24 місяці війни: загиблі герої Вінниччини

.

24 лютого — 24 місяці з початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Суспільне зібрало інформацію про загиблих захисників із Вінниччини, про яких стало відомо впродовж двадцять четвертого місяця війни.

Станом на 24 лютого 2024 року відомо про 2 333 загиблих. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким захисників, які полягли за Україну. Вічна пам'ять героям!

Сергій Зарицький

29 грудня 2023 року в районі населеного пункту Курдюмівка, Бахмутського району, Донецької області, загинув житель села Нові Обиходи – Сергій Анатолійович Зарицький, 03.04.1997 року народження.

Олексій Вусик

Олексій Васильович Вусик родом із села Носівці Кунківської громади, 23.05.1986 року народження.

02.01.2024 року в ході ведення бойових дій поблизу населеного пункту Степове, Покровського р-ну., Донецької області під час наступальних дій при зіткненні з ворогом в результаті мінометного обстрілу захисник отримав поранення несумісне з життям.

Сергій Василевський

Захищаючи Україну від російських окупантів, 19 січня 2024 року, поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області загинув житель села Медвеже Вушко, Василевський Сергій Тадеушович, 16.09.1977 р.н.

Сергій Трачук

Під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Урожайне Донецької області загинув Трачук Сергій Сергійович, 1975 року народження, уродженець та житель м. Одеса.

У загиблого воїна залишилась донька Єлізарова Олександра, яка на даний час з сім’єю проживає в смт Дашів. Саме там і поховали захисника.

Віталій Сокотнюк

Захищаючи Україну, 21 січня 2024 року, біля населеного пункту Іванівське, Бахмутського району Донецької області загинув житель Теплика — старший солдат Сокотнюк Віталій Петрович, 16.01.1980 року народження.

Віталій служив стрільцем-помічником гранатометника 3 штурмового відділення 2 штурмового батальйону військової частини А0501. Був призваний по мобілізації 29.03.2023 року.

Олександр Шелист

20 грудня 2023 року, загинув житель села Флорине Бершадської громади Шелист Олександр Олександрович. Це сталося внаслідок мінно вибухової травми біля села Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області.

Віталій Булкот

Булкот Віталій Петрович, 19.02.1985 р.н., родом з села М'якохід Джулинської громади. Тривалий час проживав в громаді та працював у комунальному підприємстві "Житлокомунскервіс-Т" контролером комунальних послуг. У вересні 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ.

21 січня 2024 року під час виконання бойових завдань Віталій Булкот загинув. Це сталося поблизу населеного пункту Першотравневе Донецької області. Захисникові було 39 років.

Олексій Осипишин

З перших днів повномасштабного російського вторгнення Олексій Осипишин став на захист Батьківщини. На війну пішов добровольцем. Боронив Україну у складі 59-го військового мобільного госпіталю. Був водієм-санітаром, вивіз незліченну кількість важкопоранених побратимів із вогневих позицій.

Бойовий шлях захисника пролягав фронтовими дорогами Лисичанська, Сєвєродонецька, Харкова, Ізюма, Олександрівки, Добропілля. Загинув Олексій Осипишин під час виконання бойового завдання 24 січня. Йому було лише 48 років.

Віктор Навертюк

27 січня 2024 року загинув командир інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини А0853, молодший сержант Віктор Миколайович Навертюк, 1991 р.н., уродженець с. Ялтушків.

Іван Григорчук

Під час виконання бойового завдання загинув оборонець с. Регентівка Барської громади — Іван Іванович Григорчук, 1984 р.н.

Ігор Білокінь

18 січня 2024 року неподалік н.п. Мар'їнка Донецької області, в результаті атаки FPV дрона з боку противника, загинув молодший сержант, житель с.Булаї Ігор Володимирович Білокінь, 17.07.1989 р.н.

Захисник родом із Погребищенської громади, був призваний на військову службу по загальній мобілізації 10.06. 2023 року.

Юрій Камінський

Полеглий Юрій Камінський був жителем Погребищенської громади.

Олександр Пасічнюк

Захищаючи Україну, 05.01.2024 року в районі н.п. Новодарівка Запорізької області, внаслідок скиду з БпЛА невідомого вибухового пристрою, під час виконання службових обов’язків, загинув мешканець села Адамівка Олександр Анатолійович Пасічнюк, 23.12.1972 р.н.

Алім Рудий

Військовослужбовець Алім Рудий, 1987 р.н. — уродженець села Дзигівка. Розвідник-навідник однієї із військових частин загинув 18 січня поблизу населеного пункту Мар’їнка Донецької області.

Олександр Венгер

Олександром Венгер був родом із Козятинської громади. Захисника поховали на у кладовищі на Алеї Слави.

Олексій Лозовський

На Буковині поховали 53-річного майора штурмової бригади, уродженця Крижопільщини — Олексія Лозовського.

Олексій Лозовський народився і виріс у Красносілці, закінчив Крижопільську школу №1. Він — кадровий військовий. Розпочав службу у війську в 1989 році. Пройшов шлях від солдата до офіцера. Проходив службу у лавах Збройних сил України на посадах офіцерського складу у Львові та у різних військових частинах Чернівецької області. Також служив у Головному управлінні МНС України в Чернівецькій області, працював в управлінні Національного банку України в Чернівецькій області.

У 2014 році  Олексія Лозовського мобілізували до лав ЗСУ – служив у Чернівецькому обласному військовому комісаріаті. Коли було створено 10 окрему гірсько-штурмову бригаду — очолив у ній окремий підрозділ.

Руслан Ковальов

Від мінометного обстрілу на Донеччині загинув стрілець-снайпер з Тульчинської громади — 45-річний Руслан Ковальов. Він був жителем села Кинашів, служив стрільцем-снайпером 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону.

Оборонець загинув 25 січня внаслідок мінометного обстрілу села Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області.

Геннадій Костецький

Геннадій Костецький дев'ять місяців вважався безвісти зниклим, але був похований з почестями як невідомий солдат у Дніпрі. 31 січня 2024 року його тіло повернули до Жмеринки.

Жмеринчанин Геннадій Костецький певний час в молоді роки працював залізничником. Після початку повномасштабного вторгнення 3 березня 2022 року пішов у військо. Боронив Україну на Херсонському, Миколаївському та Донецькому напрямка.

Стрілець-помічник гранатометника 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти військової частини А2962 загинув 13 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Первомайське, Донецької області.

Дмитро Лемець

На фронті в районі Новомихайлівки загинув водій десантно-штурмового батальйону з Тульчинщини — Дмитро Лемець, 16 червня 1978 року народження.

Солдат Лемець Дмитро Віталійович призваний на військову службу Тульчинським РТЦК та СП. Був водієм 3 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 10 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону.

Оборонець загинув 29 січня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області.

Дмитро Паламарчук

Дмитро Паламарчук мобілізувався до лав Збройних Сил України навесні минулого року. Після військового вишколу у Франції воював у званні молодшого сержанта у складі 410-го окремого стрілецького батальйону, був командиром відділення. Разом із побратимами виконував бойові завдання на Харківському напрямку. Життя воїна обірвалося 29 грудня внаслідок мінометного обстрілу позицій поблизу села Лиман Перший. Йому назавжди залишилося 46 років.

Народився Дмитро у Вінниці 2 квітня 1977 року. Навчався у школі №29, здобув професію електрика у ЦПТО №1, а згодом і середню юридичну освіту у Вінницькому м’ясо-молочному технікумі. Проте за фахом не працював, натомість усе своє життя присвятив автомобілям.

Сергій Стрипа

Сергій Стрипа розпочав свій бойовий шлях у 2018 році. У зоні ведення Операції Об’єднаних сил його й застала звістка про повномасштабне російське вторгнення. Відтак Сергій був серед тих, хто першими стали на захист України та стримували навалу ворога у найважчий період війни.

Боронив незалежність та суверенітет країни у лавах 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Як штаб-сержант займався підготовкою особового складу до виконання бойових завдань, перебував на найгарячіших ділянках фронту. Останній бій прийняв на Бахмутському напрямку 27 січня. Воїну було 42 роки.

Олександр Голоснюк

Олександр Голоснюк народився в Кашперівці, що у Глуховецькій громаді, 19 березня 1997 року. Після закінчення школи здобував професійну освіту в Бердичеві. Потім працював у Кашперівському СВК, звідки був призваний для проходження строкової служби в лавах ЗСУ. Після служби повернувся в рідне село, а після повномасштабного вторгнення у 2023 році поповнив ряди захисників.

Борис Лисецький

Борис Лисецький, 1986 року народження, був жителем села Буша. Служив гранатометником стрілецької роти. Загинув 29 січня 2024 року поблизу Бахмута.

Олег Вакульський

Військовослужбовець, житель с. Черемошне Олег Вакульський, 21.02.1991 року народження, загинув 30.01.2024 р. Йому було 32 роки.

Олег Степанюк

Олег Степанюк долучився до захисників України у березні минулого року. Воював у складі військової частини А 4576. У званні молодшого сержанта командував відділенням. Виконував бойові завдання на різних ділянках фронту: Миколаїв, Мар’янка, Куп’янськ, Синьківка. Загинув 25 січня на Харківському напрямку. Життя воїна обірвалося у 41 рік.

Олег Степанюк народився 24 лютого 1983 року у Вінниці. Навчався у школі №6, а потім здобув освіту в Європейському університеті фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. Після цього залишився у виші на посаді менеджера. Працював довгі роки, проте згодом знайшов себе у виготовленні меблів.

Володимир Муравський

Володимир Муравський, 06.04.1977 р.н., на псевдо "Муравей" загинув внаслідок масованого ворожого артилерійського обстрілу в н.п. Красногорівка Покровського району Донецької області. Похований на Алеї Слави місцевого кладовища смт Тиврів 04.02.2023 р.

Сергій Слободяник

Сергій Павлович Слободяник, 04.10.1991 р.н., на псевдо "Слоб" загинув внаслідок масованого ворожого артилерійського обстрілу в н.п. Красногорівка Покровського району Донецької області. Похований на Алеї Слави місцевого кладовища смт Тиврів 04.02.2023 р.

Євгеній Литвиненко

02 лютого на Центральній площі смт Тростянець попрощалися з полеглим захисником Литвиненком Євгенієм Григоровичем.

Ярослав Олійник

22 серпня 2023 року поблизу населеного пункту Курдюмівка, Бахмутського району, Донецької області загинув Ярослав Ігорович Олійник, 30.08.1978 р.н., житель села Уланів, який вважався зниклим безвісти.

Олександра Назимко

Олександр Назимко народився 30 липня 1968 року в місті Погребище. Після закінчення місцевої школи вступив до Погребищенського медичного фахового коледжу за спеціальністю "Фельдшер". У 1990-му переїхав проживати до Стрижавки, деякий час мешкав у Лаврівці. Працював фельдшером у Стрижавській амбулаторії.

У 2014-2015 рр. служив в добровольчому батальйоні "Золоті ворота" у зоні антитерористичної операції. 5 квітня 2022 року добровільно пішов служити Україні військовим лікарем та врятував життя не одного військового.

24 вересня 2022 року Олександр загинув при виконанні бойового завдання поблизу Бахмута Донецької області. Вважався безвісти зниклим до січня 2024-го.

Анатолій Перепеличний

Старший лейтенант Анатолій Перепеличний на псевдо "Мультік" загинув 27 травня 2022 року поблизу села Велике Артакове на Миколаївщині. Виконуючи бойове завдання та прикриваючи побратимів, він отримав смертельні поранення внаслідок вибуху під час ворожого обстрілу.

Анатолій народився в селі Городківка Вінницької області. Закінчив Національний університет цивільного захисту України. Любив собак та їзду на автомобілі. Мріяв подорожувати Україною.

Чоловік 11 липня 2017 року підписав контракт зі Збройними Силами України. Брав участь в АТО/ООС. На момент повномасштабного вторгнення Анатолій служив у 18-му окремому батальйоні морської піхоти, що в складі 35-ої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ. Обіймав посаду начальника пожежної служби.

За час проходження служби офіцер був нагороджений нагрудним знаком "За зразкову службу", медалями "30 років Збройним Силам України" та "Захиснику Батьківщини", двома медалями "Ветеран війни", а посмертно — орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Олександр Орел

Олександр Олександрович Орел народився 12 серпня 1986 року у селищі Очеретине Покровського району, що на Донеччині. Навчався у місцевій школі, згодом здобув фах тракториста в училищі. Працював на коксохімічному заводі.

У травні 2022 року сім’я Олександра переїхала до Вінниці. Будинок родини був зруйнований через війну. Проте чоловік на певний час залишився вдома. Там він допомагав сусідам, доглядав за собаками, якими опікувався. До Вінниці Олександр приїхав на народження свого онука, у вересні 2023 року.

У листопаді того ж року Олександр мобілізувався до війська. Служив у 71-й окремій єгерській бригаді Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Доля знову завела чоловіка на Донеччину. Загинув він у бою від численних поранень, неподалік від рідного селища.

В Олександра залишилась дружина та донька, а також два маленьких онуки.

Григорій Стрелков

Вінничанин Григорій Стрелков загинув у 51 рік. 1 листопада 2022 року росіяни неодноразово здійснював масовані артилерійські обстріли позиції неподалік селища Невельське Донецької області. Георгій, прикривши собою побратима, отримав численні поранення, несумісні з життям.

Захиснику прикордоннику за особисту мужність та героїзм, присвоєне звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно).

Василь Ящук

8 листопада 2023 року, боронячи країну поблизу населеного пункту Первомайськ, Донецької області, загинув сапер з Якушинецької громади Василь Ящук, якого тривалий час вважали зниклим безвісти.

Василь Ващук народився 28.01.1990 року в селі Якушинці, навчався в місцевій школі, потім продовжив здобувати фах у Вінницькому вищому професійному училищі сфери послуг по професії монтажник радіоелектронної апаратури та приладів.

Отримавши повістку, вступив до лав Збройних Сил України, ставши на захист держави у квітні 2023 року. Успішно пройшов військовий вишкіл за спеціальністю інженер-сапер, після чого боронив нашу країну від ворога на Донецькому напрямку.

Микола Гладун

26.05.2023 року під час штурмових дій противника біля н.п. Первомайськ Донецької області загинув стрілець-санітар 1 механізованого відділення, солдат Збройних Сил України, житель с. Кусиківці Гладун Микола Дмитрович, 1976 року народження.

Василь Сніцарук

26.01.2024 р. в ході бойових дій поблизу н.п. Берестове Бахмутського району Донецької області, загинув старший стрілець-оператор гірсько-штурмового відділення, солдат ЗСУ, житель с. Дяківці — Сніцарук Василь Борисович 1989 р.н.

Євгеній Жуков

31 січня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Веселий Гай Покровського району Донецької області Євгеній Євгенійович Жуков — молодший сержант, командир відділення взводу технічного забезпечення танкового батальйону.

Народився Євгеній 20.08.1989 року та проживав в Могилів-Подільському районі, селі Серебринець. Здобував освіту за професією "Слюсар-ремонтник, слюсар з ремонту автомобілів".

Дмитро Тарак

31 січня загинув солдат, старший сапер Дмитро Сергійович Тарак, 1994 р.н., уродженець с. Балки.

Вадим Романов

30.01.2024р. при виконанні загинув старший сержант ЗСУ, житель селища Літин Романов Вадим Юрійович, 1973 р.н.

Станіслав Марценюк

Із перших днів повномасштабної війни чоловік став у лави Збройних Сил України. Служив у військовій частині А1231. З вересня 2023 року у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти брав участь у бойових діях на Херсонському напрямку. Серце Захисника припинило битися 2 лютого. Йому було 53 роки.

Станіслав Марценюк народився у Вінниці 4 січня 1971 року. Закінчив 17-ту загальноосвітню школу. Після чого здобув освіту у Національній академії внутрішніх справ. Все життя присвятив роботі в органах, був капітаном.

Артем Беріл

Беріл Артем Степанович із села Липівка Томашпільської громади, 10 серпня 2000 року народження, став на захист Батьківщини 20 липня 2017 року. Старший лейтенант був командиром 1 розвідувального взводу зведеної розвідувальної роти. Загинув 4 лютого цього року, внаслідок танкового обстрілу з боку противника під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Авдіївка Донецької області.

Володимир Трушаков

Під час виконання бойового завдання в зоні проведення воєнних дій, внаслідок ворожого мінометного обстрілу, 01 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області, загинув житель села Оратів Трушаков Володимир Анатолійович (20.08.1978 р.н.).

Ігор Ситник

Матрос Ситник Ігор Миколайович був водієм-електриком відділення штабних машин роти зв’язку основного командного пункту. Боронячи українську землю від російського окупанта, у вересні 2023 року отримав поранення. Лікарі боролись за його життя, проте 6 лютого 2024 року у Вінницькому шпиталі його серце зупинилось.

Михайло Страпак

4 лютого 2024 р. поблизу н. п. Покровськ Донецької області загинув житель с. Нове Місто Михайло Іванович Страпак, 20 вересня 1968 року народження.

Микола Мельник

Микола Іванович Мельник був жителем села Якушинці. Захисник загинув у віцч 33 років 12 грудня 2023 року.

Микола Мельник народився 20.12.1989 року. Навчався в Якушинецькій школі. Потім здобув фах в професійно технічному ліцеї. Працював в НДІ реабілітації осіб з інвалідністю.

3 серпня 2023 року бувв призваний до лав Збройних Сил України, пройшовши навчання в Англії, захищав Україну від агресора. Загинув воїн в Авдіїці під час штурмових дій ворога.

Василь Ващук

Василь Ващук народився 28.01.1990 року в с. Якушинці, навчався в місцевій школі, потім продовжив здобувати фах в Вінницькому вищому професійному училищі сфери послуг по професії монтажник радіоелектронної апаратури та приладів.

Змалечку захоплювався різною технікою, розбирався та умів полагодити будь який прилад, з чим і пов'язав своє подальше життя, знайшовши себе в цій професії.

Жив та працював Василь в рідному селі Якушинці. Отримавши повістку, став на захист нашої держави в квітні місяці 2023 року. Успішно пройшов військову підготовку за спеціальністю інженер-сапер, після чого боронив нашу країну від ворога на Донецькому напрямку.

8 листопада 2023 року оборонець загинув від ворожих обстрілів, поблизу населеного пункту Первомайськ, Донецької області.

Віктор Данилюк

Народився Віктор Данилюк 11 серпня 1984 року с. Садове Літинського району.

З 1991 року по 2002 рік навчався  в Літинській СШ №1, був успішним учнем, займався спортом, досягав гарних успіхів та мав нагороди.

В період з 1997 по 1998 р.р. навчався у Києві у вищому республіканському училищі фізичної культури. У 2002 році був призваний до лав Української армії. Служив у десантно – розвідувальних військах у місті Житомир.

Після проходження служби працював у виправній колонії смт Літин. В 2007 році закінчив технікум і працював енергетиком на підприємствах.

10 березня 2022 року був призваний захищати Україну,  служив водієм – заправником автомобільного відділення підвозу ПММ взводу матеріального забезпечення  першого механізованого батальйону.

Загинув Віктор Данилюк 18 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання неподалік с. Опитне Покровського району, Донецької області.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України від 18 липня 2023 року №16688 Данилюка Віктор Михайловича посмертно нагороджено медаллю "За військову службу Україні".

Роман Фурманчук

Роман Фурманчук до війни працював будівельником, а з 8 березня 2022 року — був снайпером на Донецькому напрямку. 2 лютого в населеному пункті Авдіївка Покровського району Донецької області солдат 110-ї ОМБ загинув від скинутої противником авіабомби.

Чоловік родом з села Мовчани Жмеринського району, разом із сім’єю проживав у селі Подільське Жмеринської громади. Працював на Жмеринському вагоноремонтному заводі, а згодом будівельником в Україні та за кордоном.

2 лютого серце відважного воїна зупинилося у віці 43 років внаслідок скинутої ворогом керованої авіабомби в н.п. Авдіївка. За мужність, відвагу та героїзм він отримав дві високі нагороди "За оборону Авдіївки" та "За оборону України".

Микола Тищенко

28 січня у шпиталі в місті Дніпро зупинилося серце старшого стрільця-оператора Миколи Тищенка. Без тата залишилася дочка Ольга, яка також несе військову службу, як медик.

Микола Тищенко родом з міста Житомир, але з 2014 року проживає у Жмеринці. Довгий час працював на підприємстві "М’ясний майстер", а в січні 2023 року став на захист України.

Впродовж року старший стрілець-оператор 1 відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А4689 боронив незалежність України разом з побратимами на Лиманському напрямку. Під час виконання бойового завдання отримав травму та лікувався у шпиталі в місті Дніпро.

Максим Зволейко

25-річний захисник Максим Зволейко до війни працював помічником машиніста, а з квітня 2023 року став на захист держави. Був старшим стрільцем-оператором 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А4718. Він загинкув 9 січня поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмуського району Донецької області.

Навчався Максим у Жмеринському ліцеї №3, а згодом у Вищому професійному училищі, працював в Локомотивному депо Жмеринка.

Анатолій Гусейналієв

13 червня 2023 року в районі н.п. Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області загинув Захисник України — Анатолій Гусейналієв, 10.12.1983 р.н., житель села Агрономічне.

Микола Плахотнюк

Микола Плахотнюк, 13.05.1987 р.н., загинув біля м. Мар’їнка Покровського району Донецької області 7 грудня 2023 року. 5 лютого 2024 року отримано сповіщення про ДНК-ідентифікацію тіла загиблого.

Олександр Пасічнюк

Захищаючи Україну, 05.01.2024 року в районі н.п. Новодарівка Запорізької області, внаслідок скиду з БпЛА невідомого вибухового пристрою, під час виконання службових обов’язків, загинув відважний воїн, солдат, мешканець с. Адамівка, Олександр Пасічнюк, 23.12.1972 р.н.

Олександр Драмарецький

Під час виконання бойового завдання на околицях населеного пункту Роботине Запорізької області, виявивши мужність і стійкість у боротьбі з ворогом, загинув уродженець с.Бабин, старший сержант Олександр Петрович Драмарецький.

Дмитро Пустовіт

Пустовіт Дмитро Михайлович в села Копистирин, 30.10.1995 року народження служив водієм-радіотелефоністом стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти. Загинув 2 лютого 2024 року на Донеччині у бою з ворогом.

Віталій Обуховський

Віталій Обуховський, 24.01.1978 року народження, з села Слобода-Шаргородська, загинув 2 лютого 2024 року, під час бою на Донецькому напрямку. Стрілець-санітар механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону, солдат Віталій Обуховський вступив до лав ЗСУ у січні місяці 2023 року.

Андрій Тимошенко

Андрій Тимошенко Валерійович, 07 січня 1977 року народження, був старшим солдатом, служив навідником 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти.

4 лютого 2024 року під час виконання обов’язків військової служби, завдань пов’язаних із захистом Вітчизни, поблизу населеного пункту Карлівка Покровського району Донецької області він отримав поранення несумісні із життям.

Володимир Яворський

8 лютого 2024 року під час виконання обов’язків військової служби, поблизу н.п. Невельське Донецької області загинув Володимир Миколайович Яворський, житель м. Бершадь.

Владислав Риков

Владислав Риков був пілотом Повітряних Сил ЗСУ. Воював у складі 299-ї бригади тактичної авіації на штурмовику Су-25 із перших днів повномасштабного російського вторгнення. Мав на своєму рахунку 385 бойових вильотів та статус повного кавалера ордена "За мужність".

Загинув під час виконання військового завдання 7 лютого. Льотчику назавжди залишилося 30 років. Вдома на нього чекали дружина та маленька донечка.

Андрій Чергикало

Андрій Чергикало згинув у віці 20 років. Він народився у 2003 році в Яготині. А з вересня 2021 року Андрій служив за контрактом.

Останній бій прийняв 30 січня 2024 року поблизу населеного пункту Брускинське Херсонської області. Загинув військовий внаслідок ворожої атаки.

Олександр Фігурний

Олександр Фігурний пішов добровольцем до 14-ї штурмової бригади Національної гвардії України "Червона калина" в березні 2022 року. Воїн загинув 7 лютого під час виконання бойового завдання в Запорізькій області.

Владислав Оземблівський

Владислав Оземблівський — житель смт Турбів. Призваний на військову службу 22 березня 2022, був командиром 1 розвідувального відділення аеромобільного батальйону Прийняв останній бій 31 січня поблизу н.п. Кліщіївка, Бахмутського району.

Ярослав Драганов

Ярослав Драганов воював у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського. Останній свій бій прийняв 20 квітня 2023 року поблизу села Новобахмутівка на Донеччині.Без батька залишився 9-річний син.

Сергій Маркуш

Сергій Маркуш у квітні торік став у лави ЗСУ. Разом із побратимами 46-ї окремої аеромобільної бригади воював на Донецькому напрямку. Загинув у бою поблизу Мар’їнки 7 лютого.

Захиснику було 37 років. Звістка про повномасштабний наступ ворога в Україну застала чоловіка під час роботи у Польщі. Рішення повернутися з-за кордону, щоб захищати Батьківщину, прийняв відразу. Вже у квітні минулого року став у лави Збройних Сил України.

Владислав Базенко

Владислав Базенко був старшим солдатом 13-го окремого десантно-штурмового батальйону імені Героя України полковника Тараса Сенюка. Брав участь у найзапекліших боях та попри поранення не полишав передову. Життя воїна обірвалося 3 лютого на Лиманському напрямку. Це сталося на другий день після його 27-го Дня народження.

Чоловік – уроженець Києва, проте все своє доросле життя пов’язав із Вінницею. Тут створив сім’ю і разом із дружиною виховував трирічного сина.

Владислав Кобзар

Владислав Кобзар долучився до лав Збройних Сил України на початку повномасштабного вторгнення. Воював із ворогом у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Був зв’язківцем. Загинув вінничанин на Авдіївському напрямку 2 лютого під час виконання бойового завдання. Захиснику назавжди залишилося 24 роки.

Дмитро Кліменко

Старший стрілець із Якушинецької громади Дмитро Михайлович Кліменко, житель села Дашківці, загинув 8 лютого, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Первомайське, Донецької області.

Народився захисник 7 листопада 1972 року, у сім'ї Михайла та Марії Кліменко, був третьою дитиною. У 1989 році закінчив Дашковецьку школу. З-поміж однолітків хлопець вирізнявся своїм богатирським зростом. Служив у армії. У 25 років знайшов своє кохання — дружину Тетяну, з якою виховували двох дітей: Дениса і Катерину.

Андрій Стрекозовий

Андрій Стрекозовий народився 5 квітня 1978 року в селі Козятині. Навчався в школі №1. Тривалий час працював за професією будівельника, оскільки до цього мав не аби який хист та золоті руки.  На початку 2023 року став в оборону Держави, хоч і мав проблеми зі здоров’ям.

Дмитро Бевза

Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Терни Донецької області загинув Захисник із села Хижинці Бевза Дмитро Миколайович, 1976 року народження.

Олександр Бондарь

Солдат Бондарь Олександр Володимирович, 27 травня 1969 року народження, був родом із села Рахни-Лісові Шпиківської громади. Служив стрільцем 3 відділення 2 патрульного взводу 1 патрульної роти 2 патрульного батальйон. Загинув 7 лютого в районі населеного пункту Старомайське Волноваського району Донецької області.

Андрій Полончук

09.02.2024 року поблизу н. п. Білогорівка Сєвєродонецького району, загинув кулеметник 1 стрілецького відділення, 1 стрілецької роти, 1 стрілецького батальйону, в/ч А2573 - Полончук Андрій Петрович, 21.10.1971 року народження, житель с. Ольгопіль.

Олег Задачін

Задачін Олег Миколайович, 01.12.1990 року народження, з перших днів повномасштабної війни пішов захищати рідну землю від російських окупантів. Загинув 29 грудня 2022 року у важких боях у Бахмутському районі на Донеччині.

Анатолій Василініч

09.02.2024р. при виконанні бойового завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України біля н.п. Нестерне Чугуївського району Харківської області загинув сержант прикордонної служби швидкого реагування, житель с-ще Літин — Василініч Анатолій Петрович 1975 р.н.

Юрій Баранчук

Юрій Баранчук захищав Україну від російських окупантів із початку повномасштабного вторгнення. У званні сержанта воював у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади ЗСУ. Разом із побратимами відстоював суверенітет та незалежність Батьківщини на ділянках фронту: Бахмут, Авдіївка, Лиман. Життя воїна обірвалося 9 лютого внаслідок важкої хвороби. Йому було 44 роки.

Народився Юрій Баранчук 24 березня 1979 року у Вінниці. Закінчив 18-ту школу, після чого відслужив у армії та деякий час працював у Полтавській області правоохоронцем. А коли повернувся до рідного міста, влаштувався на будівельні роботи.

Владислав Бабак

У Новоселівці у день закоханих поховали молодого Захисника Владислава Бабака, 25.11.1999 року народження. Владислав з настанням повноліття пішов на військову службу за контактом в лавах Збройних Сил України. Служив у військовій частині 2896, на посаді головного сержанта. Протягом 6-ти років, під час служби в 59 бригаді неодноразово виконував бойові завдання в зоні операції об’єднаних сил на Сході України, був учасником бойових дій.

12 лютого Владислав Бабак прийняв свій останній бій неподалік населеного пункту Первомайське, що на Донеччині, отримавши травми несумісні з життям. У захисника залишилися мати, батько, два брати та трирічний син Данилко.

Ігор Нестерук

14 лютого 2024 року, Гайсинська громада провела свого земляка – військовослужбовця 59 бригади, сержанта Ігоря В’ячеславовича Нестерука, 04.05.1982 року народження. Він загинув 9 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Ще з 2014 року він захищав українську землю від ординців на Сході України в зоні АТО/ООС, був учасником бойових дій. Контрактну військову службу проходив на посаді сержанта, такелажника евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення військової частини А2960.

Богдан Андрійчук

10 лютого 2024 року в ході виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності України , внаслідок артилерійського обстрілу ворогом українських позицій поблизу н.п. Синьківка Куп'янського району Харківської області , загинув старший водій десантно-штурмового взводу, старший солдат ЗСУ, житель с-ще Літин Андрійчук Богдан Олександрович 1998р.н.

Артем (Артур) Іванішин та Вадим Кондратюк

18 лютого у Вінниці попрощалися з полеглими військовими 23-річним Артуром (Артем) Іванішиним та 23-річним Вадимом Кондратюком. Вони були друзями, захищали Україну у складі об’єднаної штурмової бригади "Лють" та загинули в один день — 14 лютого.

Артем Іванішин на псевдо "Депутат" навчався на третьому курсі Вінницького торговельно-економічного інституту ДТЕУ за спеціальністю "менеджмент". Вадим Кондратюк закінчив ДонНУ імені Василя Стуса, мріяв стати правозахисником та мав псевдо "Юрист". Обоє — були волонтерами та членами Вінницької молодіжної Ради та помічниками депутатки Світлани Ярової.

Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Артем та Вадим разом вступили до лав ЗСУ та стали на захист України. Воювали у складі об’єднаної штурмової бригади "Лють".

Єгор Шалінський

Єгор Сергійович народився 22 лютого 1989 року у місті Кривий Ріг в родині військового. Коли Єгору було три роки, сім’я переїхала до Вінниці. Навчався в ліцеї №13, згодом – у політехнічному коледжі (наразі Вінницький технічний фаховий коледж) за спеціальністю моториста. За час свого життя змінив багато професій.

На фронт Єгор Сергійович пішов добровольцем у квітні 2022 року. Потрапив до першого окремого батальйону морської піхоти, що входить до складу 36-ї окремої бригади морської піхоти. Після проходження військового навчання потрапив до Миколаївської області, потім воював в гарячих точках. Останній бій прийняв у селищі Опитне, поблизу Донецького аеропорту, 23 жовтня 2022 року.

Довгий час він вважався безвісти зниклим. В листопаді 2023 року родині Єгора Сергійовича надійшло повідомлення про збіг ДНК. Згодом підтвердили загибель військового.

У чоловіка залишились дружина та двоє доньок.

Геннадій Мельник

Геннадій Мельник захищав Україну у зоні АТО-ООС у 2014-2016 рр. Пішов боронити Батьківщину і з початком повномасштабного вторгнення. Воював у складі військової частини А 2960. Торік у боях під Миколаєвом дістав важке поранення, після якого був змушений залишити передову. Майже до останнього часу працював у Вінницькому територіальному центрі комплектування військ. Однак ускладнення від отриманих поранень далися взнаки. 11 лютого воїн відійшов у вічність. Йому було 58 років.

"Геннадій був гарним сином і справжнім патріотом. Він ніколи не мав сумніву у тому, що має захищати Україну. Цьому присвятив майже все своє життя, – розповідає мама воїна Софія Михайлівна. – Знаєте, він ніколи не затримувався у лікарнях після поранень. Казав, що є хлопці, яким ще гірше… Навіть ніяковів, коли лікарі приділяли йому, як здавалося, надмірну увагу".

Юрій Ілик

Юрій Ілик став у лави Збройних Сил у червні 2022 року. Був водієм бойової машини 1-го реактивного артилерійського взводу 3-ї окремої штурмової бригади Національної гвардії України. Брав участь у запеклих боях на Донеччині, Харківщині та Запоріжжі. На жаль, 26 січня життя воїна обірвала важка невиліковна хвороба. Йому було 56 років.

За проявлені мужність та рішучість під час виконання бойових завдань Юрій Ілик був нагороджений нагрудним знаком "За доблесну службу", а також неодноразово відзначався командуванням частини.

"Побратими Юрія, яким майже усім трохи за 25, дуже його любили та поважали. Передусім за професійність та надійне плече, на якому часом і поплакати не гріх. Він умів розрадити у важку хвилину, заспокоїти та підтримати. За це у бригаді Юрія називали "Батя" або "Дід", – розповідає дружина Героя Олена. – Сам же не любив визнавати своєї слабкості. Допоки недуга не збила з ніг, залишався на бойовій позиції".

Вадим Коропій

Від рук російських агресорів загинув 24-річний Коропій Вадим Михайлович. Солдат Коропій Вадим Михайлович служив гранатометником 3 механізованого відділу 3 механізованого взводу механізованої роти.

Вадим Михайлович народився 10 листопада 1999 року. Навчався в Кирнасівській школі, пізніше у Вінницькому кооперативному інституті на факультеті харчових технологій.

7 лютого 2024 року під час виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Первомайське,  Донецької області захисник отримав тяжкі поранення та був евакуйований до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І.І.Мечнікова. Його юне життя обірвалося 14 лютого.

Андрій Орлик

14 лютого під час виконання бойового завдання, вірний військовій присязі, виявивши стійкість і мужність на Донеччині загинув Герой Орлик Андрій Володимирович, 1993 року народження, житель села Горяни, що у Барській громаді.

Андрій Споран

Споран Андрій Степанович, 08.02.1994 р.н., був навідником механізованого відділення військової частини А0686. Війна для нього розпочалась ще в 2019 році. З тих пір постійно в боях, мав багато поранень. Його життя обірвалося 15.02.2024 року поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області.

Андрій народився в селі Стратіївка Чечельницької громади. З Тепличчиною пов'язав своє життя після одруження з тепличанкою Іриною Мельничук.

Василь Маляковський

Василь Маляковський із села Рахни-Лісові Шпиківської громади, 1 січня 1977 року народження, служив стрільцем-санітаром 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти.

Загинув захисник 5 травня 2022 року під час виконання завдань в районі населеного пункту Сєвєродонецьк Луганської області.

Петро Коцан

17 лютого відбулась церемонія прощання з загиблим Героєм із Гайворона — Коцаном Петром Петровичем. У листопаді 2023 року він добровольцем відправився захищати державу. Загинув поблизу населеного пункту Красногорівка, Покровського району, Донецької області.

Олександр Ульяновський

17 лютого Вінницька громада попрощалася з оборонцем — 27-річним Олександром Ульяновським. Воїн загинув 6 лютого 2024 року у бою під селом Голубівка Куп’янського району Харківській області, боронячи Україну.

Народився в селі Яланець колишнього Томашпільського району (тепер - Тульчинського). Там закінчив перших два класи школи. Згодом сім’я Олександра переїхала до Вінниці. У місті він закінчив ліцей №7. Був призером олімпіад з хімії.

Після закінчення закладу вступив до Вінницького національного медичного університету. Згодом вирішив здобути фах еколога у Вінницькому національному аграрному університеті. Паралельно з навчанням працював диспетчером екстреної медичної допомоги. На жаль, отримати диплом Олександр не встиг,.

Олександр Ульяновський пішов на фронт у листопаді 2023 року. Воював у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Життя воїна обірвалося 6 лютого 2024 року у бою під селом Голубівка Куп’янського району.

Олег Коломієць

15 лютого війна забрала життя Героя з Немирівської громади — Коломійця Олега Миколайовича, 1985 року народження.

Микола Оверчук

Микола Оверчук, 26.10.1985 р.н., житель села Сальниця, отримав травми не сумісні з життям внаслідок вогневого ураження ударним дроном ворога по БМП-1 13 лютого 2024 року в районі населеного пункту Колодязі Донецької області.

Владислав Варушечкін

Матрос Варушечкін Владислав Миколайович народився 13 червня 1998 р. в с.Вовчок. . Був гранатометником 3 відділення морської піхоти 1 роти морської піхоти. Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну її свободу і незалежність 10 лютого 2024 року внаслідок підриву на міні під час виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Кринки, Херсонської області, загинув.

Юрій Снігур

Юрій Снігур брав участь в АТО на Сході країни у 2016 році, пішов боронити Україну і з початком повномасштабного вторгнення. Воював у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Разом із побратимами виконував бойові завдання на авдіївському напрямку.

За проявлену самовідданість був нагороджений державною відзнакою Президента України "За оборону України". На жаль, 7 січня цього року Юрій Снігур отримав важке поранення, яке виявилося несумісним із життям. Серце воїна припинило битися 18 лютого. У нього залишились дружина та донечка.

Вадим Драб

Солдат Драб Вадим Васильович, 1994 р.н., уродженець с. Гайове загинув 26 червня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. 8 мсяців захисник вважався зниклим безвісти.

Сергій Монтрезор

Сергій Монтрезор пішов на фронт та воював у складі 3 бригади особливого призначення, "Спартан", ім. П. Болбочана. Загинув 17 лютого 2024 року у бою.

Володимир Коцан

Коцан Володимир Володимирович 31.12.1974 року народження з перших днів повномасштабної війни повернувся з-за кордону, щоб боронити Україну. 14 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання на околицях с.Роботине Запорізької області він пропав безвісти. Згодом стало відомо про його загибель.

Сергій Туртурян

Туртурян Сергій загинув під час виконання бойового завдання.

Василь Мялковський

На Луганщині 5 травня 2022 року загинув Мялковський Василь Віталійович – мешканець с.Рахни-Лісові Шпиківської громади. Солдат служив стрільцем-санітаром.

Віктор Дебчук

Солдат Дебчук Віктор Володимирович — механік-водій відділення землерийних машин інженерно-саперного взводу 2 механізованого батальйону частини А4712 під час виконання бойового завдання, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 07.02.2024 року біля населеного пункту Роботине Пологівського району Запоріжської області.

Богдан Мазур

Народився Богдан Мазур у Вінниці 21 лютого 1994 року. Закінчив 30-ту школу, а потім Вінницький транспортний коледж. Зі школи займався кульовою стрільбою, увесь час проводив у тирі, виріс до Майстра спорту, займав призові місця, отримав безліч нагород.

Чоловік підписав військовий контракт у 2014 році. Боронив Україну у найгарячіших точках антитерористичної операції. До війська пішов, наслідуючи приклад батька – кадрового офіцера. З ним воював в АТО та боронив Україну з перших днів широкомасштабного російського вторгнення.

Служив у 47-й окремій механізованій бригаді "Маґура". Життя воїна обірвалося 14 лютого у бою поблизу села Степове Покровського району Донецької області. Йому було 29 років.

Олексій Большаков

16 лютого 2024 року помер Большаков Олексій Ігорович, 10 березня 1983 року народження, житель с.Яланець. Капітан Большаков Олексій Ігорович служив заступником командира 2 піхотної роти з морально-психологічного забезпечення.

Олексій Добрянський

Олексій Добрянський до війни працював слюсарем та будівельником. Він випускник Жмеринського ліцею №4, працював на залізничного підприємстві. 18 жовтня Олексій Андрійович Добрянський (23.07.1982 р.н.) став на захист України і ніс службу в 3-му стрілецькому взводі 1 стрілецької роти.

Молодший сержант стримував ворога на Донецькому напрямку впродовж 2-х років, отримав поранення, проходив лікування, і знову повернувся на службу. Однак після останнього лікування його серце не витримало. Він помер в н.п. Новоселівка Краматорського району Донецької області.

Олександр Пшеничний

21 лютого поблизу населеного пункту Мемрик Донецької області, загинув Пшеничний Олександр Олексійович, 1978 р.н., житель Іллінців.

Олександр Іскарадов

16.02.2024 року, за результатами генетичної експертизи, стало відомо про загибель захисника, мешканця м.Погребище Олександра Іскарадова, який вважався безвісти зниклим з 11.08.2023 року.

Солдат Олександр Іванович, 18.10.1978 р.н., номер обслуги 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини, загинув під час бойового зіткнення з переважаючими силами противника, поблизу н.п. Берхівка Бахмутського району Донецької області.

Дмитро Мацюк

3 лютого під час виконання службового обов’язку загинув житель села Гавришівка Мацюк Дмитро Анатолійович.

Андрій Дяченко

20 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання загинув Дяченко Андрій Михайлович, 1998 р. н., житель с. Пархомівка. Це сталося на Донеччині біля селища Невельське Покровського району.

Олександр Лавренюк

Старший солдат Олександр Олегович Лавренюк (28.08.1994 р.н.), водій гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки в/ч А7179 загинув 17 лютого під час виконання бойового завдання у н.п. Тягинка Херсонської обл.

Дмитро Самар

Дмитро Самар (06.11.1983 р.н.) житель села Демівка Ольгопільської громади мобілізований до ЗСУ 4 відділенням РТЦК 06.03.2022 р. Був старшим солдатом, водієм автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини А 2573. Серце захисника перестало битись 20 лютого у Харківській області.

Михайло Бушняк

Михайло Бушняк з Тульчинської громади. Був прийнятий на військову службу під час мобілізації 25 лютого 2022 року Тульчинським РТЦК та СП. 

Був стрільцем — помічником гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти. За час служби у Збройних Силах України зарекомендував себе, відповідальним та дисциплінованим військовослужбовцем.

20 лютого від вогнепального поранення не сумісного з життям в місті Мирноград Донецької області життя Михайла Бушняка обірвалось.

Про захисників, які загинули упродовж минулих місяців, читайте за посиланнями:

  • Вони захищали Україну: загиблі герої Вінниччини
  • Два місяці повномасштабної війни. Загиблі герої Вінниччини
  • Третій місяць війни: загиблі герої Вінниччини
  • Чотири місяці війни: загиблі герої Вінниччини
  • П'ять місяців війни: загиблі герої Вінниччини
  • Шість місяців війни: загиблі герої Вінниччини
  • Сім місяців війни: загиблі герої Вінниччини
  • Восьмий місяць війни: загиблі герої Вінниччини
  • Дев'ятий місяць війни: загиблі герої Вінниччини
  • Десятий місяць війни: загиблі герої Вінниччини
  • Одинадцятий місяць війни: загиблі герої Вінниччини
  • 12 місяців війни: загиблі герої Вінниччини
  • 13 місяців війни: загиблі герої Вінниччини
  • 14 місяців війни: загиблі герої Вінниччини
  • 15 місяців війни: загиблі герої Вінниччини
  • 16 місяців війни: загиблі герої Вінниччини
  • 17 місяців війни: загиблі герої Вінниччини
  • 18 місяців війни: загиблі герої Вінниччини
  • 19 місяців війни: загиблі герої Вінниччини
  • 20 місяців війни: загиблі герої Вінниччини
  • 21 місяць війни: загиблі герої Вінниччини
  • Двадцять другий місяць війни: загиблі герої Вінниччини
  • Двадцять третій місяць війни: загиблі герої Вінниччини