Командир відділення одного з підрозділів 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗС України старший солдат на псевдо "Апостол" розпочав бойовий шлях з охорони кордону України з так званим Придністров’ям. Згодом поїхав на свою першу ротацію на у зону бойових дій, пише АрміяInform. Оборонець розповів про свій бойовий шлях та поділився історіями з фронту.
Безпосередньо у зоні бойових дій "Апостол" провів 5 місяців.
"Був кінець червня, коли мій підрозділ заїхав на Донецький напрямок. Моя машина була першою в нашій колоні — як відкрив вікно, відразу почув виходи "Граду". Минуло близько 15 секунд і ми вже чули прильоти. Перша моя думка після виходів і прильотів, що на нас із побратимами чекає дуже багато роботи. О 4-й ранку вийшли на позицію і нас відразу накрили касетним снарядом. Напевно, нас тоді побачив коригувальник вогню, але ми всі одразу почали падати — хто у бліндаж, хто у вхід до траншеї. Минулося…Усі вижили, — згадує "Апостол".
Ціле підземне місто викопане під дубами. У тій посадці жили два з половиною місяці.
"Коли бачили зелену лісосмугу, то уявляли собі одне. А як уже сам опинився там, то зрозумів, що тут — ціле підземне місто, викопане під дубами. У тій посадці ми жили два з половиною місяці. Перші декілька днів у тебе відбувається адаптація, але, як би сумно це не було, до війни теж звикаєш. І вже чітко розумієш, які снаряди летять, з якого напрямку, і скільки в тебе є секунд для реагування".
Кожне відділення проживало на своїх певних ділянках і постійно несло чергування. За словами оборонця, побудували і облаштували побут так, що з’явилася цілком пристойна "інфраструктура".
"Ми неодноразово бували під мінометними обстрілами, крили і фосфорними боєприпасами. Але для мене особисто найнебезпечніше — це ворожі танки. Якось був випадок: о 6-й ранку виїжджає російський танк, його екіпаж ми називали жартома "три п’яні буряти". Спочатку робить пристрілочний постріл. Потрапляє приблизно у 50-ти метрах від наших позицій, корегує вогонь і гатить ще 13 разів поспіль. Ти сидиш, а тебе просто засипає землею. І, на жаль, нічого не можеш вдіяти, адже в тебе є тільки секунда, аби впасти і вижити".
За ніч нарахував 240 прильотів
Танк обстрілював позиції підрозділу "Апостола" два тижні поспіль. Потім росіяни спробували піти в контрнаступ. Але побратими, розповів "Апостол", відпрацювали по них із "Джавеліна". Російська техніка разом із екіпажем згоріла в полі.
"Два з половиною місяці ми постійно чули виходи і прильоти з мінометів, "Градів" та, знову ж таки, той клятий фосфор. Тільки на годиннику опівночі, одразу вони починали по нас працювати. Якось за ніч я нарахував 240 прильотів. Потім вранці знаходили уламки від снарядів".
"Апостол" згадує ніч, коли увесь підрозділ занепокоївся через тишу. Тоді подумали, що росіяни вирішили іти на штурм. Та невдовзі командир батальйону повідомив, що формується група, яка їде оглядати нові позиції.
"Ми подивилися на карту DeepStateMap, і побачили, що вона просто зеленіє, адже наші побратими з інших підрозділів роблять просто неймовірні речі. Потім мій підрозділ поїхав убік деокупованої Балаклеї, де ми зустрілися з 113-ю окремою бригадою територіальної оборони. Проїжджаючи містом, розуміли, що там тривали дуже сильні бої, адже все було розбомблено і знищено. На той момент наші вже відбили частину Ізюма. У нас по дорозі пробило шину, тому були вимушені зупинитися і замінити її. І раптом на нас виїхала ворожа БМП із сімома невдахами. Вони не встигли втекти",— каже старший солдат.
Далі захисник перебував в Ізюмі, де були постійні стрілецькі бої й обстріли його позицій з усієї можливої техніки.
"Там у нас почався справжній екшн. Незважаючи на те, що всім було важко, ніхто цього не показував, ми тримали все в собі. Гріли думки про те, що ми звільняємо свою землю.
Була ситуація, коли ми працювали з різними підрозділами, і від нас тікав танк противника. Він з’їхав з дороги в посадку, екіпаж швидко втік. У танку знайшли безліч різноманітних боєприпасів, які, напевно, їм на той час тільки надійшли. Фактично вони кинули танк і купу БК поруч. Наші хлопці одразу замалювали їхню символіку і почали заряджати снарядами з їхнього боєкомплекту, і відпрацьовувати по них же".
Для мене більше не існує такої нації, як росіяни.
Коли "Апостол" із побратимами просунулися вище до кордону з Росією, його розподілили до групи швидкого реагування.
"Вони, коли зайшли з початком широкомасштабного вторгнення, думали, що на парад їдуть. Але такого більше ніколи не буде, ми їх можемо тільки гнати звідси. Я особисто бачив, як ці орки зруйнували три села. Там нічого просто не залишилося. Проживав один старенький дідусь, який просто не міг виїхати. Він доглядав там усю худобу, яка залишилася в селі. Під час окупації до нього зайшов солдат ворожої армії і спитав, що він тут робить. Дідусь відповів, що доглядає тварин, адже більше нікому. Росіянин натомість покликав інших своїх поплічників і вони перестріляли всіх тварин. Сказали чоловіку похилого віку на прощання: «Не дякую, більше немає за ким дивитися".
Для мене більше не існує такої нації, як росіяни. Це все — вбивці, ґвалтівники, вони можуть бути хорошими тільки тоді, коли мертві", — каже "Апостол".
Читайте також
- "Армія без жартів – це не про нас", – історія головного сержанта із бригади "Червона калина"
- "Росіяни – армія жалюгідних людей": розповідь бійця бригади “Червона Калина” на псевдо “Шева”