Він хотів, щоб в Україні було все українське і нічого російського, як оборонець — виконував завдання на різних напрямках фронту й у російському тилу. Так про загиблого 24-річного Сергія Пилявця з Вінниччини розповідають рідні та побратими. Захисник на псевдо "Лоґан" служив у Силах Спеціальних операцій ЗСУ. Був командиром роти "Терміти".
З бойового офіцера брали приклад побратими, розповів нам військовослужбовець на псевдо "Спортік". Сергія називали справжнім "вожаком своєї зграї". 21 червня командир потрапив у мінну засідку і загинув.
Мама Олена Пилявець розповіла, що її син Сергій змалку хотів бути військовим. Він рано покинув дім і рідко тут бував.
"З дому він поїхав у 14 років. Закінчивши 8 клас у нашій Медвідській школі, вступив до Кам’янця-Подільського ліцею з посиленою військовою підготовкою. У 2016 році вступив до військової академії в Одесі", — сказала Олена Пилявець.
У кімнаті Сергія все у нагородах: спортивних і військових, від президента, головнокомандувача ЗСУ, командира Сил Спеціальних Операцій. Він служив у військовій частині Хмельницького. На початку повномасштабного російського вторгнення був у Грузії на навчанні. 27 лютого повернувся і став на захист столиці, розповіла жінка. Обороняв Київщину, Житомирщину, Харківщину, Донеччину, Луганщину.
Сергій Пилявець був бойовим офіцером, командиром роти Сил Спеціальних Операцій "Терміти", розповів побратим на псевдо "Спортік".
"Справжній лідер, який вів за собою людей. Завжди йшов першим. Хоча командир не має ходити першим. Має бути посередині, його треба берегти. Ми завжди могли на нього покластися. Я знав: якщо нас веде Сергій, ми вийдемо там, де маємо вийти, не заблукаємо. Прийдемо у правильну точку", — розповів військовий.
Сергій Пилявець мав псевдо "Лоґан". Загинув 21 червня 2024, розповів побратим. Сповістити рідних, кохану дівчину Дар’ю, було найважче.
"Для нас це був великий командир. Ми виконували завдання у глибокому тилу ворога. Зайшли на мінне поле. Стався підрив. Все дуже миттєво, за секунду. Потрапили у засідку мінну. Шансів врятувати його не було абсолютно", — розповів "Спортік".
"Після смерті його ми дізналися, що він загинув у тилу ворога. Ми не знали, що він так далеко заходив. Вдома ніколи цього не розповідав. Вечір 25 червня. Пішли на город, і тут машин багато зупинилося. Виходжу з-за воріт. Шукаю Сергія. Бачу Дашу у чорному. Прийшли сказали, що загинув ще 21. Я не сприйняла це за правду. У мене не стало сліз. Все закам’яніло всередині. Навіть зараз здається, що він є, на завданні десь, але прийду подивлюся: тут його телефон, побратими приїздять, я йду на могилу, а мені не віриться просто, що він там є", — розповіла Олена Пилявець.
Сергієві було 24 роки. Його любила за доброту, справедливість та повагу до побратимів, розповіла Дар’я Волкова.
"У нього виникла можливість піти вище на посаду, але він не пішов. Сказав: "Як мої хлопці без мене?". Сильно їх поважав і любив. Говорив, що без них не зможе", — розповіла Дар'я.
У пам’ять про свого командира боєць ССО на псевдо "Спортік" набив тату на руці. За його словами, побратими брали з Сергія приклад.
"Традиції, які створив "Лоґан", ми їх продовжуємо всі, і будемо передавати новобранцям. Хто з нас де б не був. "Терміти" завжди будуть "термітами". Вожак, на жаль, наш загинув. Це був справжній вожак. Це не гарні слова для інтерв’ю, я говорю це щиро", — сказав "Спортік".
"Він не однобокий. Просто якийсь військовий, спец, а взагалі — гарна, щира людина. Я продовжую службу на бойовій посаді, бо боротьба не закінчена. Ми не говоримо про помсту. Це все емоції. Ми говоримо про збереження своєї державності, нацсвідомості й суверенітету України", — сказав військовий на псевдо "Брат".
Побратими Сергія продовжують виборювати незалежність й щойно випадає змога — приходять на могилу "Лоґана".
"Це був його вибір. Він воїн по життю, прагнув перемоги. Я навіть не знала, що він аж настільки був відданим. Розуміла, що він любить Батьківщину, ну щоб аж настільки... На всі свої спортзмагання — прапор Бандери цей носив. Хотів, щоб в Україні було все українське і нічого російського, знищити з нашої землі москалів", — розповіла Олена Пилявець.
Сестра Сергія — Ольга Ляшко — сказала, що брат мріяв, аби його двоє племінників зростали у вільній країні.
"Він загинув за нашу свободу. Від нього завжди була підтримка й допомога. Мені його дуже не вистачає", — розповіла Ольга Ляшко.
"Я його дуже сильно любив. Він був великим воїном. Хотів, щоб в Україні був мир, незалежність. І без росіян", — сказав племінник Назар Ляшко.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp