Мисткині з Ямполя, що на Вінниччині, відроджують та популяризують подільську вишивку: прикрашають нею сорочки, сукні, скатерки, картини, рушники й обереги для захисників. Свої роботи презентують не лише в Україні, а й за кордоном.
Майстрині — учасниці народного аматорського колективу "Солов’їні Вічка". Його керівниця Тетяна Поплінська розповіла Суспільному, що у такий спосіб хочуть зберегти українське надбання й популяризувати його. А ще прагнуть, аби подільську вишивку внесли до національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Заснувала колектив 20 років тому вишивальниця Алла Мруг. Вона розповіла, що спершу це було любительське об’єднання. 2004 року колективу дали звання "народного аматорського". Нині він налічує 30 учасниць.
72-річна жінка розповіла, що давні подільські шви захотіла перенести у сьогодення. Подільською вишивкою оздоблює святкові серветки. Такі надсилала замовницям у країни Прибалтики.
Кожен стібок треба прорахувати з математичною точністю, якщо десь схибиш, то малюнок не зійдеться.
"Ми йдемо на базар, щоб зібрати узор. Не так купити, як зібрати узор і вдома самій власноруч зробити. В нас багато самородків: і не лише дівчат, а й чоловіки були", — розповіла жінка.
Збираються мисткині в ямпільському будинку культури, працюють і вдома.
"Традиційна подільська вишивка притаманна нашій Вінниччині. Понад 100 технік. знають наші майстри: майже усі техніки, узори, шви. Це наше українське надбання. Картина, рушник, сорочка, оберіг — це є оберегом не лише нашої України й нашого дому, а й нашої душі, серця, миру. Кожен шов — це молитва. Це підсилює нас і нашу культуру", — сказала Тетяна Поплінська.
За майже три роки повномасштабної війни ямпільські мисткині виготовили тисячу оберегів для захисників. Зокрема, й з подільською вишивкою, яка, за словами Поплінської, витончена, багата на кольори й часто двостороння.
"У нашому регіоні говорять, настільки сильна оберегова, що кажуть, що це як "чортівське плутання", бо вона вишивається навиворіт, і ти не бачиш, що там буде з лиця. Символічним є вибір кольору. Колір дуже впливає на подальше життя того, хто носитиме вишиванку", — розповіла мисткиня.
Учасниця колективу Алла Болгарська розповіла, що свою сорочку презентувала й у Парижі.
"Я тут вклала свою сім’ю й подільські знаки "зоря": алатир, зірка пресвятої Богородиці й солов'їні вічка, виколювання. Отакий у мене оберіг. Так скомпонувала свою вишиванку, щоб мене і мою сім’ю оберігала", — розповіла Алла Болгарська.
Окрім вишивки, вона займається й ткацтвом, писанкарством і лялькарством. Навчає цього і дітей. Нині працює над подільською крайкою.
"Подільська крайка — це тонкий пояс, який наші і жінки, і чоловіки, і дітки вдягали. Популяризуємо своє", — розповіла Алла Болгарська.
"Для того, щоб не вмерла Україна. Щоб Україна була. Бо такого, як у нас, ніде немає. В дитини за кордоном хочу зробити музей української вишивки у кімнаті, збираю багато всього вишитого. Нам треба показувати, популяризувати. Показувати цим єдність. Сідаєш і забуваєш про все. Сідаю і милуюся цим всім", — розповіла вишивальниця Людмила Кінзерська.
У доробку колективу — до тисячі робіт, прикрашених подільською вишивкою. Тетяна Поплінська розповіла, що їх презентували не лише в Україні, а й за кордоном. Мисткині хочуть, щоб подільську вишивку внесли до національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Нині над цим і працюють.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp