У Запоріжжі співробітники Національного заповідника "Хортиця" відтворили з нуля старовинну довбанку — човен, котрим користувались люди тисячі років. Для цього дотримувались давніх технологій, зокрема використовували 400-річну козацьку сокиру. Днями довбанку спустили на воду для першого плавання.
Як відтворювали старовинний човен та як рятують знайдені фрагменти суден — дізнавались кореспонденти Суспільного.
Що таке довбанка або моноксил
Довбанку, котру відтворюють співробітники "Хортиці", використовували люди з давніх-давен аж до кінця ХІХ — початку ХХ століття:
"Носова частина з невеличкою площадкою, тут міг сидіти один з членів екіпажу. Загалом човен міг вмістити до п'яти людей. Проте, коли виходили в похід, на такому човні перебували дві, максимум три людини. А все інше — це вантаж: зброя, харчі та все таке", — розповів реставратор Національного заповідника "Хортиця" Андрій Денисенко.
Сам човен могли використовувати у господарстві: ловити рибу чи перевозити з одного берега Дніпра на інший важкі предмети — іноді навіть корів:
"Ці човни мали багато функцій. Якщо це поодинокий — його використовували для господарства, різних побутових застосувань. Тобто це риболовля, переправи, якісь невеличкі походи, тварин перевозили. Навіть, є свідчення про перевезення корів у таких човнах".
Поза тим, як розповів Андрій Денисенко, такі довбанки використовували й під час військових кампаній:
"На базі цих човнів могли робити понтонні мости. Слов’ян під час військових дій, походів на Візантію запрошували саме для наведення понтонних мостів за допомогою їхніх човнів-моноксилів. Могли будувати понтонний міст для переходу обозів, кавалерії, загалом всього провіанту. Можна було робити диверсійні дії, якщо ми говоримо про військові якісь події. Він майже не помітний на гладі води, але швидкий, маневровий, і можна було зненацька атакувати якісь там фортеці".
Андрій Денисенко переконаний: моноксили виготовляли й за козацької доби. Поки що підтвердження цьому немає, втім ці човни можуть і досі перебувати під водою:
"Козаки також виготовляли човни-моноксили. Але поки що нам не вдалось знайти, окрім того човна, що зберігається у краєзнавчому музеї — XV сторіччя, який ну дуже близький до доби козацтва. Інших артефактів, пов’язаних з безпосередньо з класичним козацтвом немає. Багато чого зберігається під водою. У нас не вистачає можливостей, приміщень. І консервувати великі об’єми".
Сучасна довбанка за стародавніми технологіями
Сучасну довбанку реставратори робили з тополі, котра впала, розповів Андрій Денисенко:
"Тут, на Хортиці, не можемо дозволити собі завалити якесь дерево. Просто так трапилось, що ці тополі впали і подарували нам можливість для реалізації такого творчого задуму.— збудувати човна-довбанку, моноксила".
Саме ж судно роблять за старовинними технологіями. Для цього навіть використовують козацьку сокиру, якій 400 років — сучасна ж зламалась чи не у перший день:
"Це мінімум 400 років, козацька сокира. В дуже гарному стані, з клеймами. Я вам скажу працює вона не гірше, а може і краще ніж сучасний інструмент. Ти дивишся, бачиш кожен удар сокирою. І думаєш: "О, можливо зараз тою сокирою, якою я працюю, колись хтось так само працював".
Втім, деякі елементи, за словами реставратора, зробити сучасними інструментами не просто важко, а й неможливо:
"Ось оці от кірочки, щоб видовбувати всередині. Без цього інструменту неможливо нормально зробити це все. Це також козацький, і він призначений спеціально видовбувати оці всі човники, коритця, якісь там ємності. Хтось скаже: "Воно старовинне, треба зберігати". Треба зберігати те, що вже не може працювати. А те що може працювати — це шана інструменту. Ми певним чином віддаємо шану тим майстрам, які їх робили 400 років тому. Майстра вже немає, але пам’ять про нього є".
Днями сучасну довбанку спустили на воду — семиметровий човен вперше торкнувся вод Дніпра. Нині реставратори продовжують роботу над судном — досушують деревину, аби надалі покрити дьогтем:
"Новороб буде проходити процес тестування, і взагалі дослідження, як люди могли на такому ходити. Науковий експеримент: від будівництва старовинними інструментами до експлуатаційних властивостей цього плавзасобу. Можливо, будемо возити екскурсії. Але не сьогодні, то після війни".
За словами реставратора, робити човен з нуля часом буває цікавіше, аніж відновлювати стародавній:
"Мені цікавіше робити з нуля. Коли реставруєш, думаєш: "Ну, ось тут дефект, я зараз можу зробити новоробчик, тихенько вставити, ніхто не побачить". Руки чешуться. Звичайно, ми таким рідко займаємося, лише за необхідності. Проте цікавіше, звичайно, працювати зі свіжою деревиною. і зі стовбура отримати готовий, витончений продукт".
Спроби вберегти старовинні човни
Справжні частини стародавніх човнів зберігаються у спеціальних речовинах та вакуумних камерах — так фрагменти залишаються без контакту з руйнівними чинниками вологи та повітря.
У такій вакуумній камері зберігають дубову довбанку віком півтори тисячі років — її знайшли у 2012 році:
"Зберігся він десь на відсотків 70 загального свого об’єму. Датували ми його п'ятим сторіччям нашої ери. Для реставраторів — це проблема стабілізувати таку давню деревину. Тривалий час вона зберігалась повністю занурена у розчин полімеру, проте процес проникнення розчину в деревину відбувався дуже поволі. Коли ми брали зразки на датування, вже після п'ять років його перебування у розчині, фактично зразки ці потім розсипалися на попіл", — зазначив Андрій Денисенко.
Цю стародавню довбанку знайшли у старому руслі Дніпра — човен був неначе "запаркований" для зимування:
"Запаркований він був в бік Хортиці. Чому запаркований? Бо виглядало так, що він в бухточці стояв. У нас є свідчення, дані, що на зиму човни часто зберігали: їх закопували, щоб вони не розстріскалися, а вже навесні витягували на поверхню. Можливо хазяїн човна загинув, місце було втрачено, і тому він довгий час під товстим шаром мулу та піску пролежав".
Чекає своєї черги на консервацію у вакуумній камері й схожий тисячолітній човен — його вдалося знайти після падіння рівня води в Дніпрі внаслідок підриву Каховської ГЕС у 2023 році:
"Він був фактично на узбережжі. На жаль, зберігся він не дуже добре. Коли пішла вода, його почало піском просто розплющувати. Доба уже Київської русі, дуже схожий за естетикою на того човна, який ми зараз робимо. Дуже делікатно збереглися клейма. Зараз він зберігається у розчині полімеру і чекає свого часу, коли звільниться вакуумна камера, і ми зможемо його уже туди перемістити".
Ще одну довбанку науковці знайшли у 1980-ті роки, втім датується вона XV століттям і нині зберігається у краєзнавчому музеї.
Серед врятованих та відреставрованих стародавніх човнів є як моноксили, так і великі кораблі на кшталт бригантини чи козацьких чайок. З 1999 року запорізькі дослідники безперестану намагаються зберегти віднайдені фрагменти давніх суден:
"Козацький човен, який ми підняли у 1999 році. І відповідно пройшли саме на ньому навчання процесу реставрації, стабілізації деревини. А потім складання цього величезного пазла в те, що ми зараз в принципі називаємо "корабель".
Чи не найскладнішим у перші роки були спроби стабілізації деревини судна від подальших руйнувань внаслідок впливу вологи та повітря:
"Найскладнішим, як я казав, було стабілізувати дерево, щоб з ним можна було якось працювати, брати його до рук, щоб воно не розвалювалося. Цей процес у нас тоді тривав довгих близько 4-5 років. Тобто тоді у нас не було ні вакуумних камер, ні місткостей для занурень. Ми просто ходили, нон-стопом зрошували, зрошували, зрошували цим полімером. На першому етапі взагалі вночі лишалися люди й кожні там 2 години ходили постійно його зрошували".
Лише після стабілізації деревини науковці могли далі працювати з фрагментами й намагатися зібрати до купи справжній корабель:
"Тут треба талант, пазломанію мати, щоб складати все це до купи. Якщо десь щось підрізати або навіть витягти цвяшок — то це вже проблема. Бо кожний цвяшок — він як маркер. На частині корабля є відбиток того цвяшка, і він допомагає знайти своє місце", — розповів Андрій Денисенко.
Найбільшою проблемою для дослідників з "Хортиці" залишається заборона до виходу в Дніпро — раніше човни вдавалося знаходити під час підводних археологічних експедицій. Особливо нагальним це питання є зараз, коли вода річки нестабільна внаслідок підриву Каховської ГЕС:
"Головна для нас складність — це заборона виходу на воду. Зараз такий період, що пам’ятки — вони з’являються. Русло дуже сильно міняється, пісок мігрує, І нам дуже бажано було б проводити гідроархеологічні обстеження. Тобто по периметру ми ходимо, а що під водою — не знаємо".
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube