У Вінниці відбувся інформаційний день "Місто Спільно", організований громадською організацією "СУВІАТО". Захід об’єднав військових, психологів, волонтерів та громадськість, щоб знайти ефективні способи підтримки ветеранів та подолання бар'єра між військовими і цивільними.
Про це Суспільному розповіла членкиня правління ГО "СУВІАТО" Ольга Харькіна.
Захід складався з двох дискусійних панелей. Перша була присвячена особливостям комунікації з військовими, впливу війни на їхнє здоров’я та психологічному відновленню. Друга – розповідям самих ветеранів про їхній шлях, досвід повернення до мирного життя та те, що насправді важливо для військових після фронту.
За словами Ольги Харькіної, головна мета заходу – створення діалогу між цивільними та військовими:
"Найбільше нерозуміння і негативні моменти виникають саме через відсутність комунікації між військовими та цивільними. Часто люди не знають, як правильно спілкуватися з ветеранами, чи доречно висловлювати подяку. Ми хочемо пояснити, що насправді потрібно воїнам, і хто, як не вони самі, може дати відповідь на це питання".
Особливу увагу приділили психологічним і фізіологічним наслідкам війни. Про це говорили експерти під час окремих тематичних виступів.
Як війна впливає на психіку ветеранів?
Психотерапевт Максим Марункевич пояснив, що психологічна реабілітація військових залежить не лише від медицини, а й від підтримки рідних та громади:
"Важливо розуміти, що коли ми говоримо про психічне здоров’я ветеранів, лише 15% залежить від медицини. Основні 85% – це спосіб життя, а головне – родинний затишок. Саме він відіграє ключову роль у поверненні людини до нормального життя".
За його словами, близько 30% військових повертаються з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Однак це не хвороба, а форма дезадаптації, яка має еволюційну природу.
"Первісна людина, яка зіткнулася з тигром, ніколи не забуває цей момент. Це природний механізм виживання. Так само і ветеран, який пережив обстріл чи бойове зіткнення, не може просто взяти і забути цей досвід. Він відкладається у свідомості і впливає на подальше життя", — пояснив психотерапевт.
Марункевич додав, що медикаменти не можуть вилікувати ПТСР – вони лише знімають симптоми. Натомість головними методами реабілітації є:
- родинна підтримка,
- пошук сенсу життя у мирному середовищі,
- когнітивно-поведінкова терапія,
- методики mindfulness (усвідомленості та розслаблення),
- психодинамічна терапія та групова робота.
"Світова практика показує, що найбільш ефективною є групова терапія. Коли ветерани збираються разом і діляться своїм досвідом, це допомагає їм прийняти власний стан і відновити баланс" — розповів Марункевич.
Як суспільство може підтримати ветеранів?
За словами психотерапевта, головне – це повага до ветеранів і визнання їхнього внеску:
"Найважливіше, щоб військовий відчував, що його подвиг цінують. Людина не повинна соромитися своїх переживань або відчувати себе зайвою у суспільстві. Відновлення почуття гідності – це ключовий момент психологічної реабілітації", — сказав Максим Марункевич.
Другий блок заходу присвятили історіям ветеранів російсько-української війни. Вони поділилися власним досвідом повернення до мирного життя, труднощами, які довелося подолати, та тим, що допомогло їм адаптуватися.
"Нам важливо бути почутими": ветеран Олександр Логвінов про шлях адаптації
До дискусії долучився і ветеран російсько-української війни Олександр Логвінов, який поділився своїм досвідом повернення до мирного життя.
"Нам потрібні такі заходи, щоб ми могли почути одне одного. Щоб суспільство знало, що нам потрібно, а ми розуміли, що від нас чекають. Дуже важлива комунікація", – розповів Логвінов.
За його словами, однією з основних проблем є відсутність чіткої інформації щодо допомоги військовим:
"Було б добре, якби був чіткий алгоритм, куди і з яких питань можна звертатися. Наприклад, список послуг, програм та пільг, на які ми можемо розраховувати. Найчастіше всі починають із ЦНАПу, але там нерідко не знають, куди саме спрямовувати військових. Це треба змінювати", — додав ветеран.
Олександр також розповів про свій бойовий досвід та поранення:
"Я отримав поранення в районі села Кліщіївка, коли пішов зустрічати свою групу на зміну. Потрапив під мінометний обстріл, зійшов з тропи і наступив на міну – внаслідок цього втратив стопу. Евакуація тривала довго: якщо поранення я отримав о п’ятій ранку, то на точку евакуації дістався лише о третій дня. Далі – лікування, протезування та адаптація до нового життя."
Зараз Олександр працює у будівництві. Його найбільше підтримка це його рідні.
"Моя сім'я завжди поруч: дружина, пасинок, дві собаки, кішка, батьки, брат. Вони допомагають мені рухатися вперед", — сказав Олександр.
За словами ветерана, багато людей бояться запитати військових, як у них справи, як вони почуваються.
"Не треба бути нав'язливими, але просто привітатися і запитати: "Як ти?" або "Чим можу допомогти?" – цього вже достатньо", – порадив ветеран.
Окрім дискусій, учасники заходу мали змогу взяти участь в інтерактивах, зокрема у тематичній вікторині з призами.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp