Військовий Руслан Шиндерук з Вінниччини отримав на Донбасі важке поранення. Він втратив зір та ногу. Позаду — численні операції, попереду — ще не одна: від встановлення титанової пластини в голову до протезування. Відновлюватися бійцеві допомагає кохана — Вікторія Братчикова. Разом вони цілодобово.
Молодший сержант Руслан Шиндерук — боєць 25 окремої повітряно-десантної бригади, командир гранатометного взводу. Родом він із села Шипинки Жмеринського району.
Вікторія розповіла нам, що з коханим познайомилася у Добропіллі на Донеччині: там вона працювала баристою, а він часто заходив на каву. 11 лютого цього року Руслан отримав поранення на Покровському напрямку. У нього травма голови, контузія серця, втратив воїн зір та ногу. Зараз пара разом проходить реабілітацію у Вінницькій області.
Вікторія розповідає Русланові про все, а він може вимовити лише кілька слів та кивати на знак згоди. Дівчина разом із реабілітологами намагається поставити коханого на ноги.
"Пересаджую його. Їздимо в душ, купаємося. Там пересаджую під душем, то він кайфує. Його почуття до мене не змінилися. Навіть після цього важкого поранення вони не змінилися. Він і обійме, він і поцілує, і пожаліє. Спілкуємось з ним на різні теми. Важко, але ми один одного розуміємо. Так вийшло, що потрібно розуміти один одного", — розповіла Вікторія.
Пара познайомилась на Донеччині в листопаді 2024 року.
"Ми познайомилися в Донецькій області, місто Добропілля. Я працювала баристою, а він зайшов попити каву. Разів п'ять за день. Напився кави — тепер я в іншій області".
Батьки Руслана про Вікторію не знали.
"Він мовчав. Зустріли вони мене. Мама каже: "Віко, ну що я тобі можу сказати? Прийдеш — сама побачиш. Захочеш — будеш поруч, не захочеш, то ми тебе не тримаємо. Я сказала батькам одразу: "Мені все одно, в якому він стані, я буду поруч".
За кілька днів у вкрай важкому стані Руслана евакуювали на Вінниччину. Той день, коли лікар вийшов з операційної і сказав, що зробили все можливе і тепер все залежить від бажання Руслана боротися за життя — Вікторія досі пам'ятає.
"В нього травма голови, забій серця, травматичний інфаркт міокарда другого ступеню. Ампутація, черепно-мозкова травма, на око не бачить", — розповіла Вікторія.
Позаду у захисника численні операції, попереду — ще не одна: від встановлення титанової пластини в голову, офтальмологічної — до протезування. Щоденно проходять заняття з реабілітологами, ерготерапевтами, логопедами. І хоч поки вони не одружені, Вікторія розповіла, що готова пройти цей шлях поруч із коханим.
"Я його приймаю таким, яким він є. Він для мене не змінився. Ну, не говорить. На поранення не звертаю уваги. Він такий, яким був раніше. Буває, морально важко. Але я розумію, що я йому потрібна. А він мені потрібен", — сказала Вікторія.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok