Вікторія Кузнєцова, яка з дитинства живе з цукровим діабетом, разом із сином Миколою долає всі труднощі цієї хвороби. Як вони навчилися жити повноцінним життям, долаючи щоденні виклики, та чому важливо не здаватися — жінка поділилася із Суспільним.
"З цукровим діабетом можна жити повноцінно". Так про свій діагноз говорить 36-річна Вікторія Кузнєцова з Миколаївщини. Діагноз цукровий діабет їй поставили в 5-річному віці. На початку повномасштабного російського вторгнення разом із родиною переїхали до Вінниці. З її слів, тоді не було жодного розуміння як жити далі.
"Там кожен день обстріли. Тому ми не можемо повернутися. І в плані нашого здоров'я там також складно. У Вінниці все набагато краще. Коли ми сюди приїхали, ми жили на горищі у людей. Це було жахливо, адже до того ми жили повноцінним життям, працювали. Це був великий стрес", — сказала Вікторія Кузнєцова.
Цукровий діабет супроводжує її все життя, але Вікторія змогла адаптуватися до нового стилю життя, включаючи постійне введення інсуліну, контроль рівня цукру та особливу дієту. Жінка розповіла, як колись їй доводилося користуватися скляними шприцами, а тепер у її арсеналі інсулінова помпа, яка полегшує введення препарату. Вона зазначила, що хвороба може бути і психологічним викликом, але врешті-решт вона зрозуміла, що це не вирок.
"Коли в мене почалися ускладнення з нирками і я зрозуміла, що досить, ти повинна жити, я усвідомила, що з цукровим діабетом можна жити", — розповіла жінка.
Не тільки Вікторія, а й її 15-річний син Микола також страждає на цукровий діабет першого типу. Перші ознаки захворювання у нього з'явилися у 2020 році, коли він почав відчувати спрагу та слабкість.
"Я постійно пив воду, багато пив, і ще, і ще. Мама це побачила, і ми поїхали в лікарню. Спочатку мені було тяжко, страшно. Згодом я звик до цього", — розповів хлопець.
Спочатку йому було важко змиритися з необхідністю постійно контролювати рівень цукру в крові і робити ін’єкції інсуліну, але з часом він прийняв це і навчився бути відповідальним за своє здоров’я.
"Спочатку я трохи соромився, був у 6 класі, треба було колоти інсулін, було страшно, не міряв цукор. Зараз все змінилося, немає насмішок. Спитали, що це, і все. Постійний контроль: їду в автобусі — поміряв цукор. Захотів поїсти — взяв ручку, зробив інсулін", — сказав хлопець.
Перевіряти рівень цукру в крові діабетикам потрібно від 5 до 10 разів на день, розповіла Вікторія. І вона, і її син, мають інсулінову помпу, яка значно полегшує їхнє повсякденне життя. Вартість такого обладнання складає близько 200 тисяч гривень, але завдяки допомозі благодійників, родина змогла придбати ці пристрої.
Микола нині навчається у 9 класі вінницького наукового ліцею. Відвідує секцію футболу та має домашнього улюбленця — папугу Тіму. Вікторія, окрім боротьби зі своїм захворюванням, активно підтримує організацію "Діа-діти", що займається підвищенням обізнаності про діабет. Вона вірить, що правильно організоване лікування та уважний догляд за здоров’ям дозволяють людям з діабетом жити повноцінним життям, не обмежуючи себе в мріях та можливостях.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp