На території Нижньоворітської громади, на межі Львівської та Закарпатської областей, запустили першу в області вітрову електростанцію. Вона оснащена турбіною потужністю 4,8 МВт.
Про це Суспільному розповіла заступниця директора зі зв’язків із громадськістю компанії виробника Ольга Поштак.
За її словами, вітроелектростанцію під'єднали до електромережі і, відповідно до технічного регламенту, зараз проводять контроль і перевірку коректності роботи всього обладнання.
"За кілька днів після завершення контролю, вітротурбіна вийде на свою номінальну потужність 4,8 МВт і тоді буде генерувати без обмежень. На сьогодні вона генерує на рівні 2 МВт", — розповіла Ольга Поштак.
Станом на 31 липня ВЕС виробила 98 тисяч кВт-год електроенергії. Ольга Поштак зазначила, що ця вітротурбіна може забезпечити електроенергією до 3000 домогосподарств.
Вітротурбіна має висоту башти 120 метрів і діаметр ротора — 152 метри. За таких технічних характеристик вона є "вітротурбіною середнього розміру", порівняно з іншими вітротурбінами, що наразі працюють в Україні.
За словами Ольги Поштак, будівництво та запуск вітроелектростанції погодили з провідними фахівцями, екологами та орнітологами.
"Будівництву передував комплекс інженерно-геодезичних вишукувань. До дослідження залучаються екологи, біологи, які визначають, чи немає в тій місцевості червонокнижної флори та фауни, де проходить міграція птахів, враховувався ареал поширень першоцвітів", — додала Ольга Поштак.
Що кажуть екологи про встановлення вітроелектростанцій в гірських масивах
Щоб з’ясувати вплив на довкілля встановлення ВЕС в гірких районах Закарпаття, Суспільне звернулося за коментарем до кандидатки біологічних наук доцентки кафедри зоології УжНУ, експерт-екологині ГО "Екосфера" Оксани Станкевич-Волосянчук.
За її словами, перша вітроустановка вітропарку "Островський" на території Нижньоворітської ТГ знаходиться при автодорозі М06 "Київ-Чоп". Загалом заплановано встановити 16 вітроустановок загальною потужність усього вітропарку 80 МВт.
"Розвиток вітроенергетики в Україні є позитивним аспектом розвитку відновлювальної енергетики, зважаючи на те, що Україна загалом має високий потенціал для розвитку цього виду ВДЕ. При цьому хочу зауважити, що вітроенергетичні проєкти рекомендовано розвивати у місцях з рівнинним ландшафтом, де території добре освоєні людиною, де існує гарно розвинена дорожна інфраструктура, лінії електропередач, де присутній безпосередній споживач електроенергії та відсутні об’єкти, які становлять високу природну цінність, зокрема праліси, заказники, об’єкти Смарагдової мережі та інші природоохоронні території. З цієї точки зору ця вітроустановка розташована досить вдало, хоча і сусідить з НПП "Бойківщина" на Львівщині", — розповіла екологиня.
Оксана Станкевич-Волосянчук зауважує, що проєкти з розвитку вітроенергетики, які плануються до реалізації на Карпатському високогір’ї, на думку переважної більшості моїх науковців, є надзвичайно загрожуючими для природи і кліматична користь від них не виправдовує втрат, який зазнає довкілля.
За словами екологині, ці проєкти не підтримуються жодною із знаних та впливових природоохоронних організацій в Україні. Адже головною метою розвитку відновлювальних джерел енергії є збереження природи та клімату, а не знищення природних екосистем, які забезпечують нам цілком безкоштовно цілий ряд екосистемних послуг, зокрема кліматичних. Високогір’я Українських Карпат є важкодоступним, облаштування будівельних майданчиків на високогір’ї потребує спеціального прокладання доріг до полонин, часто, через заповідні території, зокрема на Полонині Рівна (заказник загальнодержавного значення "Тур’є-Полянський") та на Верховинському Вододільному хребті (заказник місцевого значення "Привододільний"), завдаючи шкоди охоронюваним об’єктам природно-заповідного фонду.
"Скажу більше — високогір’я Українських Карпат захищене Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат (Карпатська конвенція) та Конвенцією про охорону дикої флори та фауни і їхніх природних середовищ існування (Бернською конвенцією), як середовище для субальпійських видів рослин, оселищ, тварин та екокоридори для їхньої міграції. При достатній кількості в Україні трансформованих і деградованих ландшафтів, немає потреби перетворювати на промислові майданчики найцінніші високогірні ландшафти, де вирує дике життя з обмеженою присутністю людини. Не даремно в сусідній Словаччині високогір’я цінується як ресурс для розвитку екотуризму та охорони природи і на цих територіях проєкти з вітроенергетики не реалізовуються", — каже Оксана Станкевич-Волосянчук.
Оксана Станкевич-Волосянчук відзначає гігантизм проєктів ВЕС у Закарпатті та децентралізацію об’єктів електрогенерації як спосіб уникнення гігантизму.
За її словами, реалізовані проєкти ВЕС у сусідній Львівщині: ВЕС Старий Самбір 1 (13,2 МВт), ВЕС Старий Самбір 2 (20,7 МВт), Орівська ВЕС (54 МВт). Ці ВЕС мають до десятка вітроустановок, не більше. Перші дві ВЕС розташовані на пагорбах над м. Старий Самбір (висота понад 400 м над р. м., а Орівська ВЕС — на висоті понад 700 м над р. м. над с. Орів.
"Це не високогір’я, а якраз такі висоти, як ВЕС "Островський" у Нижніх Воротах. На мою думку, за такими вітропарками майбутнє. Проєкт-гіганти на високогір’ї, які просуваються у Закарпатті (Полонина Боржава, Полонина Рівна, Верховинський Вододільний хребет, Лютянська Голиця), є шкідливими не лише для природи, але й для іміджу самої вітроенергетичної галузі в Україні", — додала екологиня.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads