37-річний Артем Бондарєв з Вінниці втратив зір під час бойових дій на російсько-українській війні. Проте це не завадило йому продовжити жити повноцінним життям. Завдяки сучасним технологіям Артем може працювати з дому, готувати їжу, прибирати вдома та займатися спортом. Також чоловік мріє про власну сім'ю.
Про те, як навіть у найскладніших ситуаціях не втрачати надію Артем розповів Суспільному.
Втративши зір чоловік навчився орієнтуватися за звуком й інтуїтивно знає, що де знаходиться у його будинку, де виріс.
"Я живу, як жив. Є певні обмеження, з якими мені доводиться миритися, але гаджети дозволяють багато чого. Є безліч застосунків — від навігатора, зчитувача грошей до голосового пошуку. На комп'ютері майже всі функції можу виконувати, хоч і повільніше. Для незрячого важливо відчувати на слух. Очі реагують швидше, але ефективність майже та сама", — пояснив Артем.
Завдяки аудіодикторам і тактильним позначкам на клавіатурі, Артем може працювати на дому, виконуючи обдзвін людей і корегуючи таблиці в Excel.
"Програма Excel для мене як блокнот, де зберігаються контакти всіх людей. Приймаю від них інформацію, корегую таблиці і заробляю гроші", — поділився він.
Він також займається домашніми справами, такими як чистка картоплі та цибулі, та знаходить час для спорту. Вдома у нього є тренажери, гантелі та мати для виконання фізичних вправ, що допомагають компенсувати малорухливий спосіб життя.
"В мене тут наполовину реабілітаційний центр. Є тренажери, гантельки для вправ. Віджимання й інші стандартні процедури допомагають мені відновлювати фізичну активність", — пояснив Артем.
Артем — колишній військовий, який служив у 71 окремій єгерській десантно-штурмовій бригаді. Пішов на війну на третій день повномасштабного російського вторгнення, захищаючи Луганський, Донецький та Харківський напрямки. Наприкінці 2023 року під час перестрілки отримав поранення і втратив зір.
"Хтось із росіян кинув кілька ВОГів з підствольного гранатомета, і один із них розірвався біля мене. Каска врятувала, але очі не витримали", — розповів ветеран.
"Коли я його побачила після поранення, це не було лице, а місиво. Все було в осколках, а очі — це страшне. Ми сподівалися, що все буде добре, але нічого не вийшло. Праве око відмерло, а ліве поки не можуть врятувати. Я не даю йому сидіти і впадати у відчай, хоча в нього бувають такі моменти, коли приходять звістки з фронту про загибель побратимів...", — розповіла мама Артема.
Через тиждень після поранення Артему запропонували ходити з тростиною.
"Я їздив до однієї з найкращих клінік за кордоном, але всі сказали — шансів немає. Це дало мені розуміння того, що потрібно жити далі", — зазначив чоловік.
Попри втрату зору, Артем намагається бути самостійним. Однак, коли мова йде про безпеку, він змушений просити допомоги у сторонніх.
"Незрячим людям треба миритися із ситуаціями, які стосуються безпеки. Інколи треба попросити допомоги, щоб перейти дорогу або не збити все з полиць у магазині", — ділиться він.
Артем наголошує на важливості самостійності для людей з інвалідністю, але визнає, що в певних ситуаціях допомога необхідна.
Також чоловік мріє про власний дім і велику родину. Сподівається, що його мрії про сім'ю, дітей та жінку скоро здійсняться.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube