Звільнених із полону оборонців, які проходять реабілітацію та відновлення на Вінниччині, написали власні пісні про досвід російського полону. Композиції військові записали на студії звукозапису, яку відкрила мама загиблого оборонця Олександра Бевза.
Про що заспівали звільнені оборонці та як зберігали текст композицій в полоні — в матеріалі Суспільне Вінниця.
Свої пісні у студії записали Олександр Трочинський та Ростислав. Обох чоловіків звільнили з російського полону 19 квітня 2025 року, напередодні Великодня.
23-річний Олександр служив у 36 бригаді морської піхоти. До полону РФ потрапив у боях за Маріуполь, 12 квітня 2022 року.
"Я три роки і тиждень просидів. Так вийшло. Десь до тисячі я рахував. 1000 днів у мене було 3 січня. Якщо, чесно, я не розумів, що це полон. Я думав, що або смерть, або ми вийдемо. Але вийшло по-іншому. Та що, нам казали триматися, до вас іде підмога. Ми трималися, поки у нас було БК, продовольство. А потім воно закінчилось", — згадує про бої за Маріуполь Олександр Трочинський.
Пісні, які записав на Вінниччині — складав у голові та співав побратимам в неволі. Занотовувати текст в неволі не було можливості.
"Я співав пісні в полоні, там в камері хлопцям і їм дуже подобалось. І я вирішив написати пісню про полон. Вони послухали деякі і сказали мені записати. Сказали, що в мене дуже гарно виходить. Ну от я і записую".
Свою пісню на студії записав і звільнений з полону військовий Ростислав. Каже, до повномасштабного вторгнення, писав музику та слова російською мовою, тепер — пише української.
"Я займаюсь музикою з 15 років. Ми з братом писали реп російською. Зараз я хочу повністю перейти на українську мову. Зараз я записував пісню, яка називається "Крилата мрія" : як потрібно йти до своєї мети, не зважаючи ні на що. Я цю пісню придумав і написав в полоні. Не записував, в голові все".
Звільнені з полону оборонці зробили записи в професійній студії. Її відкрила мати загиблого війського Олександра Бевза Лариса Зозуля.
"Я від цього отримую задоволення, що я їм допомагаю. Це така одна із сторінок, що я хочу зробити і на честь свого сина. Ця студія функціонує не для однієї людини, чи міста. А для всіх. Хлопці, коли розповідають звідки вони — то вся Україна".
"Саша мій дуже любив музику. Займався музикою попри те, що не мав музичної освіти. Сам навчився грати на гітарі, сам почав підбирати електронні програми, де він писав музику. Мрії, амбітні плани — у нього все було. Але, на жаль, все забрала війна. Тому все те, що він не зробив, роблю я. І оці плани, які я роблю за сина, вони мені допомагають крокувати вперед і переживати один день, другий день. Уже понад два роки я роблю, що запланував мій син", — розповіла Лариса Зозуля.
Пісні та вірші — частина реабілітації після полону, розповів Суспільному керівник групи реінтеграції Дмитро Янталець. Усі спогади збирають для музею.
"Збирати матеріали для Національного музею історії України у 2-й світовій війні у Києві. Почали кілька років тому. Ми з колегами взяли за правило щоразу після обмінів розпитувати у наших побратимів і посестер, які повертаються з російської неволі чи вони мають, щоб виставити на загал. І тут варіанти від тюремної роби, до натільних хрестиків які вони робили під час перебування в полоні. Є історія хлопця, як він зробив натільний хрестик, який він зробив з ниток, які він витягнув з тюремної роби".
Записані історії та композиції після професійної обробки передадуть Національному музею історії України у Другій світовій війні у Києві. Наразі вже передано близько сотні артефактів. Наприкінці серпня, каже Дмитро Янталець, там буде представлено всеукраїнську виставку.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp.