Перейти до основного змісту

Закарпаття завершує декомунізацію: що вже зроблено, а що залишилося | Підсумки 2024 року

Радянські та російські пам'ятники та об'єкти. Колаж: Суспільне Ужгород

З початку повномасштабного російського вторгнення на Закарпатті демонтували понад 100 радянських пам'ятників і символів, а також перейменували майже всі вулиці, пов'язані з тоталітарним минулим.

Утім, станом на грудень 2024 року декомунізація трохи уповільнилась: в області досі залишаються понад 50 радянських об'єктів, які ще потрібно демонтувати, і кілька вулиць, що потребують перейменування.

Про те, як триває цей процес і як Закарпаття позбувається радянської спадщини, розповів Суспільному співзасновник громадської організації "Декомунізація. Україна" Вадим Поздняков.

За його словами, декомунізація у Закарпатській області наближається до завершення. Наразі вдалося перейменувати майже всі необхідні вулиці, окрім кількох, які є в резерві. Щодо радянських пам'ятників, то тут ситуація складніша: потрібно демонтувати ще понад 50 різних об'єктів.

Вадим зауважив, що важливим було розпорядження голови обласної адміністрації щодо перейменування, де майже 250 вулиць назвали іменами героїв минулого і сучасної війни, а також іменами виданих культурних діячів краю та України.

"На Закарпатті процес декомунізації більш глибокий, ніж в суттєвій кількості областей країни, тому тут вже перейменовано вулиці, раніше названі іменами місцевих комуністів та русофілів. Також триває демонтаж радянської символіки та пропагандистських написів на пам'ятниках учасникам Другої світової війни та перепоховання радянських солдатів з центрів міст на кладовища", — каже Вадим.

Також цьогоріч на Закарпатті у рамках декомунізації перейменували чотири населені пункти:

  • село Пушкіно Берегівського району на село Міжлісне;
  • село Пещера Тячівського району на село Печера;
  • село Кибляри Ужгородського району на село Киблярі;
  • село Чертеж Ужгородського району на село Чертіж.

Станом на зараз перейменуванню підлягають село Червоне Ужгородського району та село Родникова Гута Мукачівського району.

У 2024 році на Закарпатті демонтували 18 радянських та російських об'єктів, а також перейменували понад 400 вулиць.

Найбільш знакові приклади — це перейменування вулиць в Ужгороді (зокрема, вулиці 8 Березня, Льва Толстого, Олександра Грибоєдова тощо) та перепоховання радянських солдатів у Тячеві.

"На жаль, на Закарпатті досі є населені пункти, які "зберігають" радянські символи. Щодо вулиць, то питання були вирішені розпорядженням голови обласної адміністрації. А щодо пам'ятників, то лише переконання громади у необхідності цих процесів та розголос найбільш складних ситуацій. Звісно, є низка історій, коли вулиці називали іменами загиблих героїв війни з ініціативи друзів, побратимів, рідних. Найбільш гучні історії — вулиця Олега Куцина, Сергія Кузнєва, Святослава Сойка в Ужгороді", — розповів громадський активіст.

Наразі в області підтримка процесів декомунізації дещо знизилась.

"На жаль, через російське ІПСОІПСО — це сплановані дії з поширення інформації на іноземну аудиторію задля досягнення певної цілі, впливу на емоції, критичне мислення, почуття та дії цільової групи людей. Абревіатура розшифровується як «спеціальна інформаційно-психологічна операція»., підтримка процесів трохи знизилася, проте з часом до змін усі звикнуть. До того ж достатньо короткий проміжок часу знадобиться, аби люди відвикли від російських назв", зауважив Вадим Поздняков.

Станом на грудень 2024 року залишилося демонтувати понад 50 різноманітних радянських об'єктів по селах Закарпатської області.

"Насамперед потрібно провести ще кілька перепоховань радянських солдатів на кладовища. Це у містах Рахів та Хуст, селищах Великий Березний і Ясіня, та у селі Довге. Також варто провести заміну табличок на вулицях, які вже перейменовано. Для цього потрібна політична воля і рік роботи", — сказав Вадим.

Для того, щоб процес декомунізації на Закарпатті проходив ефективніше, то, зі слів Вадима Позднякова, є потреба в розпорядженні голови обласної адміністрації щодо демонтажу пам'ятників, які лишилися та оперативно його провести.

Чому важливо перейменовувати населені пункти

Питання топонімів в Україні зараз як ніколи гостре, оскільки деякі з них пов'язані з історією, державними чи культурними діячами країни, яка розв'язала повномасштабну війну. Росія знищує українські міста і, окуповуючи нові території, одразу міняє їхні назви. Так вона стирає українську ідентичність регіонів, щоб створити враження, що ці землі насправді належать їй.

Раніше в коментарі для Суспільного аналітикиня програми "Прозорі міста" Transparency International Ukraine Вікторія Онищенко розповідала, що важливо перейменовувати назви міст та вулиці, оскільки це можливість українцям самим контролювати простір.

"Росія через свої топоніми поширювала таку своєрідну зверхність культурну, історичну над нами. Тому що ми маємо десятки, тисячі, сотні відомих особистостей, які гідні того, щоби ними називались наші вулиці і наш простір. А Росія ніби, знаєте, зверхньо дарувала нам своїх видатних особистостей, бо «ви ж Україна, у вас цього немає»".

Крім того, російські топоніми слугують як інструменти тиску та просування агресивної російської політики, наративу про "братні народи".

У березні 2023 року у Верховній Раді ухвалили закон, який забороняє географічні назви, що символізують державу-окупанта або її визначні, пам'ятні, історичні та культурні місця й діячів, які здійснювали військову агресію.

Тоді депутати зазначали, що для сучасної України перейменування та зміна географічних назв не просто означає деколонізацію і дерусифікацію, але й "дорівнює самозбереженню нації".

Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads, WhatsApp, TikTok

Топ дня
Вибір редакції