На Вінниччині військова частина Нацгвардії України відзначає 30-ту річницю з дня створення

1 червня військова частина 3028 Нацгвардії, яка базується на Вінниччині, відзначає 30-ту річниця від дня заснування. Створювали її як спецпідрозділ для боротьби зі злочинцями, після Революції Гідності підрозділ трансформували у бойовий, розповів Суспільному пресофіцер бригади Микола Коваль.

З 2014 року нацгвардійці пройшли бойовий шлях на трьох напрямках оборони України: запобігли створенню псевдореспубліки у Харкові, звільняли Київщину на початку повномасштабного вторгнення, билися за Сєвєродонецьк, Білогорівку, Спірне на Луганщині та Донеччині, тепер – боронять країну на Запоріжжі.

"Наша частина була створена у 1994 році як спецпідрозділ МВС по боротьбі зі злочинністю. 2014 року була переформована у 8-й полк оперативного призначення Національної гвардії України. А вже після повномасштабного вторгнення, в кінці 2022 року, наша частина була переформована у 14 бригаду оперативного призначення Нацгвардія, має назву “Червона калина”, — сказав Микола Коваль.

"Ми не дали їм зробити нову республіку"

26 років у частині служить майстер-сержант Ігор Білоконь. Він розповів, що до 14-го року у складі підрозділу “Ягуар” охороняли правопорядок та працювали на затримання. Найвагомішою операцією того періоду служби Ігор вважає звільнення Харківської облдержадміністрації.

"Там все було бігом зроблено. Добре всі спрацювали. 10-20 хвилин це все було. З усіх сторін зайшли, через вікна, через двері. Ми не дали їм зробити нову республіку так названу. Там всі завезені російські протестанти. Харків’ян там не було на площі, як ми приїхали. За гроші привозили цих росіян", — розповів Ігор Білоконь.

Одразу ж з Харкова бійці “Ягуару” поїхали на Донеччину, де воювали з російськими військами. Відбити наступ тоді допомогла взаємодія підрозділів. Техніки та належного забезпечення майже не було, розповів Ігор.

"Ми як в 14-му році поїхали звільняти Харківську ОДА, а потім на Ізюм, Слов’янськ, то ми були як партизани. Хто в чому, що собі купив. 5 травня в нас був перший загиблий, з мого відділення, Вітя Долінський. Тоді допомогло, що люди служили більше 10 років разом, один одного знали всі, взаємодія була на найвищому рівні".

"Якщо чули вихід, то знали, що треба пригальмувати"

У лютому 2022-го нацгвардійці зустрічали російські колони на Київщині. Суспільному оборонець Юрій розповів, що до війська потрапив у жовтні 2021 року. Бої за столицю – його перший бойовий досвід.

"Васильків і далі проходили повністю Київську, Житомирську області. Пройшли 40 населених пунктів. Останній населений пункт був — це Фасова".

Далі були бої за Сєвєродонецьк. Промзону цього міста бійці тоді ще 8-го полку боронили майже місяць, розповів нацгвардієць Назар на псевдо “М’ясник”. Він служить на посаді водія. У місто заїжджали через напіврозбитий міст, який постійно обстрілювали росіяни.

"Тоді ще міст був цілий, то заїзд був своєрідний. Спочатку ми просто заїжджали, не знаючи, що там і як, але потім наловчились. Якщо чули вихід, то знали, що треба пригальмувати, бо знали, що ворог кидав на випередження. Тобто якби ми йшли з тією швидкістю, з якою ми заїжджали на міст, то по нам би влучали. Слухати треба все", — сказав Назар.

— Звичайно, коли воно в метрах двох-п’яти прилітає снаряд, там нічого доброго немає. але їдеш далі. Бо виходу немає, бо людям потрібно щось пити, їсти, ті самі боєприпаси. Все треба підвозити".

"Я не заспокоюсь, поки не настане мир"

З грудня 2022 року на базі частини створили бригаду “Червона калина”. Відтоді техніки стало більше, розповів заступник командира одного з батальйонів Богдан на псевдо “Воїн”. Бійці отримали бронетранспортери, зброю та бойові машини від західних партнерів, зокрема, польсько-українську Oncilla та канадський Roshel Senator. Останню, каже, використовували на Запоріжжі, в боях показала себе добре.

"Вона зроблена на базі Ford F550, двигун 6,7 літрів дизель. На озброєнні в неї стоїть Browning 12,7 калібру “натівського” зразку. Ця машина витримує наїзд на протитанкову міну. Вона себе показує відносно з непоганої сторони за рахунок того, що вона відносно низька в порівнянні з “Вартою” та MaxxPro", — розповів Богдан.

“Воїн” — професійний військовий, пройшов бої на Київщині та на Донбасі. Після поранення у боях за Спірне працює у батальйоні із новобранцями. Ті, хто приходить служити до бригади, мінімум два місяці навчаються, перш ніж їхати на фронт.

"Вони ознайомлюються з усіма видами озброєння, медичною підготовкою. Після цього в бригаді проводиться другий етап за напрямок. Наприклад, якщо він водій, більше дається на підготовку техніки до виїзду, також акцент на медичну підготовку, бо кожен військовослужбовець має надати і собі медичну допомогу, і своєму товаришу. Проводяться стрільби, правильне положення зі зброєю. Від двох місяців і більше підготовки до виконання завдань", — сказав Богдан.

З червня 2023 року бригада воює на Запорізькому напрямку. Гвардійці брали участь в контрнаступі, зокрема, звільняли Роботине. Бої на цьому напрямку – найважчі з усіх, де воювали.

"Якщо ми думали, що тоді було важко, то ні. Зараз все набагато складніше, важче, страшніше. Вони використовують набагато більше озброєння. Все-таки війна модернізувалась. Дуже багато нового, чого раніше не було", — розповів Назар.

"Вони дуже довго готувались до нашого наступу. В них були добрі укріплення, але ми їх забрали, окопні системи, бліндажі", — сказав Юрій. — Рельєф там поганський. Там відкрита місцевість, де були посадки — їх вже немає. Постійно під відкритим небом і сховатись немає де. Ворог переважає зараз на тому напрямку багато чим, але ми тримаємо позиції. На Спірному нашу позицію штурмували 10 годин, включно з важкою технікою і танками. 10 годин безперервного бою. Але якщо порівнювати із Запоріжжям, то це дрони і постійні штурми. На Запоріжжі набагато важче".

Нацгвардієць за кермом бронетранспортера

Мотивацією служити далі та нищити росіян, розповіли гвардійці, є захист рідних та своєї країни.

"Я хочу сім’ю, щоб в мене були здорові батьки, діти. Заради цього. Як кожна людина йде за свою землю, за свою сім’ю", — розповів Назар на псевдо "М'ясник".

"Мої друзі, мої товариші зараз там, відбивають ворога. Такі мотиви. Я не заспокоюсь, поки не настане мир", — сказав Юрій.

Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube