За тиждень, з 3 по 9 лютого 2025 року, Суспільному стало відомо про загибель 23 оборонців з Вінниччини.
Схиляємо голови перед їхньою мужністю та висловлюємо співчуття родинам і близьким. Вічна пам'ять воїнам, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави!
Андрій Астахов
47-річний захисник з Якушинецької громади Андрій Астахов загинув під артилерійським обстрілом 29 січня 2025 року.
Народився Андрій Астахов 5 квітня 1978 року в Автономній Республіці Крим, у місті Красноперекопськ.
З 2012 року разом із дружиною проживав у селі Махнівка. В цивільному житті працював різноробом в "ЕкоДомі", потім у селі Пултівці на сільськогосподарському підприємстві.
У 2022 році був призваний до лав Збройних сил України та став до захисту незалежності нашої держави.
Богдан Мельник
Солдат 49-го окремого штурмового батальйону "Карпатська Січ" Богдан Мельник загинув 30 січня поблизу населеного пункту Щербинівка Бахмутського району Донецької області. Це був лише другий вихід бійця на позиції.
Бойову повістку на фронт чоловік отримав наприкінці жовтня 2024 року. Одразу пройшов ВЛК і вирушив на захист держави. Маючи за плечима армійський досвід, чоловік пройшов короткотривале навчання з військової підготовки й одразу був направлений на передову.
В'ячеслав Сорокін
Сорокін В’ячеслав Володимирович – мешканець Козятинської громади. Захисника поховали на центральному кладовищі на Алеї Слави.
Віталій Совик
Старший солдат Совик Віталій Михайлович народився 7 травня 1996 року, проживав в селі Подільське Тульчинської громади. Служив стрільцем-санітаром 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти. Тривалий час він рахувався зниклим безвісти, проте згідно з експертизою підтвердився факт його загибелі.
Захисник загинув 3 липня 2023 року в ході бойових дій біля с. Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області, під час виконання завдань здійсненних заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії РФ в Донецькій області.
Володимир Дідик
Володимир Пилипович Дідик народився 15 березня 1976 року в селі Жабелівка. Закінчив Оленівську школу, проходив строкову службу в Полтаві, працював трактористом і на птахофабриці.
У жовтні 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ. Військову підготовку проходив у Рівному, де освоїв спеціальність водія БТР. Товариші по службі згадують його як розумного, цілеспрямованого та ініціативного бійця. Володимир був водієм броньованої машини, евакуйовував поранених і доставляв побратимів на передову.
Загинув 26 січня 2025 року в населеному пункті Котлине.
Григорій Медведьов
Григорій Медведьов народився 23 квітня 1988 року в селі Черемошне на Вінниччині. Освіту здобув в Іллінецькому аграрному коледжі та Вінницькому аграрному університеті. За фахом був ветеринарним лікарем.
На початку повномасштабного російського вторгнення чоловік добровільно став на захист Батьківщини. Після проходження вишколу у Великій Британії воював у складі 14-ї штурмової бригади НГУ "Червона калина". Обіймав посаду кулеметника (санітара) медичного пункту 1-го батальйону оперативного призначення. Загинув у бою 30 січня поблизу міста Добропілля на Донеччині. Воїну було 36 років.
Рідні та близькі згадують Григорія як чесну, справедливу, добру та відповідальну людину. У нього залишилися дружина, троє дітей та два брати, один із яких продовжує воювати за Україну.
Денис Манжуков
Солдат Денис Сергійович Манжуков, 1985 р.н., житель с. Шевченкове, загинув 26 січня 2025 року поблизу н.п. Першотравневе Куп’янського району Харківської обл. внаслідок ворожого обстрілу, під час виконання бойового завдання.
Іван Кулак
Іван Кулак народився в закарпатському селі Кушниця. Разом із дружиною він проживав у Вінницькій області, звідки добровільно вступив до лав ЗСУ.
Чоловік із перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист держави, на жаль, отримав важке поранення. Після трьох років боротьби за життя, 3 лютого 2025 року військовий помер. Йому було 40 років.
Максим Кибал
Максим Кибал добровольцем долучився до війська у перший день повномасштабного російського вторгнення. Захищав Україну на бахмутському та харківському напрямках у складі 120-ї окремої територіальної оборони. Свій останній бій він прийняв 23 травня 2024 біля села Стариця Чугуївського району. Йому було 33 роки.
"Ми до останнього плекали надію побачити Максима живим. Не могли повірити у його загибель навіть побратими. Кажуть, що з будь-якої ситуації, він міг знайти вихід. За таке вміння, розум та спритність називали тигром, дуже любили та поважали", – розповіла дружина полеглого воїна Тетяна.
Народився Максим Кибал 30 березня 1991 року у селі Парпурівці Луки-Мелешківської громади Вінницького району. Після навчання у школі закінчив у Вінниці професійно-технічне училище. Працював монтером колій на залізниці. Разом із дружиною виховував донечку, якій наразі 9 років.
"Максим мав осяйну усмішку, яка практично не сходила з його обличчя. Він з радістю йшов на роботу та повертався з неї, а на дозвіллі любив повудити рибку та поганяти у футбол із друзями. Втім на першому місці в нього завжди була сім’я: ми з донечкою та батьки з молодшим братом", – сказала жінка.
Прощання з Максимом Кибалом відбулося у селі Парпурівці, воїна поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Олег Гнед
Олег Гнед, 1985 року народження, житель села Уланів, загинув 29 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Котлине Покровського району Донецької області.
Олександр Більський
Мешканець Турбівської громади Більський Олександр Леонідович був гранатометником десантно-штурмового відділення, загинув на Донеччині 13 березня 2024 року.
Олександр Жуковський
Жуковський Олександр Анатолійович, 27.04.1968 року народження, був призваний під час мобілізації Могилів-Подільським РТЦК та СП 13.03.2023. Звільнено з військової служби 24.04.2024. Поховали захисника 4 лютого 2025 року.
Олександр Козенюк
Олександр Козенюк на псевдо "Італієць" мобілізувався до війська весною 2024 року. Служив у складі мінометного взводу 152-ї окремої єгерської бригади на донецькому напрямку. Загинув 29 січня при виконанні бойового завдання поблизу селища Котлине Покровського району. Йому було 54 роки.
"За наполегливістю Олександр міг би дати мені фори, хоч і був на кілька років молодшим, – розповів брат загиблого захисника Володимир Козенюк. – Він нізащо не хотів пересиджувати в Італії, де пропрацював 20 років, часи, коли Україна бореться за власну свободу. Був надзвичайно відповідальним та сильним духом".
Народився Олександр Козенюк 26 жовтня 1970 року у Вінниці. Після навчання у 15-й школі опанував професію в училищі при авіаційному заводі, відслужив в армії. Створив сім’ю та разом із дружиною виховував двох синів.
"Олександр був турботливою та лагідною людиною. Для рідних і близьких не жалів нічого, міг поділитися останнім, завжди йшов назустріч, – розповіла дружина полеглого оборонця Лариса. – Єдине, шкодував, що не дочекався ще онуків. Дуже хотів побачити продовження нашого роду…".
Поховали захисника на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Роман Шпилевський
Шпилевський Роман Олександрович, 04.04.1999 року народження, був жителем села Знаменівка. Служив кулеметником 3-го відділення 3-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти в/ч А 4628.
З 19 січня 2023 року він вважався безвісти зниклим. Через два роки стало відомо, що захисник загинув у бою з в місті Красногорівка Мар’їнської міської громади Покровського району Донецької області.
Сергій Александров
Народився Сергій Александров 27 березня 1996 року в селі Кашперівка. Був єдиною дитиною в сім’ї. По закінченні Кашперівського ЗНВК вступив до Вінницького педагогічного коледжу. Вищу освіту здобув в Київському педагогічному університеті імені Драгоманова.
Далі була строкова служба в лавах ЗСУ. Після початку війни Сергій добровольцем став на захист України. Захисник помер 30 січня від важких поранень, отриманих під час бойових дій за Батьківщину, у лікарні міста Дніпра. Йому було 28 років.
Сергій Бондарчук
Сергій Бондарчук став на захист України добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення. Він служив у військах ППО, обороняючи небо над Вінницею та Хмельниччиною від атак РФ. Загинув під час виконання бойового завдання на Сумщині
За мужність і відданість військовій справі захисник був нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача "Золотий хрест" та медаллю "Залізний хрест".
Сергій народився 8 жовтня 1978 року. Закінчив вінницьку школу №27, після чого проходив службу в десантних військах. Його рідні кажуть, що це загартувало його характер, виховало дисципліну та відповідальність.
"Він був дуже принциповим чоловіком зі сталевим стрижнем. Не дозволяв собі слабкодухості та завжди підтримував інших. За це батька поважали як у цивільному житті, так і у війську. Бути його другом – мали за честь. Я ж безмежно пишаюся з того, що є його донькою", – розповіла донька полеглого воїна Вероніка.
Сергій Вишаровський
Сергій Вишаровський мешканець Турбівської громади, був старшим стрільцем-оператором стрілецького відділення. Загинув на Донеччині 31 січня.
Сергій Казмірчук
Казмірчук Сергій Іванович, 01.08.1971 року народження, з Піщанської громади став на захист країни 2 березня 2022 року. Служив сержантом резерву запасної роти. 30 січня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Дружківка Краматорського району Донецької області захисник загинув.
Сергій Риба
Сергій Риба став до лав Збройних сил України на початку повномасштабного вторгнення. У званні молодшого сержанта служив у 79-й окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді, де працював у розвідці та опанував фах оператора безпілотних літальних апаратів.
Він обіймав посаду командира відділення БпЛА, заступника командира розвідки батальйону, а згодом очолив відділення радіоелектронної боротьби аеромобільної бригади.
"У 79-й бригаді обрав справу до душі – розвідку. Чуйний, стриманий, відповідальний, вольовий – Сергій дуже швидко заслужив повагу побратимів, з якими увесь час перебував на “нулі”. Він ніколи не скаржився та не нарікав, був вірним присязі сином Батьківщини", – поділилася сестра загиблого Ірина.
Протягом служби виконував бойові завдання на донецькому напрямку, зокрема біля Мар’їнки, Красногорівки, Новомихайлівки та Курахового. Загинув 30 січня під час бою біля села Комар Волноваського району. Йому було 37 років.
Сергій Риба народився 27 березня 1987 року у Вінниці. Після школи проходив строкову службу в армії. До війни працював менеджером на логістичному підприємстві, був батьком двох неповнолітніх синів.
За відвагу Сергій Риба був нагороджений:
- Медаллю "За оборону Мар’їнки"
- Нагрудним знаком "Завжди Перші. ДШВ"
- Відзнакою Президента України "За оборону України"
Сергій Сєров
Сергій Сєров родом з Козятинської громади, був випускником Сестринівської гімназії. Захисник загинув у віці 33 років.
Станіслав Гусєв
Мешканець Бершадської громади Гусєв Станіслав Іванович помер на полігоні у жовтні 2024 року. Захиснику було 27 років.
Юрій Сіроштан
Юрій Сіроштан став на захист України 2024 року у червні. Був штаб-сержантом у 154-й окремій механізованій бригаді. Загинув під час виконання бойового завдання 1 лютого поблизу села Захарівка Вовчанської міської громади Харківської області. Йому було 52 роки.
Народився захисник 26 червня 1972 року у селі Чагів на Оратівщині, після школи закінчив професійне училище у Києві, де вивчився на тракториста-машиніста. Працював у Вінниці водієм.
"Юрій був щедро наділений талантом людяності та велетенським палким серцем. Він умів підбадьорити та підтримати як ніхто інший. За ним йшли, на нього рівнялися, його поважали, цінували та любили", – розповіли друзі.
У Юрія залишилась дружина та двоє дітей.
"Він ніколи не сидів без діла. Завжди був за кермом, або щось лагодив чи майстрував. Автомобілі захоплювали його сповна. Втім, більше за них любив людей – свою родину, близьких, друзів. Юрій навчив дітей усього, що вмів сам. Син навіть, наслідуючи батька, опанував професію слюсаря, – розповіла дружина загиблого Захисника Наталія. – Востаннє я з донькою бачили Юрія, коли проводжали на війну. Ніколи не забудемо його посмішку, якою він намагався нас підбадьорити. Казав, що обов’язково повернеться і ми здійснимо нашу давню мрію – проведемо спільну відпустку в Карпатах…"
Юрія Сіроштана поховали на кладовищі у селі Чагів.
Юрій Ярош
Юрій Ярош, 01.07.1988 р.н., був жителем села Розкопане. Служив, як стрілець 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини.
Він загинув 31 грудня 2023 року під час виконання бойових завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини, потрапивши під ворожий мінометний обстріл, в районі населеного пункту Лиман Перший Куп’янського району Харківської області.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp