Звання Героя України (посмертно) рідні просять присвоїти уродженцю села Новогорівка Василівського району Запорізької області Андрію Мацолі. Він воював майже 10 років. Боронив Донецький, Херсонський та Харківський напрямки. Загинув 5 січня цього року в Курській області, діставши несумісні з життям поранення.
Історію Андрія Мацоли Суспільному розповіли його донька та рідна сестра.
Андрій Мацола долучився до лав ЗСУ ще у 2015. У 2021 за станом здоров'я був змушений звільнитися, та коли розпочалася повномасштабна війна та російські військові окупували рідне село, чоловік виїхав до Запоріжжя і знову пішов на фронт, розповідає його рідна сестра Марина Малютіна:
"Він почав ходити по військкоматах. Його спочатку не забирали, а забрали всі його дані, всі номери телефонів, а в травні прийшли та його забрали".
Андрій Мацола служив у 17-й окремій важкій механізованій Криворізькій бригаді, був мінометником. Воював на Донецькому, Херсонському, Харківському та Курському напрямках, розповідає його донька Діана Барна:
"Був на Бахмуті (Донецьке направлення), Соледар, далі їх перекинули на Херсон. Вони брали участь у звільнені Херсона. Штурмовиками були на той момент. У жовтні 2024 року - Курський напрямок".
Діана каже, що у батька були проблеми зі здоров'ям, тож просила його звільнитися зі служби, однак він сказав, що буде воювати до кінця:
"Був осколок у нього в голові. Я дуже просила, щоб він звільнився. Мені було шкода його здоров'я, бо були проблеми зі спиною, шиєю і з внутрішніми органами. І він мав змогу звільнитися, але хотів стояти до кінця, і він стояв до кінця".
Діана каже, коли в батька була вільна хвилина, він завжди їй телефонував, але про службу майже не розповідав. Тож про його бойовий шлях дізналася вже від побратимів:
"З Бахмутської траси ще з одним хлопчиком вони забрали двох людей – там, де ніхто не хотів іти. Це були 200 хлопці, але їхні дружини дуже дякують по сьогоднішній день. За одним хлопцем він йшов на нуль 14 діб. І туди не можна було прорватися".
Діана каже, що батько відчував свою смерть: в останнє, коли з нею розмовляв, ніби прощався:
"1 січня в мене день народження, він також мені дзвонив. На той момент він наче з нами хотів попрощатися. Він просто казав: "Я не знаю, чи переживу цей похід, але якщо щось станеться, доцю, ти знаєш, що тобі треба робити".
Свою останню розмову з братом згадує і Марина:
"Він мені приснився о 4 годині ранку, він мене гукав. Це було 8 січня. Я його почула голос. Він казав до мене, як в дитинстві: “Малічка”. Мабуть, він так давав про себе знать, бо не вийшов на зв'язок…"
Андрій Мацола загинув 5 січня 2025 року поблизу села Миколаївка Курської області, каже донька Діана Барна:
"Вони йшли до своїх позицій, але ці позиції, на жаль, вже забрали росіяни і їх було дуже багато поряд з ними, і він отримав автоматну чергу на себе. Це було перше поранення йому в спину. Він ще взяв автомат, за словами хлопців, і хотів відстрілюватися, але далі він отримав грубе руйнування голови. Їх було троє на завданні, і він, можна сказати, взяв удар на себе".
Діана Барна, донька Андрія Мацоли, зареєструвала на сайті президента петицію (№22/245788-еп) з проханням присвоїти батькові звання "Герой України" (посмертно). На 17 травня 2025 року зібрано вже понад вісім тисяч голосів, з 25 000 необхідних.
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube