Електронна петиція з вимогою запровадити в Ужгороді щоденну хвилину мовчання для вшанування пам'яті загиблих внаслідок російської агресії зібрала необхідні 250 підписів.
Про це Суспільному розповіла авторка петиції Олександра Голубока.
У петиції йдеться про те, що на четвертому році повномасштабної війни Ужгород досі не впровадив хвилину мовчання. Станом на час виходу публікації, петиція зібрала 256 підписів з необхідних 250 і має бути розглянута міською радою. Про це йдеться на порталі електронної демократії "DEM".
За словами Олександри Голубокої, кожний будній день, о 9:00 ранку, вона з колегами перестає варити каву, зупиняє робочі процеси, встає і віддає шану всім загиблим у війні.
"Це щоденний ритуал подяки та памʼяті. Цей мікроклімат у кабінеті настільки зрозумілий, що дуже дивно бути в цей час в іншому місці й не бачити людей, які зупиняються. Тому думки про щоденну хвилину мовчання у місті були вже давно. Проте, її потреба мені здавалося настільки очевидною, що я очікувала, що міська влада організує її сама, враховуючи досвід інших міст. В якийсь момент я вирішила не чекати й ініціювала це, написавши петицію, щоб зрозуміти, чи ужгородці мене підтримують", — розповіла Олександра Голубока.
"Закликів особливо я не робила, написала короткий допис в соціальних мережах з текстом петиції, додавши, що не бачу сенсу пояснювати потребу в хвилині мовчання на 11 році війни. Ужгородці почали ділитися цією публікацією, а знайомі з інших міст щиро дивувалися, що у нас її досі нема. Дуже допомогло, що постом також поділилася відома закарпатська блогерка Крістіна Третяк з багатотисячною аудиторією. Так і вдалося зібрати необхідну кількість підписів", — зазначила авторка петиції.
Олександра Голубока каже, що здебільшого всі позитивно відгукувалися на заклики до підписання петиції та підтримували ініціативу.
"Власниця кав’ярні "Punto G" Тетяна Колесник навіть запропонувала повісити на двері закладу QR-код з посиланням на петицію. Але були ті, які зауважували, що люди мають дійти до цього самі. Я погоджуюся з ними, але є нюанси. Наприклад, якщо зупиниться одна машина, то їй можуть сигналити, бо не розумітимуть причину зупинки. Якщо для оголошення загальнонаціональної хвилини мовчання використають системи оповіщення цивільного захисту, за допомогою яких повідомляють про повітряну тривогу, то причина зупинки буде очевидна. Також, зранку всі поспішають і можуть не зупиняться не тому, що їм байдуже, а просто не задумовуються про це у своїй рутині. Гадаю, що це ще і наша психологія, коли важко наважитися відрізнятися від інших. Простіше зупинитися, коли поруч вже це хтось зробив. Саме тому важливо робити це централізовано. Насправді це елементарна річ під час війни. Нам не має бути соромно за те, що ми пам’ятаємо. Хвилина мовчання — це лише один крок до створення культури вшанування пам'яті загиблих, яка має бути вкоріненою", — каже Олександра Голубока. .
Олександра каже, що є така ймовірність, що міська рада не підтримає цю петицію. Але завдяки її створенню авторка петиції знайшла людей, які працюють над стратегією втілення хвилини мовчання в Ужгороді.
"Зокрема, зі мною скомунікувала координаторка громадської організації "Вшануй" Тетяна Матвійчук, яка щотижнево організовує тематичні акції в місті. Ця організація знає більше про практики інших міст. Думаю, що разом ми зможемо розробити «план Б» та алгоритм дій на такий випадок. Але я дуже сподіваюся, що міська рада зрозуміє, що впровадження в Ужгороді хвилини мовчання — це питання часу. Чим швидше воно вирішиться, тим краще для нас усіх. Тому що Ужгород — це хоч і тилове місто, але воно як було солідарне з іншими містами України на початку повномасштабної війни, так і буде завжди", — зауважила Олександра Голубока.
Електронну петицію з вимогою запровадити щоденну хвилину мовчання для вшанування пам'яті загиблих внаслідок російської агресії Олександра Голубока зареєструвала 15 квітня. Авторка петиції пропонує робити це через систему оповіщення цивільного захисту.
"Враховуючи те, що в багатьох містах вже є досвід впровадження хвилини мовчання завдяки системам оповіщення, встановлених для оголошення повітряних тривог, прошу представників органів місцевого самоврядування перейняти практики цих міст й розробити алгоритм дій на основі їхнього досвіду. Вважаємо несправедливим, що Ужгород, як місто, яке з початку повномасштабного вторгнення, стало надійним тилом для українців, досі не навчилося вшановувати памʼять людей, завдяки яким ми можемо продовжувати свою життєдіяльність", — йдеться у петиції.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads, WhatsApp, TikTok