Володимир з позивним "Мокрий" — військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Військовий родом з Рівненщини, йому 44 роки. До війни чоловік був майстром по ремонтних роботах.
У кінці 90-х років Володимир пройшов строкову службу в ракетних військах і дослужився до молодшого сержанта. У жовтні 2022 року отримав повістку й долучився до лав ЗСУ, залишивши вдома дружину й двох дітей підліткового віку. Після навчального центру потрапив у штурмову роту 128-ї ОГШБр.
Історію військового розповіли на сторінці Закарпатського легіону у Facebook.
Бойове хрещення Володимир пройшов взимку 2022-2023 років під час боїв за Бахмут.
"Звичайно, було страшно. Росіяни зайняли наші колишні окопи й нам дали завдання відбити їх. Ми пішли трьома групами по двоє людей із різних сторін. Одна група відвернула вогонь на себе, а ми підібралися впритул і закидали росіян гранатами — усі загинули. Судячи з шевронів, це були регулярні війська. Але й наші хлопці гинули. Того ж дня ми з товаришем сиділи на вогневій точці, і мені дали наказ з іншими бійцями зачистити посадку. Товариш залишився сам, росіяни обійшли його ззаду й застрелили. Ще один хлопець пішов за гранатами й потрапив під приціл снайпера. Він був контрактником, 21 рік, мав перший бойовий вихід", — розповів боєць.
Тоді й Володимир отримав контузію, коли російська БМП під’їхала на 100 метрів і обстріляла бруствер із гармати. Чоловік потрапив під вогонь російського дрона.
"Ми займали два окопи, розділені перестінком, в одному стояв "покемонКулемет Калашникова.", накритий піксельною курткою. Оператор російського дрона подумав, що це кулеметник і скинув "морквинуГранату від ручного протитанкового гранатомета.". Я в цей момент стояв у сусідньому окопі спиною. Вибухова хвиля обминула перестінок і кинула мене на землю — так я отримав ще одну контузію. Бахмут — це незабутній бойовий досвід", — поділився військовий.
Через пів року 128-ма бригада взяла участь у контрнаступі в Запорізькій області. Володимир на той час був уже досвідченим бійцем й це допомогло йому при проведенні штурмів.
"У нас було достатньо часу підготуватися, тому ми дуже ретельно вивчили росіян. Кожне наше відділення знало, куди йде й що робить. Штурми, як правило, починалися вдосвіта. Наша піхота рухалася на БМП в супроводі танка й "УР-киГусенична установка розмінування.", моя БМП — завжди перша. Які думки перед штурмом? Що все буде добре. Хоча кожен усвідомлював, що це може бути дорога в один кінець. Я дружині відверто про це казав, та й діти розуміли. Але Бог милував — ми накривали росіян вогнем і ті тікали з добре укріплених позицій", — розповів боєць.
Теперішні позиції штурмовиків 128-ї ОГШБр стоять за 600 метрів від росіян. І найважче — це не втримати їх під російським вогнем, а дістатися туди й вийти на мініротацію, не ставши мішенню для дронів. З цієї причини перебування на нулі розтягують у часі по максимуму, бо так безпечніше.
"Позаду нашого спостережного пункту метрів за 150 є погріб — напівзруйнований, але міцний. І ми міняємося по 6 годин: двоє на СП-шці, інші чекають у погребі, де можна прилягти. Останнім часом, щоб менше світитися, розтягуємо зміни до 24 годин. Зв’язку там немає. Моя остання ротація на нулі — 48 днів, із них 15 я не міг вийти на зв'язок із рідними. Позаду нас метрів за 600 є точка зі Старлінком, але добігти туди можна тільки в сильний вітер і дощ, коли не літають дрони", — сказав чоловік.
Нещодавно Володимир отримав відпустку й свої 44 роки відсвяткував у колі рідних та близьких. Разом із сім’єю вони поїхали на Закарпаття.
"Дуже гарна поїздка, я щасливий, що хоч трохи побув із рідними. Та й відпочинок на Закарпатті вийшов розкішний. А що — хороша робота й зарплата дозволяє, проте краще б не бачити такої роботи, а заробити можна і вдома", — зазначив військовий.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads