Іван — помічник гранатометника у 128-й окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. Чоловік родом з Мукачівського району. Вранці 24 лютого 2022 року закарпатець взяв документи й пішов у військкомат. Він відмовився від проходження медичної комісії й того ж дня був зарахований у штурмову роту 128-ї ОГШБр.
Історію військового розповіли на сторінці Закарпатського легіону у Facebook.
На початку березня 2022 року підрозділ відправили на Запоріжжя, а через тиждень Іван вже зайняв бойові позиції.
"Я не міг не піти на війну. Мене б замучила совість, що я, умовно кажучи, збираю полуницю в Польщі, а інші воюють. Свого часу я пройшов строкову службу, а далі був учасником АТО, служив у прикордонному загоні. У перший день війни хотів повернутися туди, однак чи місця не виявилося, чи при розподілі просто не до того було. Але я не шкодую, що потрапив у штурмову роту бойової бригади, ніяк не шкодую", — поділився військовий.
33-річний Іван є помічником гранатометника, проте найчастіше працює з кулеметом Калашникова.
"Можу стріляти з різної зброї, але найбільше подобається кулемет. На Херсонщині й у Бахмуті працював із кулеметом Калашникова, насипав по російських позиціях. Кулеметник завжди останній залишає позиції", — сказав чоловік.
Влітку 2023 року військовослужбовець отримав осколкове поранення плеча й лопатки — міна прилетіла прямо в бліндаж, де Іван ховався разом з товаришем.
"Добре, що бліндаж виявився міцний і з товстими колодами, тому тільки поранення. Місяць лікувався, потім отримав коротку відпустку й зміг побути вдома. Бачив старих друзів. З нашого села багато пішло воювати, але багато й ховаються. Кажуть: "Я б пішов, але не сам, хай би викликали". Але як тільки в село приїжджає ТЦК, одразу хвіртку на замок. Як до таких ставлюся? Якби не друзі й знайомі, може, були б якісь дії, а так терплю з поваги до давніх стосунків. Однак є й нормальні хлопці, не лізуть у душу", — розповів боєць.
Після відпустки Іван повернувся в підрозділ й брав участь у місцевому наступі.
"Ми закріпилися на колишніх російських позиціях, які штурмували хлопці з іншого підрозділу. Там ще тіла росіян валялися, зброя, екіпірування. Скажу, що росіяни непогано були озброєні й екіпіровані. І укріплення хороші збудували. Потім пошкодили їх своєю ж артилерією, коли намагалися відбити, але без успіху. Ми досі тримаємо ті позиції", — сказав військовий.
Вдома на чоловіка чекають батьки, сестра і дівчина. Коли закінчиться війна, каже боєць, повернеться додому, влаштується на цивільну роботу й одружиться.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads