У Ладижині на Вінниччині десять швачок безкоштовно відшивають одяг та військову амуніцію для захисників. П'ять з них залучені до суспільно корисних робіт, інші — працюють добровільно.
Зорганізувала усіх місцева жителька Олена Антонюк, яка орендує швейний цех.
"І з 2014 року ми так працюємо. Племінник на фронті, син воював — тому я тут. Почалося вторгнення, спочатку у всіх була паніка, а потім сіли, подумали і вирішили, що робити. Через інтернет купуємо нитки, голки, щоб тільки подешевше", — розповіла Олена Антонюк.
Син Олени Антонюк — Дмитро був сапером. На захист країни добровольцем став у 2023 році, нині за станом здоров’я списаний зі служби.
"Він пішов добровільно. Коли розміновував з побратимами шлях, прилетіла ракета. Від машини не залишилося нічого, хлопців, які були зверху на машині розірвало буквально на частини. Син повернувся, але став інвалідом, зараз на пенсії вже", — розповіла жінка.
У кожної з працівниць своя історія. Наталія Лактіонова — родом із Горлівки, в Ладижин з чоловіком переїхали 2014 року. Розповіла, що до швейного цеху прийшла, аби відірватися від тривожних думок. Чоловік Анатолій – служить у ЗСУ, ремонтує автівки на передовій.
"Чоловік їздить у відрядження, відправляють ближче до передової, коли щось дуже терміново треба відремонтувати. Попит великий, тому що постійно приходить техніка. Те, що відремонтували — відправляють, а їм приходить те, що треба полагодити", — розповіла Наталія Лактіонова.
Інша швачка — Карина Бугара до Ладижина з родиною переїхала з міста Добропілля Донецької області. Розповідає, що шити подобається: і робота є, і добру справу роблять.
"Я спочатку навіть не зрозуміла цього, потім вже, коли тут прижилася, стало дуже важко усвідомлювати факт, що ми туди більше не повернемося. Треба чимось займатися, з деяких причин я не можу потягнути інші види робіт, тому вирішила бути корисною, прийти сюди працювати й мати можливість заробити якусь копійку заробити, але це вже другорядне питання", — сказала Карина Бугара.
Альона Бишек працює в майстерні з 2023 року.
"Коли ці вибухи, ракети, шахеди і щоразу спускаємося в укриття – це може бути о 12 ночі, о 4 ранку – це дуже страшно і ти розумієш, що маєш чимось допомогти, щоб швидше це все закінчилося. Знервованість постійна, дитина налякана, кішка навіть знає, що, якщо працює ППО – це одразу потрібно надвір. Таке пережити – не дай Боже. Треба долучатися, треба допомагати хлопцям нашим, захисникам, які там", — сказала Альона Бишек.
У цеху жінки відшивають для оборонців також безкаркасні ноші, шапки, рукавиці, підсумки для турнікетів та магазинів. Готові вироби передадуть священнику волонтеру, який повезе усе на схід. Цього разу воїнам передають 20 м’яких нош, 60 наборів шапок та рукавиць, по сто підсумків для турнікетів та магазинів.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp