Уже століття залишається найпопулярнішою різдвяною піснею український "Щедрик". Як написана на Вінниччині різдвяна мелодія підкорила світ, як "Щедрик" став інструментом культурної дипломатії, чому американці вважали мелодію своєю та за що більшовики вбили Миколу Леонтовича. Про це Суспільне поспілкувалося із дослідниками життя і творчості Миколи Леонтовича заслуженим діячем мистецтв України Анатолієм Завальнюком та Ольгою Прокопенко — директоркою музею М.Д. Леонтовича у с. Марківка.
Щедрик був написаний в Тульчині, де проживав Леонтович, працював викладачем у духовній школі. За словами Ольги Прокопенко, було всього 5 редакцій "Щедрика".
"Перша редакція написана 1901 — 1902 роках, друга — в 1906 — 1908 роках, третя — 1914 рік, четверта — 1916 та п'ята — 1919 рік. Але лише четверта редакція влаштувала Леонтовича до тієї міри, що він дозволив її виконати. І вперше 25 грудня в Київському університеті під керівництвом Олександра Кошиця було виконано наш всесвітньовідомий твір", — розповіла Ольга Прокопенко.
"Леонтович дуже скромно себе оцінював. Навіть той факт, що він до 20 разів переробляв свої хорові твори. Він завжди вважав, що вони десь недосконалі. Тому доводив їх до такої технічної вершини, як композитор, що це приваблювало хорові твори усього світу і надавало йому великої популярності", — говорить Анатолій Завальнюк.
Легендарний "Щедрик" вперше виконав студентський хор у Києві 25 грудня 1916 році в університеті імені Св. Володимира. За кілька років за наказом Симона Петлюри було створено Українську республіканську капелу, яка гастролювала Європою популяризуючи не лише колядку, а й інші українські пісні, щоб довести: Україна — не Росія, а повноцінна самобутня держава з власною унікальною культурою.
"Колишньому генеральному секретареві військових справ УНР Симону Петлюрі настільки сподобалася наша колядка, що він дав наказ хоровому диригенту Олександру Кошицю створити республіканську капелу, яка поїхала гастролювати за кордон. От якраз у 1919 році українська капела дає гастролі у столицях Європи. Симон Петлюра хотів показати, що є в нас українська пісня, українська культура і він це дійсно показав, — каже Ольга Прокопенко.
"У цей час в Києві до творчості Леонтовича ставилися в якісь мірі негативно. Тому що він був дуже глибоко національним композитором. А тоді люди переважно були зорієнтовані на такі твори, які цінувалися владою. А "Щедрик" був релігійною піснею-привітанням. І ось лише за кордоном він став знаменитим геніальним твором. Американці взагалі сказали, що це їхні пісня", — говорить Анатолій Завальнюк.
У 1922 році — всесвітньо відома різдвяна мелодія вперше прозвучала у Карнегі Холі в Нью-Йорку.
"На цьому концерті був присутній американець з українським корінням Пітер Вільговський. Він працював на радіо NBC. Пісня настільки йому сподобалася, що в 1936 році він пише англійську версію слів" — каже Ольга Прокопенко.
Саме цю англомовну версію колядки "Carol of the Bells" співають на Різдво на всіх континентах.
Микола Леонтович був не лише композитором, а й активним громадським діячем. Зокрема, відомо, що він працював у Міністерстві культури УНР.
"Як патріот української культури, він сказав товаришам композиторам, що готовий поїхати в Київ і очолити якісь офіційні заклади, розбудовувати українську національну культуру, спираючись на фольклор, народні пісні. Таким чином його запросили. Він був в Міністерстві культури і займався популяризацією української музиної творчості в освітніх закладах", — говорить Анатолій Завальнюк.
Убивство Миколи Леонтовича
У ніч на 23 січня 1921 року у селі Марківка Подільської губернії автора "Щедрика" Миколу Леонтовича вбили пострілом з обрізу. Пізніше стане відомо, що вбивство організувала повітова підпільна більшовицька організація.
Уже згодом виявилося, що убивця Афанасій Грищенко — агент ВНК Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією та саботажем. Він напросився в хату переночувати, назвавшись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом. Вранці пограбував будинок і застрелив композитора. До свого світового визнання Леонтович не дожив кілька місяців.
"Його вбили за те, щоб був дуже глибоко-національним композитором і своєю творчістю збуджував народ, людей до любові свого національного мистецтва. Такі композитори могли стати дуже яскравими шкідливими націоналістами. Багато інших композиторів теж нищились оцими більшовицькими людьми, які не хотіли, щоб українська національна культура процвітала в державі", — говорить Анатолій Завальнюк.
За словами дослідників життя Леонтовича, одним і мотивів також могло бути те, що композитор входив до синоду української автокефальної церкви. Адже він написав багато духовної музики і його високо цінували у релігійних колах.
У Миколи Леонтовича була учениця – Надія Танашевич. Існує версія, що саме вона напророчила композитору ранню смерть.
"Перед поїздкою додому, Микола Дмитрович завітав до своєї лібретистки Надії Танашевич. Її мати гадала хіромантичним способом. І він жартома сказав: "Пані матко, погадайте й мені". От вона дивилася йому на долоню і каже, що у вас дуже довга ліні життя. А в цю хвилину підходить Надія і каже: "Матінко, ви ж говорите неправду, адже лінія життя уже майже скінчилася. На що Микола Дмитрович сказав: "Я йтиму від вас до свого батька. Вийде якийсь бандит, захоче мене вбити. А я скажу йому: "Е ні, матінка Танашевич нагадала мені багато років життя", — розповідає Ольга Прокопенко.
Читайте також