і з цього боку, і з цього, і з цього.
Даша: Я думаю, якби це якось нас зачіпало, ми б це не продовжували. Але оскільки ми продовжуємо — це і є відповідь.
"Дякую, я вперше за три тижні посміявся"
Образ Тамари розвивається, і якщо в перших роликах основні меседжі — це був такий російський ура-патріотизм, то тепер персонажка сконцентрувалася на внутрішніх проблемах Росії. Що скаже Тамара коли Україна переможе у війні?
Слава: Ми не будемо розголошувати сюжетні таємниці. Персонаж дійсно буде розвиватися і далі, ми знаємо кілька напрямів, куди він буде розвиватись. Ми самі до кінця не знаємо, який з цих напрямів обере персонаж, оберемо ми, і в який момент це буде. Воно як почалося інтуїтивно, так і буде йти. Єдине, що ми до себе вирішили — скоріше за все Тамара, це не нескінченний сюжет, тому рано чи пізно, вона до чогось прийде.
Навіщо жартувати під час війни?
Даша: По-перше, гумор — це найкращий інструмент в моєму житті, аби понизити оцей стрес, це захисна реакція організму. Це мій інструмент, яким я можу людям допомогти, трошечки понизити градус стресу. Може хтось посміхнеться, може хтось посміється. І люди почали писати: "Дякую, я вперше за три тижні війни посміявся".
Читаючи це, було відчуття, що це страшно, але ти розумієш, що хтось зміг хоч на хвилину відволіктися від усього цього жаху. Це для того, аби якось допомогти, так, як можу я, бо я актриса.
Слава: У мене так саме: іронія, сміх та сльози — це два найкращих механізми захисту організму від стресу. Буквально за день до виходу Тамари, я подзвонив Даші, і кажу, що я по ходу вже не можу плакати. Але потім бомбанули драмтеатр (в Маріуполі — прим. ред.), і я десь знайшов ресурс на ці сльози, не знаю де. І, мабуть, для нас самих настав момент, коли ми використали сльози, і треба було захищатись сміхом. Дивлячись, які реакції ми отримуємо — це допомагає людям.
Даша: Люди пишуть: "Дякуємо за підняття бойового духу гумором", і що "нас не перемогти".
Слава: Нам пишуть люди з дуже гарячих точок, пишуть, що ми для них промінь оптимізму. І я думаю — це є відповідь навіщо. Мабуть, для цього.
Читайте також: У Запоріжжі показали виставу у бомбосховищі
Мертві чеченці, Арестович та жарти між бомбардуваннями — стендап в укритті.