"Людей на передку потрібно заміняти": історія бійця Олександра з позивним "Хантер", який служить в ТЦК на Закарпатті

Військовослужбовець ЗСУ Олександр "Хантер", який служить у ТЦК та СП на Закарпатті. Закарпатський ОТЦК та СП

Олександр з позивним "Хантер" — військовослужбовець Збройних сил України, який після поранення та контузій служить у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на Закарпатті. До війни був фотографом та працював на телебаченні.

Ще у 2021 році військовий вступив у резерв Сил територіальної оборони, а зранку 24 лютого 2022 року вже був у строю.

Історію Олександра розповіли у пресслужбі Закарпатського ОТЦК та СП.

За словами "Хантера", він ніколи не думав, що буде військовим.

"Я люблю стріляти по мішенях, а не в людей. Але коли стріляють в тебе, а за твоєю спиною твоя сім’я, ти розумієш, що треба відповідати. Рідні відмовилися виїжджати й сказали, що є люди, які втратили домівки і їм це дійсно потрібно, а ми тут в безпеці. І це тільки підтвердило мої думки: щоб ця безпека зберігалася тут, то треба їхати на фронт. Так, були сварки з дружиною, але я їй все пояснив", — розповів військовослужбовець.

У складі 72-го батальйону 101-ї бригади ТрО Олександр був у підпорядкуванні 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр", 5-ї штурмової та 24-ї механізованої бригади. Він пройшов Бахмут, Іванівське, Привілля, Часів Яр.

"Кожен чоловік має бути чоловіком в першу чергу. Дехто каже: "Я не народжений для того, щоб воювати". Але ж захист батьківщини це не тільки стріляти в когось. Є багато тилових посад, де люди можуть приносити користь. Дехто каже, що по віросповіданню не може тримати зброю. Добре, але ж можна картоплю почистити, зробити щось корисне, та навіть той же окоп викопати. Ми маємо розуміти, що це наша земля і зараз нам потрібно бути одним цілим", — каже Олександр.
Закарпатський ОТЦК та СП

За словами військового, відчуття відповідальності за рідну землю потрібно прищеплювати з дитинства.

"Людей на передку потрібно заміняти. Людина втомлюється. Коли сидиш під обстрілами два дні, три, шість, ти втрачаєш від втоми відчуття страху, а це дуже небезпечно. Якраз тоді є великий шанс загинути. Якби люди максимально всі пішли, а не шукали відмовки, й замінили б того 55-річного мобілізованого в окопі, хай би він відпочив і набирався сил. Вже навіть це було б великим плюсом. На мою думку, якби всі зібралися, то було б так: побув пів року на передовій — поїхав на пів року на відновлення", — розповів боєць.
Закарпатський ОТЦК та СП

Зараз, після отриманих на війні поранень та контузій, чоловік служить в ТЦК та СП на Закарпатті.

"Це поширений міф, що з ТЦК — відразу на передову. Ні. Люди приїжджають в навчальний центр, часто їдуть за кордон на навчання. У реальності лише 30-40% безпосередньо воюють і беруть участь в бойових діях. Інші 60% — тиловики. Це люди, які забезпечують тих бійців — одягають, годують, ремонтують техніку. Є багато людей, які взагалі ніколи не побачать фронт. Не потрібно боятися. А от фронт може переміститися і стати у нас тут, вдома. Що будемо далі робити? Будемо знову казати, що ми не готові?", — сказав "Хантер".

Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads