На Закарпатті є 5 патронатних сімей, які працюють у Мукачівській та Свалявській громадах. Про це Суспільному розповіла начальниця Служби у справах дітей Закарпатської ОВА Світлана Якімеліна. За її словами, це родини, у яких тимчасово перебувають діти, які опинилися в складних життєвих обставинах. У таких сім’ях виховують та доглядають за хлопчиками та дівчатами.
За такі послуги отримують зарплату. Патронатними вихователями стало і подружжя Марії та Петра Попдякуник. Наразі родина піклується про двох хлопчиків. Чоловік — місцевий священник, а жінка — тридцять років пропрацювала в будинку дитини.
"Я працювала в будинку дитини декілька десятків років. Після того, як відбулося скорочення у нас на роботі, у мене виникла думка продовжити цю роботу з дітками. У нас 8 онуків, але нарізі поруч з нами нікого немає. Немає для кого старатися. Так у нас виникла думка, щоб брати таких дітей, з якими я працювала, бо вони цього дуже потребують", — розповідає Марія Попдякуник.
Першою дитиною, для якої подружжя стало патронатними вихователями, була дівчинка.
"Коли ми забрали першу дитинку, то до нас повернулися ті відчуття, коли в нас народилася перша дитина. Це було неймовірно. Щастя для нас, велике щастя. Звісно, велике задоволення від того, що ти щось зробив. Коли від нас пішла перша дівчинка, відразу нам дали трьох діток, які були в дуже складній життєвій обставині. Це вже було складніше для нас. Треба було діток відновлювати, до психологів ходити. Але я показала весь свій майстер-клас на кухні, бо дітки нічого не знали взагалі, вони не знали, що таке голубці, що таке галушки. Дуже багато чого в побуті вони не знали. За ці пів року ми все це подолали. Під час Різдва ходили по домах колядувати, що для них було дуже цікаво. Я думаю, що ці дітки колись в майбутньому у своєму житті будуть це згадувати: як ми прикрашали ялинку, як готувалися до свят, як випікали тістечка різні", — згадує Марія Попдякуник.
Для того, щоб стати патронатними вихователями, Марія та Петро пройшли навчання.
"Перш, ніж стати патронатними вихователями, ми пройшли курси. Ми з чоловіком дуже обурювалися для чого нам треба проходити курсу, адже в нас 3 дітей, 8 онуків, а коли почалися ті курси, ми ставили різні питання, бо було цікаво. У сертифікаті так і пише, що "найактивніший учасник на курсах". У нас випустилися, бо я їх так називаю, 10 діток. Хочу вам сказати, що ці дітки надзвичайно вдячні. Мені здається, що ці дітки обіймають не руками, а душею. І це треба відчути, як вони дякують за це", — патронатна вихователька.
За словами Світлани Якімеліної, наразі в Закарпатській області в п'ятьох патронатних сімей виховують семеро дітей. Ці родини живуть і працюють у Мукачівській та Свалявській громадах.
"Патронат — це послуга, яка включає і тимчасовий догляд, і виховання, і реабілітацію, яка надається дитині, а паралельна працюється із сім’єю. Послуга націлена не стільки на дитину-сироту, скільки на дитину, сім’я якої опинилася в складних життєвих обставинах. Наприклад, є конфліктна ситуація в сім’ї. замість того, щоб дитину влаштовувати у притулок для дітей, що є інституційним закладом, ось є така послуга – сім’я, куди дитина може бути влаштована. І за цей період із сім’єю працюють соціальні працівники, які вирішують ту складну обставину. Потім Служба у справах дітей дивиться, чи можна цю дитину повертати в цю сім’ю", — каже Світлана Якімеліна.
Світлана Якімеліна пояснює: "Якщо повертати дитину в її сім’ю не можна й батьків треба позбавляти батьківських прав, то за цей період подаються заяви для того, щоб позбавили батьків батьківських прав і дитина набуває статусу "позбавлена батьківського піклування". А тоді вже з цієї тимчасової родини, яка здійснювала догляд, дитина влаштовується в сімейні форми виховання, може бути усиновлена, опіка, піклування, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу".
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads, WhatsApp