“Нас мотивують фотографії з фронту”: як вінничанки, які проживають за кордоном, допомагають Україні

Неможливо залишатися осторонь подій в Україні, навіть якщо ти за кордоном. Так каже Світлана Панасюк з Вінниччини. Дівчина навчається у Польщі, там і волонтерить на підтримку українських військових. Суспільне поспілкувалося зі Світланою та ще з двома волонтерками-вінничанками, які проживають в Австрії та Німеччині та збирають кошти, гуманітарну допомогу, проводять майстер-класи, аби підтримати Україну.

Я знаю, що вони роблять більше за мене”

“Мотивація — це солдати на полях боїв, переселенці, які втратили свої домівки. Коли мені дуже важко, то я думаю про них. Я знаю, що вони роблять більше за мене. І тоді в мене з’являється мотивація, і ще більше допомогти”.

Фото Людмили Цеппетцауер

Так каже Людмила Цеппетцауер із Гайсина. Останніх 16 років жінка живе в Австрії. З початку повномасштабного російського вторгнення українка заснувала у місті Бад-Ішль благодійний фонд "Ukrainehilfe. Salzkammergut". Він, каже жінка, в Україні співпрацює з фондом “Волонтер 1”. Саме їм і передають зібране в Австрії.

3 березня я офіційно зареєструвала свою організацію. Австрійці з мого регіону зносили все, що тільки можна було нести. В нас був у розпорядженні великий гараж, який заповнювався дуже швидко. Тому довелося шукати велике складське приміщення — це 1,5 тис. кв.метрів. Це все там перебувало і поступово відправлялось в Україну. В мене офіційна організація. З касиром, який не допускає до фінансів. Ми до травня 2022 року зібрали в районі 100 тисяч євро, які в грошах або в продукції були відправлені в Україну.

Фото Людмили Цеппетцауер

Раз у два тижні в нас є поїздки в Україну. Фонд придбав бус, який передав вінницькому фонду “Волонтер 1”. Я співпрацюю в основному в з ними. Я в основному є одним з великих донатчиків цього фонду. В цьому фонді працюють знайомі родичі, яким я довіряю. Тобто я знаю, куди йде підтримка. Від цього фонду речі, грошова допомога були відправлені урізні регіони. Починали все це вони зі звільненого Харкова, потім був Миколаїв, і потім, як звільнили Херсон, то це був Херсон”, — розповіла Людмила Цеппетцауер.

Фото Людмили Цеппетцауер

Допомога, котру зараз формують їхні волонтери, це в основному ліки та обладнання для лікарень.

З самого початку в нас було дуже багато пожертв зі сторони аптек, спортивних магазинів. Ми передали досить велику кількість знеболювальних, різноманітних крапельниць для лікарень. Це ми робимо періодично. Невеликими партіями. Все, що нам віддається, жертвується, також закупляється — ми відправляємо. На цю мить ми зібрали трохи крісел колісних, підтримок, ходунків для хворих, поранених. Це все збиралося по будинках пристарілих, лікарнях. Також були лікарняні ліжка, які, здається, поїхали до вінницького військового госпіталю. Уже на місці “Волонтер 1” розподіляє по лікарнях”.

Фото Людмили Цеппетцауер

Нові правила декларування гуманітарної допомоги в Україні неабияк уповільнять, а то й взагалі скоротять її доставку, сказала Людмила Цеппетцауер.

“Основна проблема волонтерів за кордоном — це нові правила декларування. Такі великі організації, як “Карітас”, в яких іде все це на високому рівні, це не проблема, а для таких невеликих ініціатив, як ми, це досить така серйозна проблема. Декларування, декларування, тиск з усіх сторін. Мало того, що ми маємо більш детально описувати, дуже часто просять кілька коробок медикаментів з лікарень, лікарі передають, і в одній коробці може бути 30-40 найменувань.

Фото Людмили Цеппетцауер

Це дуже важко все поштучно задекларувати. Простіше назбирати гроші. І потім для іншої сторони все те саме. Вони мають спрямувати, куди це іде. Якщо буде все строго з документацією, то доведеться все зупинити частково. Ми будемо робити все в невеликій кількості. Або будемо концентруватися на зборі і передачі грошей в Україну”, — розповіла Людмила Цеппетцауер.

Якщо кожен українець за кордоном і не тільки допомагатиме Україні, це нас обʼєднає”

З Німеччини допомагає Україні вінничанка Алєсія Табатадзе. За кордон вона виїхала з перших днів повномасштабного вторгнення. Мешкає у містечку Файтсхеххайм. Там виготовляє сувеніри й продає на благодійних ярмарках. Виручені гроші, каже, спрямовують на підтримку України.

"Моя допомога Україні почалася одразу, як я переїхала до Німеччини. Зустрічалась з українцями, заручившись допомогою українських громадян. Разом робили все, що вміли. Я, наприклад, вʼязала іграшки. Зараз я теж їх вʼяжу. Роблю сувеніри з українською символікою, проводжу майстер-класи з дітками. Ми виготовляємо ляльки-мотанки. Малюємо на камінцях природу, смайлики або те, що відчуває дитина. Потім ми все продаємо на благодійних заходах на підтримку України. На отримані кошти ми купуємо харчові набори, які потім також їдуть до України", — розповіла Алєсія Табатадзе.

Фото Алєсії Табатадзе

Зараз збирають гроші, аби купити матеріали для виготовлення окопних свічок та маскувальних сіток. Це замовлення отримали від українських волонтерів.

“Зараз я працюю на підприємстві, де виготовляють рекламу з різноманітного матеріалу. В них є дуже багато залишків цього матеріалу. Тому я збираю цей матеріал, і відправляємо на Батьківщину. Там дівчата шиють плащі, ноші та відправляють їх військовим. У нас є змога відправляти більше гуманітарної допомоги, але, на жаль, немає транспорту. Перевізники не в змозі брати ту кількість, яка є, на жаль.

Фото Алєсії Табатадзе

Зараз ми співпрацюємо з фондом “Штаб сердець” у місті Житомир. З їхньою допомогою ми маємо змогу відправляти матеріал урізні міста України. Також зараз я почала співпрацюю з вінничанкою Катею, яка теж плете сітки й шиє для військових. Ми збираємо парафін, топимо його та виготовляємо окопні свічки, які їдуть на фронт.

Фото Алєсії Табатадзе

Якщо кожен українець, який живе за кордоном та не тільки, буде допомагати Україні, кожен відчує підтримку один одного. Це нас обʼєднає. І можемо зробити більше для нашої країни”, — сказала Алєсія Табатадзе.

Нас мотивують фотографії з фронту від хлопців, які присилають з вдячністю, з великими усмішками”

Неможливо залишатися осторонь подій в Україні, навіть якщо ти за кордоном, каже Світлана Панасюк. Дівчина родом із села Павлівка Хмільницького району. Навчається у польському місті Ополе. Там і волонтерить на підтримку українських оборонців. Організувала “вʼязальну” роту, до якої входять не тільки українці, а й поляки.

Фото Світлани Панасюк

“Шкарпетки почали в’язати на початку грудня минулого року. Саме тоді з’явився попит, і хлопці на фронт почали просити такі шкарпетки. Спочатку купувала светри на секонді вовняні та розпускала на нитку, і ми з мамою вʼязали. Потім зрозуміли, що вдвох багато не нав’яжемо, і почали шукати однодумців. Відізвалися дівчата з міста. Так сталося, що дізнались і дівчата з іншого міста. Спрацювало “сарафанне радіо”, і в інших містах теж дівчата почали відзиватись.

Фото Світлани Панасюк

Зараз ми маємо таку собі в’язальну бульбашку, в якій маємо до 100 в’язальниць. Пряжу ми просимо у людей, які можуть пожертвувати. Ми збираємо старі речі й займаємося рециклінгом пряжі. Торік ми з дівчатами відіслали 500 пар вовняних шкарпеток. Разом з окопними свічками й хімічними обігрівачами та солодощами. Цьогоріч ми почали в’язати у вересні. Уже відіслали 250 пар разом з ліками, чаями, обігрівачами”, — розповіла Світлана Панасюк.

Фото Світлани Панасюк

Волонтерити за кордоном будуть до перемоги України, кажуть вінничанки. Вдячність військових та досягнення ЗСУ на фронті — найкраща мотивація.

Фото Світлани Панасюк

“Що нас мотивує — фотографії з фронту від хлопців, які присилають із вдячністю з великими усмішками. Це означає одне: що наші шкарпетки виконують свою функцію — подарувати тепло і підтримати хлопців, тоді, коли їм це найбільше потрібно”, — сказала Світлана Панасюк.